ТРИ КОЛЬОРИ «ЧЕРВОНОЇ РУТИ»

На відзначення 30-ліття фестивалю української пісні «Червона рута» у Чернівецькому Будинку культури творчої молоді «АВТОГРАФ» 20 вересня Кирило Стеценко скрипаль-віртуоз і співорганізатор першого фестивалю організував та провів спецакцію «ЛЕГЕНДИ І ТАЄМНИЦІ ЧЕРВОНОЇ РУТИ-89». Серед учасників ЧР-89 на захід прибули Василь ІЛАЩУК (головний ведучий ЧР-89), дует «ПИСАНКА», Ігор КРАВЧУК (дипломант ЧР-89), Ганна БУРЛАК (співорганізатор ЧР-89).

Серед присутніх Василь Бойчук, член оргкомітету ЧР-89 і останнього, Світлана Юрченко, співала в ансамблі ВІА «Карпати», знайома Володимира Івасюка, Остап Юрійчук, Ігор Бибик з дружиною Ольгою. Юрій Скорейко і багато інших.

Розпочався захід із тонізуючого, за словами Кирила Стеценка, музичного виступу фольклорного ансамблю «Дністрові дзвони» з Івано-Франківщини. Це дійсно так, адже емоції від зустрічі з друзями, яких не бачив десятиліття, переповнювали.

Наперед зазначу, що дійство, паном Кирилом було режисоване дуже вдало. Відкрито цікаві невідомі сторінки фестивалю. Кожна з них заслуговує на окрему новелу.

Серед них історія інтерв’ю Кирила Стеценка з Квіткою Цісик, яка відбулася ще у 1991 році в Нью-Йорку на Манхеттені і тільки тепер цей матеріал був надрукований у журналі «Буковинський вісник» (головний редактор Мирослав Лазарук).

Пан Кирило уважив всіх переможців першого українського пісенного фестивалю «Червона рута» і назвав всіх поіменно. На жаль, багатьох уже не має в живих.

Серед організаторів – композитор Тарас Мельник, музикознавець Анатолій Калениченко, музикант Олег Репецький, видавець Іван Малкович.

Авторкою сценарію чернівецького фестивалю «Червона рута-1989» була поетеса Софія Майданська.

Ідею створення фестивалю, присвяченого видатному буковинцеві Володимиру Івасюку, підтримало багато відомих митців — Станіслав Тельнюк, Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич, Дмитро Павличко, Ніна Матвієнко.

Як відомо, сам Кирило Стеценко був також одним із організаторів, директором з питань інформації та спонсорства, членом журі. Автор концепції та філософії «Червоної рути».

Багатьом сьогодні не віриться, як все-таки вдалося організувати фестиваль за умов тоталітарної совєтської держави. Фестиваль, який багато комуністів і до і після називали «націоналістічєскім шабашем». Успіх Кирило бачить у мережевій стратегії – противники проведення фестивалю не знали, де центр прийняття рішень, куди потрібно нанести удар.

За словами пана Кирила, панувала пасіонарність, пристрасність і взаємодовіра. Чим більше таємниць ми розкриваємо, тим більше таємниць за ними стоять. Ми розуміли, що фестиваль під загрозою і місцева влада почала чинити перепони. А 8-10 вересня у Києві проходив з’їзд НРУ, тобто за 9 днів до початку фестивалю. Ми співпрацювали з Леонтієм Сандуляком, який був народним депутатом від України ВР СРСР і делегатом Установчого з’їду НРУ від Буковини.

Нам потрібна була підтримка НРУ. Після першого засідання в кулуарах я побачив Дмитра Павличка, який розмовляв із Леонідом Кравчуком. З Дмитром Васильовичем я був добре знайомий. Він познайомив мене з Кравчуком і я кажу: «Вперше в Україні має відбутися такий фестиваль, приїде багато діаспори ми хочемо, щоб все було цивілізовано, просимо нас захистити, бо деякі чиновники хочуть заборонити». І все. Але мені цього вистачило. І коли мені дали слово на з’їзді, я запропонував усім підтримати проведення фестивалю «Червона рута» і сказав, що я щойно говорив з Леонідом Кравчуком, який обіцяв підтримати. Всі зааплодували. Кравчук, який був у залі, не заперечував. Справа була зроблена.

Ф естиваль мав три кольори – червоний, чорний і білий. Білий символізувався зі співцями як колір вічності. Чорний – з рок-н-ролом, рок-музикою і нашими чорноземом та героями України, які в ньому лежать. Це був колір української звитяги і сили, а червоний був кольором поп-музики.

Василь Ілащук – ведучий фестивалю – у своєму виступі зазначив, що фестиваль вдався тому, що підхід до його проведення був вдумливим і гарно спланованим. Потрібно відзначити професійне обладнанням, яке було доставлене з Польщі і оплачене Миколою Морозом, бізнесменом з Канади. Він живий і сьогодні – енергійний і згадує з радістю про перший фестиваль. Василь Ілащук запропонував зробити фільм про перший фестиваль «Червона Рута». Показати, яке значення мав фестиваль для незалежності України.

Ще раз постало питання і про місце проведення фестивалю. З одного боку добре, що фестиваль кочував по Україні: Запоріжжя, Донецьк, Крим, Харків, Дніпропетровськ, Київ, адже це популяризація української пісні й українського духу, а з іншого Василь Ілащук висловив думку, що все ж фестиваль має проходити в Чернівцях, інакше можна загубити саму унікальну ідею фестивалю. Необхідно прописати його в Чернівцях раз і назавжди.

У свій час цю думку підтримував і Михайло Івасюк, – батько Володимира Івасюка, який вважав, що народжений у Чернівцях фестиваль потрібно і виплекати у Чернівцях, створити міцну традицію і звідси показувати його світові. Пересувний характер фестивалю може принести шкоду, оскільки для утвердження мистецького явища потрібна статичність. Практика світових фестивалів свідчить, що люди оберігають подібні пісенні змагання від розосередження.

Р одзинкою став коротенький виступ народної артистки України Оксани Савчук, яка розповіла, що ще у 1988 році в її родинному містечку Кіцмань, де народився Володимир Івасюк, люди вперше провели маленький фестиваль, можна назвати його вечором пам’яті Володимира Івасюка, який називався «Червона рута». Не було жодної афіші, бо не можна було. А те, що фестиваль розпочався з Кіцманя, – дуже символічно. Адже Кіцмань, за словами Оксани Савчук, – це особлива земля, мащена медом.

Згадуючи перший фестиваль, пані Оксана відзначила, що там панував такий дух, якого, на жаль, немає зараз на тридцятиліття. Тоді був аншлаг, люди вилазили на паркан, щоб побачити виступи. Побажала організаторам 30-го фестивалю «Червона рута» не забувати людей, котрі це починали. Було б гарно, якби ми всі зійшлися, обнялися і згадали, які ми були молоді та файні, побажала всім присутнім Божого благословення.

Великий ажіотаж викликав аукціон раритетів першого фестивалю, серед яких символіка ЧР-89, всі 6 номерів газети, яка виходила під час фестивалю і називалася теж «Червона рута» тощо. На завершення був продемонстрований фільм, створений за безпосередньої організації й участі Кирила Стеценка. В ньому зібрані найкращі моменти фестивалю. Створення фільму – це теж окрема не менш драматична історія. Кирило Стеценко подякував за гостинність Володимиру ЛОБУРАКУ, кожному, хто поділився спогадами.

На наступний день, після зустрічі в БКТВ «Автограф» у приміщенні Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в Мармуровій залі відбувся сольний концерт маестро Кирила Стеценка, який складався з авторських п’єс, присвячених Україні. Ганна ГОРЮК

Переможці 1989:

Гран-прі Василь Жданкін (м. Львів)

Солісти і ансамблі поп-музики

Першої премії не присуджено.

• Друга: Тарас Курчик (Львівська область), Андрій Миколайчук (Черкаська область), «Млин».

• Третя: «Мальви» (Львів), Павло Дворський (Чернівці), «Заграва» (Коломия, Івано-Франківська область).

• Нагороджено дипломами: Галина і Леся Тельнюк, Олександр Гаркавий (Луцьк), Марина Музика-Беджанова (Оренбург), «Аванс» (Запоріжжя), «Край» (Закарпатська область), «Еней» (Рівненська область), Віталій Свирид (Київ), В.Грицишин (Дніпропетровська область). Рок-ансамблі

• Перше місце: «Сестричка Віка» (Львів)

• Другі місця: «Кому вниз» (Київ), «Брати Гадюкіни» (Львів).

• Треті місця: «Зимовий сад» (Київ), «Незаймана земля» (Луцьк).

• Дипломами нагороджено: Юрко Товстоган (Київ), «Кафедра зеленої музики» (Дніпро), «Перон», «Рок-ціп-клуня-бенд», «ВВ», «Гуцули» (Косів), група Євгена Масловича (Донецьк), «Воля» (Львів). Співці

• Перше місце: Едуард Драч (Черкаси), Віктор Морозов (Львів).

• Друге місце: Андрій Панчишин (Львів), Марія Бурмака (Харків).

• Дипломами нагороджено: Володимир Давидов (Кіровоградська область), Олег Покальчук, Іван Сітарський (Львівська область), Леся Улична і Леся Горова (Львів), Ігор Кравчук (Чернівці), Володимир Кіндратишин (Івано-Франківськ), Андрій Чернюк (Київ), Станіслав Щербатих (Івано-Франківськ), Іван Козаченко (Київ), Кость Павляк (Черкаси), Василь Чинч (ЧССР), Олесь Доля (Львів), «Рутенія» (Київ), Тарас Чубай (Львів).