НАРОДНОМУ РУХУ УКРАЇНИ – 30
5 жовтня 2019 р. у Чернівцях відбулося урочисте зібрання на честь 30-ліття утворення Народного руху України. Всі, хто були членами Народного руху України до 24 серпня 1991 року, отримали статус борців за незалежність України ХХ століття (Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» /документ 314-19 від 09.04.2015/). Посвідчення та відзнаки також отримали родичі тих рухівців, які не дожили до цього дня. Робота зі збору документів і відзначення рухівців 90-х років минулого століття триває.
Присутніх привітав Михайло ПАВЛЮК, в.о. Чернівецької обласної державної адміністрації:
– Шановні учасники сьогоднішніх урочистих зборів, надзвичайно приємно зустрітися з Вами і пошанувати тих, хто тридцять років тому, а хто ще і раніше, доклалися, щоб ми мали Соборну суверенну Українську державу.
Вітаючи всіх присутніх у річницю заснування Народного руху України за перебудову, справді народної суспільної надпартійної організації, хочу висловити вам слова пошани за те, що ви не боялися бути на вістрі змін. Змін, які торкалися не тільки України, а всієї Східної та Центральної Європи. У кінці 80-х років минулого століття ви об’єдналися заради високої мети – створення незалежної держави, за яку українська нація боролася впродовж століть. І сказали про це вголос. Нам є чим гордитися – ми носії чудових традицій і культури.
Важливо, що саме НРУ посіяв багато процесів і сформував суспільну думку на багато століть вперед. Питання, які піднімав Народний рух, стосувалися, зокрема, прав і свобод людини, демократії. Тому ми так любимо свободу, тому ми так її захищаємо. Це було у 2004 і в 2013/2014 роках, боронимо незалежність і свободу і від російського агресора.
Ви гідно пронесли свій хрест. Цей хрест уже сьогодні несуть молодші покоління.
Характерно, що погляди рухівців на зовнішню політику теж заклали початок багатьом процесам, які тривають і нині. Ви ще тоді проголошували західний вектор України, який сьогодні записаний у Конституції, але головне, що він уже підтриманий більшістю наших громадян. Те, що ви посіяли, – дає гарні сходи.
Шана присутнім і вічна тим, кого вже немає з нами. Пам’ятаємо і шануємо кожного з них. Хочу також висловити переконання, що більшість із сучасної молоді, якби жили в той час, – були б з вами. Був би з вами і я.
Щиро дякую за участь у громадській роботі, за те, що передаєте свій досвід і любов до України молоді. Нам важливо почути кожного з вас. Правильно написав у своїй книжці Леонтій Іванович Сандуляк: «Не мовчіть – і вас почують».
Україна впевнено торує свій шлях. І я вірю, що вона стане такою, якою хотіли її бачити ви, як цього хотіли всі борці за Українську незалежність, всі громадяни, які на своєму місці чесно роблять свою роботу.
Пам’ятаймо слова великого Українця В’ячеслава Чорновола: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши».
Слава Україні!
Михайло Павлюк вручив посвідчення та відзнаки.
ПО ЗАВЕРШЕННІ УРОЧИСТОСТЕЙ ПОСПІЛКУВАВСЯ З УЧАСНИКАМИ УРОЧИСТОСТЕЙ
Леонтій Сандуляк, перший голова Чернівецької обласної організації «Народного руху України за перебудову»:
– Народний рух України – це була наймасовіша й найпотужніша організація в Україні. Всі, хто до неї належали, мають цим гордитися.
У 2015 році був прийнятий Закон про вшанування пам’яті борців за незалежність України, закон є, а реалізації його не було. Я дуже радий, що в.о. Чернівецької обласної державної адміністрації Михайло Вікторович Павлюк погодився провести захід і видати посвідчення, чи не вперше в Україні, – членам «РУХу» на тридцяту річницю заснування організації. Більшості учасників уже немає в живих, ми вшанували їхню пам’ять, а посвідчення отримали їхні родичі.
Леонтій Сандуляк передав всім присутнім вітання від першого Президента України Леоніда Кравчука.
Олег ПАНЧУК, професор, доктор хімічних наук, делегат Установчого з’їзду Народного руху України:
– Настрій піднесений. Я знову побачив тих людей, з яким ми провели кращі роки нашого життя. Ми боролися проти тоталітаризму і, врешті-решт, своє завдання виконали. Україну здобули, розвивали, але тепер знову на розпутті. Ми не знаємо, що буде далі. Народ обрав нового президента і наміри його поки що незрозумілі. Але сподіваємося на краще, тому що ми є і багато нащадків перебрали наші ідеї , тому при потребі стануть на захист.
Леся ФЕДОРЕНКО – одна з перших студенток-рухівок ЧДУ:
– Дуже приємно було зустрітися з тими, кого не бачила вже багато років. Хочу подякувати кожному українцеві, який зробив внесок у здобуття незалежності, всім, хто стояв тоді з нами пліч-о-пліч, хто пам’ятає ті прекрасні дні – народження України і пройшов всі ці роки, не зрадивши своїм ідеалам.
Борис БАГЛЕЙ: Начальник відділу освіти заставнівської райдержадміністрації:
– Дуже вдячний організаторам заходу Михайлу Павлюку, Леонтію Сандуляку та Василю Бойчуку.
Враження від зустрічі неперевершені. Маємо частіше зустрічатися. Такі зустрічі надихають. Георгій МАНЧУЛЕНКО, делегат Установчого з’їзду Народного руху України, народний депутат України другого, третього та четвертого скликання:
– Не віриться, що пройшло вже 30 років. На жаль, уже багатьох наших побратимів немає, але радий, що ті, хто живі, йдуть шляхом розбудови і утвердження Української держави.
Ситуація складна Москва, як і впродовж століть, не хоче відпускати Україну зі своїх «братерських обіймів». Тим, хто ще має сили, потрібно єднатись. Незалежність потребує щоденних дій на її захист.
Добре, що більшість розуміє, що точкою неповернення буде наш вступ до НАТО і ЄС. До того небезпека незалежності буде чигати щоденно.
Маючи змогу порівнювати не одне скликання Верховної Ради, можу сказати, що ситуація не стає ліпшою, а як не дивно з кожним скликанням парламентаризм стагнує. На жаль, рівень компетенції депутатів Верховної Ради теперішнього скликання – дуже низький. Громадяни повелись на популізм – і це нам може дуже дорого коштувати. Чи вдасться втримати суб’єктність на міжнародній арені, відстояти, принаймні, ті завоювання, які є, – велике питання?
Василь ФОТІЙ, делегат Установчого з’їзду Народного руху України, організатор першого осередку НРУ на Буковині, кандидат фізико-математичних наук, член-кореспондент Академії технологічних наук України.
– У цей святковий день 30-ліття утворення РУХу і нашої зустрічі хотілося б згадувати тільки приємне. Його багато. Це був чудовий період у житті кожного з нас. Але водночас шкода, що наш РУХ, як об’єднання всіх демократичних сил припинив своє існування з утворенням на його основі партії. Всі метаморфози її історії всі добре знають. І на сьогодні жодного представника в парламенті не мають.
Доля аналогічних організацій у країнах Європи польська «Солідарність», «Хартії-77» в Чехії Прибалтійські фронти, зокрема «Саюдіс» – склалася успішніше. Вони зуміли привести до влади своїх представників, які складали більшість у представницьких органах і досягти тих результатів, про які ми тільки мріємо.
Так, ми заклали підвалини державної незалежності, але отаманщина, яка вже тоді проявлялася, яскраво розквітла в наступні роки. В парламенті не представлено жодної ідеологічної партії. Кожна з партій сформована під лідера без якого вони ніщо.
Народ теж постійно чекає на месію, який прийде і все за них вирішить. Замість того, щоб організовуватися знизу, працювати і брати відповідальність на себе. Мова йде про формування громадянського суспільства, термін, який теж знівелювали. До речі, у нас в Русі «месійок» не було. Кожен робив, що вмів і міг. Тому і був результат.
Цілком очевидно, що шлях становлення триватиме ще довго. Скільки на це потрібно часу – невідомо. Але об’єктивно – його в нас уже немає. Незрілість, м’яко кажучи, керманичів, п’ята колона, воєнна агресія Москви, наївність значної частини народу, – все це разом надсерйозна загроза державності.
Якщо ми цього не усвідомимо і не мобілізуємося – комедія перетвориться на трагедію. І тому, сказати, що настрій у мене безхмарний, - не наважуся.
Ніколи не шкодував, що жив у часи тектонічних геополітичних і суспільних зрушень, бо пережиті почуття, які подарувала боротьба за самостійність України, сам момент проголошення Незалежності – ні з чим не зрівняти. Якщо тільки подумати скільки поколінь не дочекалися власної держави, то гордість, що жив і діяв у такі часи – переповнює. Для всіх нас бачу завдання в тому, щоб зберегти досягнуте і йти далі.
Юрій МАВРИН, лікар:
–Чудовий захід. Радісно і приємно через стільки років побачитися. Потрібно пам’ятати одне про одного, підтримувати і допомагати. Жаль, що вже багатьох наших побратимів немає серед живих. Час невблаганний. Цінуймо життя і дружбу.
Список членів Народного Руху України 1989 – (до 24 серпня) 1991 років Чернівецької області для відзначення Посвідченням учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті
Делегати Першого (Установчого) з’їзду НРУ 1989 року (згідно протоколів): САНДУЛЯК Леонтій ПАНЧУК Олег КИЯК Тарас (посмертно) ТОВСТЮК Корній (посмертно) КРАВЧУК Ігор КЛИМ Володимир ГАЛІН Анатолій (посмертно) ФОТІЙ Василь ЗІСЕЛЬС Йосип КОНДРАТЕНКО Володимир (посмертно) СТАРИК Володимир БОЙЧУК Василь БУЧКО Микола (посмертно) ЗАРЕМБОВСЬКИЙ Ігор КАТЕРЕНЧУК Костянтин (посмертно) КВАСНЕВСЬКИЙ Олександр (посмертно) КОЛІСНИК Віктор КОСТРИЦЬКИЙ Володимир КУЗЬМІН Валерій КУРНИЦЬКИЙ Олекса (посмертно) КУЦАК Микола КУШНІР Микола ЛИСАКІВСЬКИЙ Микола (посмертно) МЕЛЬНИЧУК Ігор НЕСТЕРУК Ігор РАДИШ Дмитро (посмертно)
Активні рухівці : ДОБРЯНСЬКИЙ Анатолій (посмертно) САЛАГОР Микола МЕЛЬНИЧУК Святослав (посмертно) ЯКУБОВИЧ Теофіла ГРИГОРКІВ Василь ЯКУБОВИЧ Хризонт (посмертно) ОЛАР Яків ГУЛІКА Отілія СТАРИК Петро (посмертно) СТАРИК Любомира ФІРСАНОВА Валерія (посмертно) ТИМЧУК Ростислав (посмертно) МАНЧУЛЕНКО Георгій САЛО Микита (посмертно) ЯКИМІВ Анастасія (посмертно) ГАРБУЗ Вікторія (посмертно) КУХТА Орест (посмертно) ПЕТРУК Михайло (посмертно) ДУТЧАК Надія (посмертно) ДЯЧУК Максим ШКРЕТА Ніка (посмертно) БІГУН Ярослав МИГАЛЮК Вячеслав ГОНЧАРЮК Дмитро (посмертно) ЯКУБОВИЧ Володимир КОБЕВКО Петро ЯКУБОВИЧ Юрій (посмертно) ЦМІНЬ Павло (посмертно) ГАНКЕВИЧ Манолій (посмертно) ЮРІЙЧУК Остап ШЕДЛОВСЬКИЙ Василь (посмертно) ФЕДУНЯК Георгій (посмертно) МАСЛЮЧЕНКО Володимир ОЛІЙНИК Микола (посмертно) ФЕДОРЕНКО Леся ЛЕВЧУК Іван (посмертно) МАКОВІЙЧУК Василь (посмертно) ШВЕДИК Степан (посмертно) БАГЛЕЙ Борис ПАРАЩУК Степан (посмертно) БРОДОВИЙ Павло (посмертно) ДАНИЛЕВИЧ Орест ЛУК’ЯНЮК Любов (посмертно) АНТОНЮК Василь (посмертно) ГУБЧИН Олександра КРАСОВСЬКА Світлана ГНІДИЙ Іван П’ЯТАКОВ Петро КИСИЛЬОВА Марія ЧОЛКАН Всеволод ГРЕКУЛ Василь КОЗЬМЕНКО Володимир ЗЕМЛЮК Василь (посмертно) КОЖЕЛЯНКО Василь (посмертно) МЕНЗАТЮК Ольга ПЕНЬКО Іван ЮРЦЕНЮК Сидір БАБИНЕЦЬКИЙ Віктор ФЕЙЧУК Петро (посмертно) ЩЕРБАК Лариса БУДЗУЛЯК Іван ВЕРШИГОРА Захарій ОРЛЕЦЬКИЙ Володимир ВАНДЮК Лариса ПРОЦЮК Стефа СОКОЛОВСЬКИЙ Георгій БУРКУТ Ігор КРАСОВСЬКИЙ Тарас МЕДИНСЬКА Елеонора МАВРІН Юрій ІВАНЧУК Василь МАЛИШ Святослав ПРОКОПЕЦЬ Корниль МОЛДОВАН Василь ПЕНДЮР Василь БОЙЧУК Іванна КРАВЧУК Богдан ГАЛІН Олександр ГРИНДЕЙ Микола СОЛОНСЬКИЙ Яків ЗАРАЙСЬКИЙ Сергій ХОМОЩУК Іван ХОМОЩУК Орися ШКЛЯР Володимир ДЖУРЯК Власій Митрополит ДАНИЛО ПАВЛЮК Віктор ФОКШЕК Наталія АЛЬБОТА Олексій ЯРЕМА Сергій (посмертно)
