В УКРАЇНЦІВ МАЄ СПРАЦЮВАТИ ІНСТИНКТ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ

– Виборна кампанія річ навіть не жорстка, а жорстока. Маніпуляції суспільною свідомістю супер дос-коналі. Важко їм не піддатися, але для того ми і є люди думаючі, щоб думати, а не піддаватися на різні політтехнологічні хитрощі. В результаті ж ошуканими будемо саме ми. Опоненти Петра Порошенка, звісно, не будуть говорити про до- сягнення, які, на мій погляд, на погляд мільйонів наших співгромадян і світу – надзвичайно вагомі, а навпаки говорять про те, що ще не зроблено. А чи апріорі можна все зробити і чи є таке, за що не можна було б зачепитися – відповідь очевидна.

На жаль, люди не схильні до глибокого аналізу і переважно сприймають все буквально. Особливо, якщо це послідовно нав’язується телебаченням, іншими ЗМІ. Дивно, смішно, гірко і сумно водночас, що багато хто не розрізняє віртуальний образ від реального. Шоу від життя.

Невже не очевидно, що за останні п’ять років Українською владою на чолі з Президентом Петром Порошенком зроблено було більше, ніж за всі роки Незалежності. А згадаймо в якому стані була Україна у 1914 році – розграбована, зруйнована, обеззброєна. А на додаток – російська агресія.

У той надскладний час саме Петро Олексійович Порошенко не побоявся стати на чолі держави, яку лихоманило, і зробити все, щоб вона одужала. Тоді потрібно було одночасно вирішувати десятки питань, які ставило життя. І це вдалося. Невже ми все це забули?

Сьогодні маємо одну з найкращих армій Європи, створена коаліція найпотужніших країн світу для підтримки України, підписана Асоціація з ЄС, а мільйони українців, завдяки введенню безвізу, подорожують світом, антикорупційні заходи принесли біля шести мільярдів доларів у державний бюджет, почала зростати економіка. До доброго звикається швидко, але не потрібно забувати, як було ще вчора.

Чи хотілося б нам, щоб країна розвивалася швидше. Поза всякими сумнівом. Але потрібно розуміти, що ми тільки почали відновлюватися як повноцінна держава, не об’єкт, а суб’єкт на міжнародному просторі.

Зрештою, хто мені може чітко розповісти – ким є головний опонент Петра Олексійовича на найвищу посаду? Які його вектори як головнокомандувача? Яка його позиція щодо агресора Росії?

Боюся, що цього ніхто не знає. Не знаю і я.

Проте, уже відкладаються проекти, які ми готували впродовж двох років на сотні мільйонів доларів, із залученням інвесторів з багатьох країн, через невизначеність ситуації.

Проекти проектами, хоча і це важливо, але за що гинули кращі сини України під час революції Гідності, сьогодні гинуть на Сході Україні, щоб частина тих, кого вони захищають, обрали президентом людину, яка не те, що не проявила себе на політичній ниві, а і сьогодні про головні напрями своєї діяльності на посаді Президента України – ні пари з вуст. Тотальна зневага до громадян. Знову виникає питання, яке вже здавалося вирішеним: чи ми й далі йдемо європейський курсом чи залишаємося на задвірках «русскага міра».

Отже, перед другим туром розраховую, принаймні, на те, що у нашого народу спрацює інстинкт самозбереження.

Юрій ГРИМЧАК, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України