Слово редактора: БЕЗЗАПЕРЕЧНІ ІСТИНИ

МІЖ КРАПЛЯМИ НЕ ПРОЙШОВ

Україна потрапила в зону турбулентності. З нею знайомі всі, хто користується авіалініями. Виникає вона як рух нисхідних та висхідних вихрових потоків вітру в атмосфері. Тоді за хвилину переконаний атеїст стає глибоковіруючою людиною і гарячково силиться згадати хоча б уривки з молитв бабусі.

Фактично, завжди все завершується благополучно.

Сьогодні лихоманить державу в результаті зміни влади, яка надзусиллями зуміла за п’ять років все ж вивести державне судно з небезпечної зони, і воно почало набирати висоту. А ми власною волею, шляхом демократичних виборів, зробили все, щоб Україна знову опинилася в хаосі, який породить ще більші труднощі, – чи не нова це форма мазохізму? Наслідки голосування «по приколу» – вже бачимо. Можна довго перераховувати. Дехто каже, що громадяни змушені були ризикнути. Навіщо? Краще б пограли в російську рулетку.

Чим обернулися демократичні вибори, коли обрали Януковича? Гадаю, що ще не у всіх стерлися з пам’яті вбивства на Майдані, сотні поранених, війна – тисячі вбитих, втрата території. Чи вийшли ті, хто голосував за Януковича захищати його на майданах (оплачених тітушок в рахунок не беремо) – ні. Вони сиділи в кущах і чекали наступних демократичних виборів. В руках у них могутня зброя – бюлетень. Вони це усвідомили.

В чудовому інтерв’ю, яке обов’язково прочитайте в цьому номері, з Юрієм Гримчаком, трибуном (не знаю жодної дискусії з опонентами, яку б він програв, а згадайте переконливі виступи в ЗМІ на підтримку Петра Порошенка), я навів слова Лауреата Нобелівської премії Світлани Алексієвич, що демократія – це тотальна влада посередностей тобто більшості. На що Юрій Миколайович відповів, що нічого кращого за демократію не знає, та й громадяни живуть в достатку там, де панує демократія.

Дай, Боже, дожити.

Згадав, як нещодавно в одному з міст Президент Зеленський переходив фонтан. Очевидно, хотів пройти між краплями – не пройшов.