ЯКЩО ЛЮБИШ СВОЮ СПРАВУ – РЕЗУЛЬТАТ НЕ ЗАБАРИТЬСЯ

Галина ЧОРНА:

ЯКЩО ЛЮБИШ СВОЮ СПРАВУ – РЕЗУЛЬТАТ НЕ ЗАБАРИТЬСЯ

Беззаперечною істиною є те, що кожна справа залежить від людини, яка за неї береться. Часто спостерігаємо, як люди із нечуваним запалом розпочинають справу, вважаючи її перспективною, але невдовзі розчаровуються, починають щось інше, а результат такий самий. Коли глибше проаналізуєш ситуацію, то стає очевидним, що людина була не підготовлена, не продумала все до деталей, в яких, як відомо, криється суть, і взагалі це не її. Слухаючи розповіді про невдалі спроби, не знаєш, чи варто тій людині щось радити, чи лише поспівчувати і більше до цієї теми не повертатися. Адже є такі речі, яких навчити неможливо.

До них потрібно дійти, дорости…

Натоміть, як приємно бачити успішних людей. Вони прості у спілкуванні, не хайпують, бо для них це примітивний метод, і випромінюють надзвичайну світлу енергію та впевненість.

Такою є, як сьогодні прийнято називати, бізнес-леді, що очолює три заклади: Кафе-готель «Загадка», готель «Shaarei Zion» та Амбулаторію офтальмологічного прийому, що в Умані, — Галина Чорна. У ній гармонійно поєднується чарівність, невимушеність, яка пасує кожній жінці, але не кожна цими властивостями володіє і, водночас, зібраність і серйозність: про це говорить прямий, впевнений, але доброзичливий погляд, яким вона авансує співрозмовника.

Проте потрібно пам’ятати, що це лише аванс. Такі люди відразу викликають довіру, що є вагомим чинником успіху не тільки в бізнесі, але й у повсякденному житті. Погодьтеся, що дуже важливо почути «так» і знати, що це «так», ну, а коли «ні», то це «ні», без нюансів і варіантів.

Галина Валеріївна Чорна, молода успішна жінка, яка багато досягла в житті завдяки розуму, наполегливості і неймовірному умінню спілкування з людьми. Якось спіймав себе на думці, що такій поради Дейла Карнегі не потрібні.

Саме час розпитати про секрети успіху безпосередньо у пані Галини.

— Особливих секретів немає, — розпочала Галина Валеріївна, — а коли б і були, я б їх довго не тримала, обов’язково поділилася б з друзями. Проте переконана, що запорукою успіху є принципи. Потрібно ставитися до людей, так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Маєш бути пунктуальним і не кидати слів на вітер, не обіцяти того, чого не зможеш зробити. Не можна лукавити, тим паче, говорити неправду. Не ставлюся серйозно до тих, хто вважає, що їм має щось впасти з неба і цілий світ їм винен. Не дочекаються. Все здобувається важкою, системною і наполегливою працею. Потрібно знати, що яка б не була підтримка, свій шлях маєш пройти сам і тоді місце під сонце буде твоє.

Жодним чином не відкидаю виховання, підтримку і допомогу батьків. Зокрема, своїм я безмежно вдячна за все: любов, турботу, підтримку і науку. Це стало міцним фундаментом у моєму становленні і формуванні як особистості. Мої батьки — Валерій Іванович Чорний та Олена Олександрівна — мають досить успішний бізнес. Я змалку чула, що ось це дочка Чорних. Було приємно, але хотілося, щоб про мене говорили не як про дочку шанованих і відомих людей, а як про особистість, яка сама зуміла чогось досягнути. Успіхи батьків — це результат їхньої багатолітньої, сповненої різних перепон і труднощів праці, але я не маю права всі їхні набутки приватизувати чи приміряти на себе.

Саме тому вже з дев’ятого класу, протягом літніх канікул, працювала офіціанткою, «без підстраховки», у мами, яка керувала Кафе-готелем «Загадка». Хотілося не збоку спостерігати за процесом, а самій здобувати навики і заробляти гроші. Чесно зізнаюся, тим однокласникам, які влітку відпочивали і розважалися я жодним чином не заздрила. Кожному своє. Мені завжди подобалося те, чим займаюся я, і воно для мене на той момент найголовніше. Робота в Кафе «Загадка» стала першою і дуже важливою школою життя. Доводилося спілкуватися з різними людьми: за походженням, статусом і прибутками. Але до всіх я ставилася однаково, як до найбажаніших наших відвідувачів. Це вони відчували, були вдячні, задоволені і поверталися до нас знову і знову.

Потім було навчання в університеті. Це теж була цікава історія. Тоді якраз відкрився в Київському університеті культури і мистецтва такий напрям, як готельно-ресторанний бізнес. Сама приїхала до столиці, нарешті знайшла цей заклад, подала документи, склала іспити й успішно закінчила. Займалася на заочному, бо як же покинути роботу? На жаль, прикрий віраж долі вибив мене з колії на два роки, які пройшли у боротьбі за життя. Головне було — не здатися. Мене вистачило і на це.

Почала знову працювати. Бізнес ріс, і те, що було суперовим вчора, сьогоднішньому рівню і вимогам часу вже не відповідало. У бізнесі завжди потрібно дивитися і працювати на перспективу.

У готельно-ресторанному бізнесі продовжую працювати і понині. Нашою гордістю є Готель «Shaarei Zion», в якому зупиняються не тільки гості нашого міста з України, але й іноземці. Потім у 2014 році в моєму житті з’явилася Амбулаторія, яку я очолила. В Амбулаторії працюють професіонали, надзвичайно відповідальні люди. Вони постійно вдосконалюють свій професійний рівень. Адже наука швидко розвивається. З’являються досконаліші види апаратури, які ми відразу замовляємо і застосовуємо. Працюємо над розробкою програм лікування.

Слід відзначити, що сьогодні наші громадяни стали ретельніше стежити за своїм здоров’ям і зором своїх дітей. Це надзвичайно позитивна тенденція.

Дев’яносто відсотків наших хворих приходять до нас згідно з телефонним записом, але з травматичними випадками надаємо допомогу терміново. Багато наших пацієнтів не тільки з Умані та Уманського району, але і з всієї України.

Тепер відкриваємо клініку в Богуславі. Це великий район, і, безперечно, ми там будемо потрібні. Розширюємо і спектр медичних послуг. У Богуславській клініці буде операційна зала, де операційні бригади виконуватимуть хірургічні операції. Але і цим не обмежимося і, сподіваюся, наші клініки з’являться і в інших містах України.

Про свою роботу більш детально розкажуть медпрацівники Амбулаторії.

Лариса ОМЕЛЯНОВСЬКА, лікар-офтальмолог першої категорії. У1997 році закінчила Вінницький медінститут за спецівальністю лікар загальної практики, потім ординатуру Київської академії післядипломної освіти ім. Шупика. Стаж 25 років. — В Амбулаторії працюю вже 7 років лікарем-офтальмологом, — розповіла Лариса Петрівна. Приймаємо людей із різними захворюваннями та травмами очей різного ступеню та з порушеннями рефракції. Охоплюємо всі вікові категорії. Під час прийому проводимо повний офтальмологічний огляд.

Обладнання в нас сучасне. В Умані такого не знайдете. Сучасна апаратура дозволяє провести якісне діагностування та виявити проблему. Потім призначаємо курс ефективного лікування, яке вони проходять у нас. З катарактою, глаукомою,іншими серйозними захворюванням очей відправляємо на операції в хірургічні центри, а вже реабілітацію проходять у нас.

Пацієнтів багато, але кожному ми приділяємо стільки часу, скільки потрібно для повного огляду, лікування та реабілітації.

Маємо гарні результати. Приємно чути позитивні відгуки і подяки. Це додає сил.

Юлія БУДЧЕНКО, медична сестра кабінету ортопедичного дитячого лікування. Закінчила Уманський медичний коледж та Державний педагогічний університет імені П. Тичини за — спеціальністю психологія/біологія:

— Працюю тут уже шість років. У кабінеті, згідно діагнозу і призначення лікаря, ми проводимо лікування при близорукості, косоокості, далекозорість, астигматизмі, а також комплекс профілактичних заходів. Роботи багато. Особливо під час літніх канікул школярів. За цей час нас відвідує понад сто дітей. Одна важлива деталь: за кордоном такого апаратного лікування зазвичай немає, там одразу виписують окуляри. Ми ж намагаємося зробити все, щоб покращити стан пацієнта або принаймні, щоб хвороба не прогресувала.

Саме час познайомити вас і читачів видання з нашим сучасним та ефективним обладнанням. Наприклад, апарат «Vision»: дитинка дивиться мультики, а у цей час коригується та розслабляється зоровий м’яз — дуже ефективний при косоокості.

«Масажер», вібраціями здійснює масаж очей. Процедури тривають від 30 до 90 хвилин. Масаж триває 5 хвилин, потім дитина гріє очі на апараті «Дюна». Він розслаблює очі, знімає спазми. Також маємо «Макулотестер». У ньому є три кольори (червоний, синій, зелений) за допомогою яких у дитини відбувається концентрація зору. Дуже добре допомагає при амбліопії — коли одне око бачить добре, а інше не концентрується. Цю ваду називають ще «синдромом лінивого ока». Маємо лінійку акомодаційну «По Коваленку»: кожне скельце у ряду має свій розмір, дитина концентрує на ньому свій зір і за допомогою цього відбувається зарядка ока.

Зазначу, що і дітям і дорослим не залежно від стану зору потрібно робити гімнастику для очей: подивитися уверх-вниз, вліво-вправо, виконати кругові рухи очими. Ці не складні профілактичні вправи особливо потрібні тим, хто довго працює за комп’ютером чи мобілкою. Сьогодні на зір припадає дуже велике навантаження, тому потрібно його контролювати і у випадку навіть невеликого дискомфорту чи погіршення зору — звертатися до лікаря.

Ми регулярно їздимо на конференції, щоб довідатися про нові тенденції в офтальмологічній науці, методи лікуванні та нові досягнення в медичному обладнанні та апаратурі. Працювати тут дуже комфортно. Створені всі умови. Розуміємо одне одного.

P.S.

На завершення нашої розмови, Галина Валеріївна доречно зауважила, що робота — значить для неї дуже багато, але далеко не все. Вона має чудову сім’ю. Старший син — Олег у цьому році став студентом престижного столичного вузу, менший — Микита — пішов у перший клас. «А ще є подорожі, — мрійливо промовила бізнес-леді. — Без них я не можу».

Спілкувався Ігор КРАВЧУК