АВТОР ТЕРМІНУ «РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»
Термін «розстріляне відродження» вперше прозвучав у листі Єжи Ґедройця до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року
Єжи Ґедройць – нащадок старовинного литовського княжого роду, польський публіцист і громадський діяч, засновник і голов-ний редактор культового часопису Kultura (Париж). Він народився 27 липня 1906 р. у Мінську, де його батько був лікарем. Цікаво, що 100-відсоткові аристократи – батько і син Ґедройці – зреклися титулу князя.
Здобував освіту Єжи у Варшавському університеті – на юридичному та історичному факультетах (єдиний поляк, який слухав лекції українського історика Мирона Кордуби). Єжи Ґедройць був явно не кабінетним аристократом: воював у складі Окремої Бригади Карпатських Стрільців, був учасником лівійської кампанії, керував відділом військових часописів і видавництв Бюро пропаганди 11 Польського корпусу, працював у Центрі підготовки танкістів у Ґалліполі. «Як дитина бродив з Москви до Мінська під час бурхливої революції. Він курив нав’язливо, як підліток. Він не любив школу, але любив пікніки з колегами. Він одружився з гарною фатальною жінкою. Він любив лежати до десятої ранку. Зачарований Віткевичем експериментував з наркотиками. Хто б міг подумати, що такий спосіб життя примусить його працювати, як редактора і дисциплінованого титана праці?»–Гедройц з плоті і крові!
Був він директором Європейського департаменту Міністерства інформації Польської Республіки в Лондоні, засновником Літературного інституту в Римі, але найбільшу славу Єжи Ґедройцю принесла робота видавця та головного редактора часопису Kultura. Ви тільки уявіть собі ту титанічну працю упродовж 53 років! Він не мав жодної відпустки. Коли одного разу поїхав у відпустку, то повернувся через два–три дні. Він був людиною слова.
Навколо часопису об’єднувалися провідні польські та східноєвропейські інтелектуали – тут був вишуканий гурт українців: від мешканця Іспанії Юзефа Лободовського, нащадка гетьмана Лободи, до імператора строф Євгена Маланюка.
Він замовив і видав за власний кошт антологію української літератури 1917–1933 рр. На замовлення Єжи Ґедройця Юрій Лавриненко готував видання до друку.
Видавець писав Ю. Лавриненкові: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: «Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933 etc.». Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва «Антологія» може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?». Після виходу книжки Єжи Ґедройць коштом редакції надіслав рецензійні примірники антології до Спілки письменників у Києві та до українських радянських журналів.
У 1969 році у Бібліотеці «Культури» з’явилася друга українська антологія — «дисидентська» — яку на замовлення Ґедройця впорядкував Іван Кошелівець: «Україна 1956–1968».
Шкода, що влада в Україні (рука не навертається писати «українська»!) ще не усвідомила заслуг Ґедройця, що у День пам’яті Великого аристократа духовності – ЗМІ в Україні ні словечком не віддали шани Єжи Ґедройцю, який упокоївся 14 вересня 2000 р. у Мезон-Лаффітт.
Ганна ЧЕРКАСЬКА
