БУДЬМО ЄДИНОЮ РОДИНОЮ
Валерій ЧОРНИЙ голова Київської Гельсінської групи, членкор Академії наук України:
БУДЬМО ЄДИНОЮ РОДИНОЮ
Наша держава розпочала вже четвертий десяток з часу відновлення незалежності. Саме відновлення, бо впродовж тисячолітньої історії нашого народу, окрім періоду могутньої Київської Русі, яка існувала не одне століття, втримати незалежність більше декількох років ми не могли. Це вже великий позитив.
Не погоджуюся з тими, хто каже, що на зорі здобуття державності ми всі були романтиками з безмежною вірою у велике майбуття України і те, що вона неодмінно посяде вагоме місце в колі провідних держав світу. Для цього на старті ми мали всі передумови: потужний економічний, науковий потенціал, людський ресурс, чудове геополітичне розташування і, звичайно, віру в те, що ось нарешті все в наших руках і все залежить тільки від нас. Чому наша держава скотилася на останні позиції в Європі — зрозуміло навіть школярам. Зокрема, це неправильно обрана стратегія розвитку, відсутність спадковості влади і власної української еліти, яка була б моральним авторитетом і оберегом національних цінностей і чеснот.
Але сталося так, як сталося. Історія не має умовного способу. Та й особисто занурюватися у минуле, яке вже не змінити, не люблю. Проте, незважаючи на неґативи, ми все ж державу не втратили. І це головний здобуток.
Для мене впродовж усіх років нашої новітньої історії головним завданням було не загубитися, не втратити себе.
На момент проголошення Незалежності у мене вже було четверо дітей: три дочки і син, потім народився ще один син. Можу сказати з упевненістю, що відповідальність перед родиною у мене була такою ж, як і перед молодою державою.
Коли людина здорова фізично, має голову на плечах, не ледача, уміє оцінювати обставини і планувати майбутнє крок за кроком, — завжди займе місце під сонцем.
Займався підприємницькою діяльністю. Ніколи не нарікав на долю, — це не красить жодного чоловіка. Не нехтував освітою, бо розумів, що все у розвитку і час буде ставити все нові вимоги. Здобув економічну, а згодом і юридичну освіту.
Займався сільським господарством. Олігархічна модель — сказала своє слово і потрібно було переорієнтовуватися. Започаткував будівельний бізнес, але не полишав і громадську діяльність.
Допомагав Майдану під час Помаранчевої революції, потім Революції гідності, не розраховував на дивіденди, знав, що їх отримають інші, а робив те, що мав робити як громадянин.
Вища економічна і юридична освіта сприяли мені не тільки знаходити правильні рішення, але й допомагати іншим. Так складається, що завжди працюю з молоддю. Чогось вони вчаться в мене, а чогось — і я в них. Сьогодні багато з них успішні люди і наша співпраця продовжується.
Прагнення до освіти і розуміння її ваги закладено у мене батьками. У них була нелегка доля, але крізь все життя вони пронесли просту на перший погляд істину, яку передали мені: роби добро, бо зло трапиться само собою. А ще батьки з останніх зусиль старалися, щоб я здобув освіту. Мене надихає, що сьогодні суспільство усвідомило вагу освіти: молодь оволодіває іноземними мовами, поглиблено вивчає світову економіку, філософію, літературу. У цьому наше майбуття. Але це я збагнув набагато раніше, ще тоді, коли інші будь-якою ціною прагнули заробити якусь валюту. Виїжджали за кордон, покидали сім’ї, і ті чималі кошти, що отримували бабусі і дідусі, на яких вони залишили своїх дітей, не завжди йшли на добро, не компенсували батьківську турботу. Жодним чином їх не засуджую. Так склалося.
У свою чергу я з дружиною Оленою Олександрівною вкладав зароблені кошти в освіту дітей. Не спонукав їх до того чи іншого вибору, а вчив дослухатися до себе і добре подумати, в якій справі можуть себе реалізувати сповна. Старша дочка, Леся, має юридичну й економічну освіту. Працює нотаріусом. Усе у неї розкладено по поличках: правильно, чітко і зрозуміло. Середня, Тетяна, — технолог-дизайнер. Її вишукані естетичні смаки передалися вже й дітям.
Галина — менеджер готельно-ресторанного бізнесу, згодом здобула юридичну освіту, отримала науковий ступінь магістра права, а оскільки сьогодні веде медичний бізнес, то здобула ще й освіту лікаря-реабілітолога.
Син Олександр здобув освіту з міжнародної економіки, а потім закінчив ще й Київський будівельний інститут. Найменший — психолог.
Спектр обраних ними професій дуже широкий. Тому, коли збираємося за великим сімейним столом, де вже і внуки студенти престижних вузів, є про що поговорити.
Ми вдячні нашій матері Україні, вона в нас єдина. Все буде добре! Слава Україні!
