За маршрутом екзотичної мандрівки
Леся ЛЕПСЬКА.
Перед початком нової розповіді (як і нової подорожі) хотілося б сказати декілька слів про сам маршрут, бо, плануючи таку віддалену мандрівку, намагалася врахувати всі деталі, пов’язані з різницею в часі та адаптацією до нових умов, а також відпочинок після тривалого перельоту. А вже яким було наше здивування і захоплення, що розповідати про нього, можна окремо, бо, потрапивши на борт літака, ми з головою занурились у світ арабської казки... Такого розкішного комфорту у поєднанні з сучасними технологіями, ну, ніяк не очікували! Нам залишалося тільки одне – отримати задоволення і насолоду. Тож не дивно, що, трохи очманівши від всіх благ цивілізації, при пересадці, забули у літаку найважливішу з наших речей – сумочку з документами, телефонами, ліками та грошима. Тільки-но уявіть собі ситуацію: опинившись у величезному аеропорту, розумієш що далі подорожувати можна, ну, хіба що, до найближчого відділку поліції.
Трохи оговтавшись від стресу і пояснивши черговому співробітнику ситуацію, нам запропонували «трохи зачекати». Моєму розпачу не було меж... Так само, як і не було меж несамовитій радості і здивуванню, коли через 20 хвилин нам доставили нашу сумочку з усіма речами, двічі перепросивши пересвідчитись, та письмово підтвердити, що всі речі на своїх місцях...
Що тут сказати – друга частина польоту була ще більш фантастичнішою, бо отримана добряча порція адреналіну, тільки підсилила відчуття від отриманого бездоганного сервісу, чистоти та розкішного комфорту на борту.
Прибувши до екзотичної і далекої країни вночі, перше здивування чекало коли співробітники готелю зустрічали нас у теплих куртках! Бо нічна температура повітря +19 для них була цілковитою зимовою погодою.
Не відчуваючи особливої втоми (спати майже не хотілося), ми з цікавістю очікували світанку. Те, що відкрилося нам у найближчі півгодини, – важко описати словами, бо спостерігати таке явище у місці поєднання дрімучих джунглів та рисових плантацій випадає, мабуть, раз у житті. Емоції, пережиті за цей проміжок часу, можна об’єднати одним словом – щастя – від можливості відчути пробудження світу у найніжніших та фантастичних відтінках кольорів під акомпанемент співу райських птахів... Попереду нас чекало ще багато яскравих вражень, але цей світанок залишиться у пам’яті одним з найяскравіших...
Маленький казковий острів Балі входить до складу Індонезійських островів. Переважна більшість населення сповідує буддизм, хоч це й мусульманська країна, місцеві мешканці – надзвичайно привітні та люб’язні. Добре говорять англійською, яка є обов’язковою та вивчається з самого початку навчання у школах. Клімат, на мові географів, звучить як екваторіально-мусонний, а простіше кажучи, – вічне літо з двома сезонами – сухим і вологим. Унікальна природа, пляжі, можливість познайомитися з індонезійською культурою лише підігріває цікавість туристів з усіх куточків світу, переважну більшість яких, становлять мешканці Австралії та Китаю.
За час нашої мандрівки встигли оглянути майже всі куточки острова, які рекомендують туристам, побачили невеликі, але діючі вулкани, церемонію святкування повного місяця, неймовірно насичену ароматами і кольорами; продегустувати каву – лювак (зернята для якої проходять крізь травну систему невеличких кумедних звірят), побачити весь цикл зростання рису (точнісінько як у шкільних підручниках 30-річної давнини) і поринути в атмосферу екзотичного сафарі -парку, де провели декілька днів поруч з дикими тваринами. І як можна описати сніданок у прайді левів?! Те, що вони знаходяться за склом, розумієш не одразу, і трохи з обережністю, обравши столик, насолоджуєшся ранковою кавою та досить товариською (на мій погляд) зубатою компанією. Аж до поки не почуєш гарчання...
Коли чуєш таке собі побажання «смачного» – питання про їжу стає вже другорядним) Наша донька, мріючи стати лікарем для всіх тварин, буквально шаленіла від можливостей погодувати зебру і носорога, погостювати у сімействі сурикатів і покататися на слоні, поплавати з дельфінами і погладити морських скатів, у басейнах посеред океану, до яких можна добратися лише на човні. А ще побачити гігантських ящерів комодо, парк величезних метеликів, змагання повітряних зміїв і стати свідком народження морських черепашат, та з великою обережністю і задоволенням випускати їх в океан...
Щовечора, знемагаючи від приємної втоми, ми із задоволенням відвідували масажні салони та спа-центри, які тут на кожному кроці, погоджувалися на всілякі масажі для релаксу і відновлення, які є традиційною і невід’ємною частиною культури на Балі. А відновивши сили, на нас чекав ще один приємний бонус – традиційна балінезійська вистава – гармонічне поєднання музики, танців і футуристичних костюмів та масок.
До речі, тут на Балі, ви часто будете чути назву острова з наголосом на перший склад, але немає різниці, як ви будете говорити – головне, що будете бачити і відчувати. А на Балі є все, щоб яскраві і приємні спогади ще довго ніжили вашу пам’ять.
