СТАТУС АДВОКАТА СИМВОЛІЗУЄ ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ У ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Леся ЗІТИНЮК, адвокатка:

СТАТУС АДВОКАТА СИМВОЛІЗУЄ ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ У ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

— Пані Лесю, ви обрали складну науку — юриспруденцію. Її ще називають правознавством, хоча мені більше імпонує точний переклад, де право поєднується з передбаченням і мудрістю в одному слові. Недаремно ще в Давньому Римі цю науку розглядали як «майстерність добра і еквіваленту», а завдання бачили у «вивченні божественних і людських справ».

У божественні теми ми заходити не будемо, а ось щодо функціонування права і держави в їхній структурній єдності я хотів би з вами поспілкуватися.

Але насамперед розкажіть, що вплинуло на вибір — вивчати юриспруденцію і стати юристом: приклад батька, конкретні життєві випадки?

— Звісно, велику роль у виборі моєї професії відіграв батько, який завжди є для мене прикладом успішного юриста, що досяг висот у юридичній справі.

Зізнаюся, що ще зі шкільних років цікавилася цією професією, багато читала і любила дискутувати, впевнено та аргументовано відстоювати свою думку.

— Що ви знали про цей фах до вступу в Одеську юридичну академію?

— Завжди вважала цю професію не тільки престижною, а, насамперед, відповідальною тому, що юристи відстоюють правду і права людей. Я не уявляла, що в юриспруденції є так багато спеціалізацій і що юристи такі затребувані як в приватному, так і в державному секторі.

— Чи сподобався вам сам процес навчання, чи не втратили захоплення під пресом не однієї тисячі законів і параграфів?

— Процес навчання був важким, старалася все запам’ятати і вивчити, викладачі були дуже вимогливі, але, мабуть, не втратила захоплення, тому що правильно вибрала професію. Найбільш подобалися ті дисципліни, які викладали практикуючі юристи, адвокати та судді.

— Як розпочалася трудова діяльність і з якими труднощами зіткнулися?

— Трудову діяльність розпочала ще під час навчання: працювала на волонтерських засадах в юридичній «клініці», також за направленням від університету проходила практику в органах прокуратури та суді. На останньому році навчання почала працювати помічником адвоката в адвокатському об’єднанні. Найбільшими труднощами в пошуку роботи є те, що роботодавці вимагають, щоб у вас був практичний досвід роботи одразу після університету. Це — проблема.

— Ви стали адвокатом за покликом чи з сухого розрахунку?

— Статус адвоката викликає повагу та символізує вищий пілотаж у застосуванні закону, тому як тільки здобула необхідний досвід, одразу почала готуватися до іспиту. День складання іспиту запам’ятаю, напевно, на все життя!

— У чому будете спеціалізуватися?

— Сьогодні складно виокремити якусь одну спеціалізацію і стверджувати, що її обрання гарантує успіх. Адже ринок динамічно змінюється і керуватися, насамперед, необхідно тим, що саме тобі подобається і в чому ти хочеш розвиватися.

Неможливо бути фахівцем високого рівня в усіх сферах права, тому для себе на цьому етапі вважаю пріоритетними такі сфери, як право інтелектуальної власності, корпоративне, сімейне та договірне право.

— Адвокати в Україні стикаються з гіперпроблемою — корумпованою судовою системою. Тому часто-густо «успішний» той адвокат, який має гарні «взаємини» з правоохоронними органами, судами, хоча його роль зводиться лише до послуг «кур’єра» — взяти в одного і передати іншому. Як працювати за таких умов?

— Я погоджуюсь, що у нас не найкраща судова система, однак, все, як завжди, залежить від тебе, лише тобі вибирати, яким шляхом рухатися. Мене оточують колеги-адвокати, які є справжніми професіоналами і роль «кур’єра» вважають аморальною і неприйнятною. Такі особистості є для мене прикладом, як і герой книжки Харпер Лі «Убити пересмішника», в якій розповідається про адвоката, для якого правда і честь вище за статус та гроші. Ця книжка також і про те, з чим доводиться мати справу майже кожному адвокату.

— Як стосовно моральних переконань в адвокатській діяльності. Чи змогли б ви бути «адвокатом диявола»?

— Адвокатура — це мій усвідомлений вибір. Проблемою клієнта переймаюся, але головне завдання — це відновити справедливість.

Зважаючи на свої моральні принципи і те, що все близько сприймаю до серця, я не змогла б захищати обвинувачуваного в насильницьких злочинах, знаючи, що він насправді злочинець. Такі заслуговують на суворий вирок суду.

— Ви погодитеся, що у нашому суспільстві дуже низький рівень правової освіти. Чи не плануєте, як адвокат, вести правознавчу сторінку в електронних ЗМІ або зробити свій відеоблог? Переконаний, що будете мати тисячі підписників. Я буду першим.

— Так, погоджуюсь з вами і вважаю, що юристи повинні вміти працювати не лише з документами та нормами законів, а також доносити свої знання громадянам. Тим паче, що сучасні інформаційні технології дозволяють це робити швидко і якісно. Відеоблог? Цілком можливо. Але це має бути професійний інформаційний продукт: як за змістом так і за формою.

Тоді він не загубиться в морі інформації. Але для цього теж потрібний час і, напевно, сміливість зробити перший крок.

— Що б ви порекомендували тим, хто хоче стати юристом, а можливо, й адвокатом?

— Після перегляду серіалів на кшталт «Форс-мажор», де юристи самовпевнені та успішні, багаті та затребувані, чимало молодих людей мріє про кар’єру юриста. Натомість, стикаючись із реальністю, вони розчаровуються та продовжують пошуки себе або задовільняються підробітками. Тому рекомендую обирати цю професію лише за покликом серця, а не тому, що її вибрав ваш друг чи наполягають батьки. Важливо здобути юридичну освіту у спеціалізованому ВНЗ, оскільки якісну освіту можна отримати не скрізь. Потрібно бути цілеспрямованими, наполегливими, впевненими у своїх силах, нести позитив. І успіх не забариться.

Спілкувався Ігор КРАВЧУК