ТУТ ПЛЕКАЮТЬ ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОЕТА

ТУТ ПЛЕКАЮТЬ ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОЕТА

Усім, хто прагне більше довідатися про славного українського письменника, журналіста та громадського діяча Леоніда Полтаву, проникнутися його непокірним духом борця за Україну, побачити унікальні фотографії та особисті речі митця, переглянути видання письменника і поспілкуватися з людьми, які знають і люблять творчість Леоніда Полтави, — маєте приїхати в село Пустовійтівка, що на Роменщині (батькіщину ще одного велетня українського духу — останнього кошового отамана Петра Калнишевського) та зайти до Літературного музею Леоніда Полтави та Йосипа Дудки, який знаходиться в Пустовійтівській середній школі.

Там вас радо зустріне директорка музею, заслужена вчителька України, шанувальниця таланту Леоніда Полтави Тамара Анатоліївна Марченко. Від неї ми довідалися багато цікавих деталей про створення музею, про життя та творчість Леоніда Полтави і його друга юності, теж поета, Йосипа Дудки.

Літературний музей Леоніда Полтави відчинив свої двері у 2006 році. У 2002-му за ініціативи родини Леоніда Полтави, його названої доньки пані Дарії Дикої та дружини пані Галини Єнсен, була встановлена меморіальна дошка на Вовківській школі, де вчився Леонід Полтава і вик- ладала його мати Любов Улянівна.

У 2006 році матеріали з особистої бібліотеки Леоніда Полтави, його речі пані Дарією були передані до Роменського краєзнавчого музею. У 2008 році до нашого музею ми додали ще й матеріали з життя та творчості побратима Леоніда Полтави — поета Йосипа Дудки.

Ініціатива відкриття літературного музею Леоніда Полтави належить Роменському краєзнавчому музею. Усе, що ми маємо, знаходиться на балансі Роменського краєзнавчого музею і все передане, зокрема, пані Дарією, зареєстровано саме там. Багато зусиль для реалізації цього амбітного завдання доклали краєзнавці Олександр Іващенко та Григорій Діброва.

На відкриття Музею в 2006 році зі США прибула пані Дарія, на жаль, її мами і дружини Леоніда Полтави пані Галини вже не було з нами.

Літературний музей — це не щось закостеніле і покрите пилом, а жива і творча структура. Музей працює у співдружності з Національною спілкою письменників України (НСПУ), вчителями школи, з учнями, які із задоволенням беруть участь у літературних конкурсах про творчість Леоніда Полтави. Це формує їхній світогляд і прищеплює любов до української літератури.

Багато з них продовжують навчання в університетах, щоб стати філологами і журналістами. Свого часу Леонід Полтава писав: «Лечу я, лечу світами в погоні за власним Дніпром, в усіх є земля під ногами — у мене ж аеродром».

Земля під ногами нашого великого земляка — це музей його імені. Сюди приходять численні відвідувачі, щоб зустрітися з поетом. Музей інформативний, багатий на факти з життя і діяльності Леоніда Полтави.

Варто зазначити, що пошуки даних про Леоніда Полтаву розпочиналися на Полтавщині. І це не випадково, адже Ромни у свій час були повітовим містом Полтавської губернії, Сумська ж область була утворена тільки у 1939 році. Звідси, очевидно, і літературний псевдонім Леонарда Пархомовича — Полтава, хоча за кордоном був відомий також під псевдонімом-оберегом — Єнсен.

Справжнє ж його прізвище, ім’я та по батькові згідно із записами в реєстраційному посвідченні, віднайденому Олександром Іващенком у Роменському РАГСІ, — Пархомович Леонард Едуардович.

Про це також йде мова у виданні краєзнавця Петра Ротача «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції», де є сторінки, присвячені Леоніду Полтаві.

Народився Леонід Полтава в селі Вовківці Роменського району в родині вчительки математики Любові Олеянівни, в селі її кликали Улянівною, та лікаря Едуарда Адамовича. Одні твердять, що був він фельдшером, інші говорять, що закінчив Київський медінститут. У родині другою дитиною була сестра-красуня Валентина, вона померла у 1941-му році від сипного тифу. Образ її з ніжністю описував у своїх творах Леонід Полтава. Серед літературних побратимів і друзів юності Леоніда Полтави — Йосип Дудка.

У Вовківській школі майбутній письменник навчався до восьмого класу. Серед фотографій однокласників у наступних класах його вже немає.

Батька переслідувала радянська влада. Сім’я змушена була виїхати на Чернігівщину до Любеча. Це одна з недосліджених сторінок життя Леоніда Полтави. Там він закінчив десятирічку й вступає до Ніжинського вчительського інституту, який перед тим закінчив його друг Йосип Дудка, а в 1940 році успішно закінчує і Леонід Полтава.

Два роки перед тим сім’ю Пархомовичів спіткало велике горе.

21 вересня 1938 року заарештували батька Леоніда Полтави, а 24 вересня судом «трійки» Едуарда Пархомовича стратили. Родина цього не знала і все ще жила надією. У 1941 році в поемі «Листи до батька в Сибір» Леонід Полтава звертається до батька, якого називав своїм незабутнім учителем: «Ти в лікарню, а я до школи — ми трудом любили вітчизну”.

Виникає закономірне питання, як вдалося закінчити інститут, оскільки батько був «ворогом народу»? Прямих свідчень немає, але існує думка, що цьому посприяла дружба з Максимом Рильським та Володимиром Сосюрою.

Чекає на дослідження і період життя Леоніда Полтави після закінчення інституту. Є свідчення, що він поїхав в Люстдорф, сьогодні це Чорноморка, курортне місто неподалік Одеси. Там мешкали німецькі колоністи. У своїх творах Леонід описує цей край. Можливо, він там учителював.

На Роменщину повертається в 41-му й бере участь у антифашистській боротьбі, входить до складу похідної групи ОУН.

У 1942 році Леоніда Полтаву і його побратима Йосипа Дудку забирають на каторжні роботи до Німеччини. У 1943 році в Потсдамі був ув’язнений фашистами. Вдалося вирватися.

У 1958 році Леонід Полтава виїздить із Європи за океан до США, а до цього був Мюнхен, Париж, Мадрид.

Голос свободи Леоніда Полтави ніколи не замовкав.

В Америці займався редакторською роботою та літературою.

Ще до того, у 1946-1947 роках, вийшли перші поетичні збірки Леоніда Полтави. Проте хоча варто зазначити, що він працював у багатьох жанрах. Писав поеми, сказав своє слово й у драматургії та прозі. Окремою темою його поетичної душі були твори для дітей. Написав більше п’яти лібрето для опер і оперет. Зокрема, на сцені Київського національного театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка у 90-х роках з успіхом йшла опера Антона Рудницького «Анна Ярославна», на лібрето Леоніда Полтави.

В Америці Леонід Полтава одружився із українкою Галиною Дикою яка мала доньку від першого шлюбу Дарію. В родині панували теплі стосунки.

Леонід Полтава багато подорожував. Побував навіть на Алясці. Цьому сприяла його дружба з американським художником Робертом Майкоком.

У США очолював Асоціацію діячів української культури в Америці (АДУК). Працював на радіостанціях «Свобода», «Голос Америки». Характерно, що хоча письменник жив в англомовній країні, жодного твору англійською не написав — тільки українською.

У Леоніда Полтави від першого шлюбу є син Іван, якого в родині називали Лесиком. Він за фахом фінансист, має широке коло інтересів і веде блог на філософські теми. У нас в музеї є його книжка, в якій він висловлює вдячність батькові. Тема України для Леоніда Полтави була визначальною й у побуті, під час застілля, у свята й у будні. Надавав перевагу тільки українським стравам: вареникам, салу, борщу. Мав також українське національне вбрання.

Гордимося, що серед ста найкращих американських поетів є і наш земляк Леонід Полтава. Про це зазначено у виданні «American Poetry Anthology».

У Полтаві є вулиця Леоніда Полтави, іменем нашого земляка названа вулиця й у Ромнах, встановлюють меморіальні дошки, проводяться наукові конференції-дослідження творчості нашого земляка.

Велика, цікава й актуальна творча спадщина Леоніда Полтави, як і неспокійне життя поета, ще чекають на своїх дослідників.

Тамара МАРЧЕНКО