ЗЕМЛЮ МОЖНА ПРОДАТИ ТІЛЬКИ ОДИН РАЗ
Валерій ЧОРНИЙ:
Розмови про зняття мораторію на продаж землі точаться вже не перший рік. Але тільки сьогоднішня ситуація складається так, що земля може стати товаром 25 вересня Кабінет Міністрів схвалив законопроект про проведення земельної реформи та відкриття ринку землі.
Якщо Верховна Рада знову не продовжить мораторій, його дія завершиться 1 січня 2020 року, а ринок землі запрацює з 1 жовтня 2020 року.
Аргументи уряду: відкритість зупинить тіньовий ринок землі, адже торгівля орними землями вже відбувається, щоправда нелегально, ціна землі через заборону її продажу дуже занижена, власники паїв через мораторій не мають права розпоряджатися своїм майном. Ринок землі сприятиме економічному розвитку України, залученню інвестицій, що, в свою чергу, сприятиме зростання ВВП. За підрахунками Світового банку, відкриття ринку землі дало б Україні додаткові 1,6% приросту ВВП щороку.
Сукупна площа ділянок «в одних руках» не може бути більшою за 15% в одній області та 0,5% в Україні.
Ті, хто мають фермерське господарство на орендованій землі, матимуть право викупити її на виплату на 5 років без торгів.
Землю не зможуть купувати фізичні чи юридичні особи, проти яких діють санкції РНБО, згідно із Законом «Про санкції». Прямої заборони на купівлю землі російським громадянам чи компаніям немає.
Урядовці наголошують, що головна «цільова аудиторія» вільного ринку землі – не великі, а середні й малі фермерські господарства, яких треба підтримати фінансово під час відкриття ринку.
На сьогодні в бюджеті закладено 4,4 млрд грн на здешевлення кредитів для фермерів. «Це буде зроблено у двох формах. Форма номер один – безпосередньо дотування ставки. Форма номер два – створення фонду, до якого вноситимуть кошти, зокрема, щоб гарантувати частину кредиту, аби банки видавали кредити з більшою готовністю», – заявила міністр фінансів Оксана Маркарова.
Громадяни ж України, знаючи з власного гіркого досвіду, що на папері все має один вигляд, а в дійсності – зовсім інший, скептично ставляться до скасування мораторію на продаж землі. І таких більшість.
Згідно із результатами опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова у вересні 2019, 49% українців не підтримують закон про ринок землі. Підтримують – лише 31%. Інше опитування, також проведене у вересні Київським міжнародним інститутом соціології, показало, що 52% опитаних не підтримують скасування мораторію на продаж землі, а 64% опитаних вважають, що це питання має вирішуватися на референдумі.
Але, як зазначають інші опитування, якщо запитувати респондентів «чи має людина, власник землі, мати право її продати?», то так само половина відповідають, що власник повинен мати таке право.
Позитивно ставляться до скасування мораторію на продаж землі 35% українців. Так виглядає стан справ сьогодні. Полярність поглядів на проблему – очевидна. Чи стане це питання об’єднавчим фактором чи дестабілізуючим, що може мати вкрай негативні наслідки – важко спрогнозувати.
Наше завдання – подавати різні погляди на це питання. А висновки – хай робить сам читач. Зрозуміло, тільки одне, потрібно глибоко вникати в проблему, прислухатися до поглядів фахівців, все ретельно аналізувати, передбачити всі ризики і не сім раз відміряти, перед тим, як відрізати, а сто. Бо, без перебільшення, на кону – саме існування України як держави.
Пропонуємо погляд на питання землі політичного експерта, керуючого старшого партнера адвокатського об’єднання Київська Гельсінська група Валерія ЧОРНОГО.
– Отже, пане Валерію, вам слово.
– На мою думку, будь-який депутат, чиновник, міністр, який ставить питання продажу землі всім, в кого тільки є кошти, – це ворог України, який зраджує не тільки теперішньому люду, а й усій історії своїх пращурів, для яких земля була найбільшою святинею. За неї проливали кров і заповідали дітям та внукам берегти її, як зіницю ока. Якщо продамо землю, продамо свою Батьківщину. Повірте, після цього Україна як держава перестане існувати. А ми ж то маємо третину світового запасу чорнозему.
Прийдуть дядьки з-за кордону й куплять нашу землю. Зрозуміло, що тоді вони «господарюватимуть» на ній, як їм заманеться.
– Але ж розпаювання землі на початку нашої незалежності, теж справедливою реформою не назвеш?
– Це взагалі не реформа. 76% відсотків території України, яку складає орна земля було розпайовано майже на 12% населення. А що іншим? Дивимося Конституцію України Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Логічно виникає питання: як можна продати те, що належить всьому Українському народу.
– Чи може залишитися та модель, яка діє зараз?
– Вона має право на існування, але, вона недосконала. Виникла парадоксальна ситуація: з одного боку, – нас не влаштовує те, що ми маємо сьогодні, а з іншого, – зняття мораторію на продаж землі і все, що з цим пов’язане, – нас теж не задовольняє. Про що красномовно говорять соцопитування.
Всі попередні уряди – це усвідомлювали, але не хотіли чіпати цю вибухонебезпечну тему.
– Де ж тоді вихід?
– Пропоную таку модель, що задовільнить усіх (звичайно, окрім тих, хто хоче хутко продати українську землю гамузом і отримати казкові прибутки), і не призведе до соціального вибуху. Мораторій, можна зняти, але право викупу має лише держава, яка надасть землю у володіння місцевим громадам. Таким чином, земля буде повернута всім громадянам України. А як ефективно використовувати землю, хай вирішує місцева громада, якій і надана земля в довічне користування.
– Але ж тоді ми відлякаємо іноземних інвесторів і тих іноземців, які вже сьогодні працюють і досить успішно на українськй землі.
– Користуватися землею можуть й іноземці, але без права викупу. Контроль за використанням землі здійснює держава і місцева громада – дві незалежні інституції. Будь-яка людина, хай орендує землю, хоч на п’ятдесят років, але без права викупу. Тоді 70% грошей від оренди йтимуть у бюджет громади, а 30% безпосередньо в державну скарбницю. Ці 70% громада використовує вже на свій розсуд: на школи, дороги, лікарні тощо. Орендна плата за один гектар в рік приблизно 200-500 доларів за гектар – це справжня вартість оренди нашої землі. Звичайне українське село має приблизно від двох до трьох з половиною тисяч гектарів землі.
Отже, з тисячі гектарів громада отримуватиме приблизно 200-500 тисяч доларів щорічно. Тим більше, що вони знатимуть, що ці кошти будуть і в наступному році і через два і через три. Можна планувати, а не жити одним днем.
Це колосальний ресурс для розвитку. Ці кошти дають можливість організувати, скажім, цехи з переробки продукції, з виготовлення власної продукції, тоді прибуток буде ще більший.
Всім нашим керманичам, починаючи з проголошення Незалежнсті, має бути соромно, що володіючи такими землями, завозимо ті ж фрукти, овочі з країн, які і близько не мають такої землі, як у нас, зате думають головою.
– Валерію Івановичу, давайте підсумуємо і для чіткості сформуємо це по пунктах.
– Ось пункти програми, яку я презентував ще років десять тому.
1. Створення Земельного банку зі статутним капіталом.
2. Держава викуповує землю у власників паїв і разом зі своєю віддає її місцевим громадам.
3. Громада на свій розсуд здає в оренду або сама використовує землю.
4. Контролює використання земельного ресурсу як держава, так і експерти, затверджені органами місцевого самоврядування. Це дві незалежні інстанції, які повинні знаходити консенсус. Останнє слово має бути все ж за громадами. Вони будуть найкращим запобіжником від корупції.
Таким чином, без продажу нашого найбільшого багатства - землі, впровадивши все сказане мною вище, підніметься село, а з ним і держава. Памятаймо, землю можна продати тільки один раз.
– Що скажете про вимогу Європейських і світових інституцій, щодо необхідності запровадження ринку землі. Мовляв, без цього не буде кредитів і таке інше?
– Нікому, і тим, хто прагне маніпулювати Україною з-за кордону, ми не можемо це дозволити.
Якщо народ підтримає мою концепцію реформи землі, то нам не потрібно буде стояти в позі прохача перед тим же МВФ і просити, (зверніть увагу!) – навіть не допомогу, а кредити, якими ми маємо погасити відсотки за попередні кредити.
Якщо ми правильно будемо діяти, то світові фінансові інституції звертатимуться до нас за внесками.
І це не обіцянка, на кшталт, «пенсіонери будуть отримувати пенсії – 500 доларів щомісяця», «вчителям буде зарплата – 4000 тисячі євро щомісяця», а розрахунок. Мені немає потреби блефувати.
– Які ще функції Земельного банку ви бачите?
– Дуже важливе питання. Так ось, вартість нашої землі – більше чотирьох трильйонів – це по заниженій ціні, а фактично – більше шістнадцяти. Маючи таку суму Земельний банк, стане головним інвестором великих національних проектів. Пройде декілька років і ми не впізнаємо нашу державу, так вона розквітне. В іншому випадку – знову будемо говорити про втрачені можливості.
Спілкувався Артур ГМИРЯ
