ВІЙСЬКОВА АГРЕСІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ЯК ЗАГРОЗА МИРУ У СВІТІ

ВІЙСЬКОВА АГРЕСІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ЯК ЗАГРОЗА МИРУ У СВІТІ.

МИРОТВОРЧІ МІСІЇ ООН. ПОГЛЯД З УКРАЇНИ.

Ця стаття Левка Григоровича Лук’яненка – титана духу, праці і думки була завершена ним за декілька годин до відходу у вічність. Уже більше півроку він не з нами.

Статтю для друку в журналі «Гетьман» в редакцію передала дружина, порадниця, оберіг і добрий ангел Левка Григоровича – Надія Іванівна Лук’яненко. Двадцять вісім років були разом.

– Ніби не короткий період, – згадує Надія Іванівна, – але, здається, це дуже-дуже мало.

Відчуваю, що багато чого недоговорено, недописано, недооцінено. Не хочеться вірити у те, що його уже ніколи не буде поруч. Не підійду і не запитаю: «Що далі? Як бути? Що робити? Як ти?». Не відповість. Не посміхнеться. Не обійме.

Причину смерті можна назвати, але навіщо? Мусимо визнати, що явище це неминуче.

Смерть приголомшила не тільки мене – всю Україну.

Помер Велетень духу. Великий українець. Філософ, історик, учений, політик. Його мали розстріляти – не розстріляли. Поїли отрутою – не отруїли, ставили на коліна – не опустився. Вистояв.

Думали – безсмертний.

Своє життя присвятив Україні. Боровся за кращу долю свого народу.

Знав не тільки його історію, а й інших етносів. Багато читав. Мав добру пам’ять.

Патріотизм, завзятість, сила волі і духу, відданість, любов до України та його народу – були прикладом для інших. Нащадкам залишив власні книги, в яких згадав сотні своїх побратимів, які віддали життя за Україну. Казав, що йому пощастило більше за них, бо побачив Україну незалежною державою. Ідея, яку виношував десятками років, втілилася у життя у 1991 році і вписана його рукою на аркуші паперу учнівського зошита в Акт про незалежність, що став державним документом нової України.

Його вислів: «Любов до України – це потужна духовна енергія, що заполоняє все єство і надає йому залізної вольової спрямованості до історичного руху цілої України». Вислів, яким він керувався у житті. І не тільки цим. Він казав: « Якщо, навіть я залишуся сам у двобої, я не перестану боротися».

Правдивий і чесний у своїх діях був прикладом для багатьох людей. Любов до Батьківщини і збереження вірності істині, за його словами, мали б бути основними законами, і ними повинні б керуватися люди. Та, на жаль, не так воно є. Наше неоднорідне, роздвоєне і зіпсоване попередніми режимами суспільство засмучувало його. З одного боку, захоплювався патріотизмом українців, а з іншого – бачив, як люди, заради свого спокою, вдавалися до критичних наклепів і обману. Почуття патріотизму у таких відходило на другий план, що знецінювало боротьбу і нівелювало досягнення попередніх років у розбудові Української держави. Одначе вірив, що настане час, українці зрозуміють свої помилки, об’єднають сили і разом прийдуть до перемоги.

Захоплювався українськими воїнами на фронті, їздив до них, а вони навідувалися до нього. Вірив в непереможну силу Української армії.

Я до кінця своїх днів, як і від початку, буду стояти на сторожі ідей Левка Лук’яненка, його честі і достоїнства. Переконана, що не я одна. Таких – мільйони. Ми будемо твердо йти шляхом, протореним нашими предками і шляхом Левка Лук’яненка, поки не переможемо. Слава Тобі, Славний Лицарю Великої України! Слава Україні! Героям слава!

Після Другої світової війни, з ініціативи великих держав-переможниць постала Організація Об’єднаних Націй (ООН) для сприяння полагоджуванню міжнародних і локальних конфліктів на міжнародній арені. УРСР не відповідала критеріям незалежної держави, але як велику країну, що найбільше постраждала від війни 1938—1945 років, її прийняли в число 50-и держав-засновниць ООН.

Ухвалення Статуту ООН знаменувало початок процесу деколонізації. Колонії європейських імперій здобули незалежність і стали членами ООН. Процес державотворення й розмежування, особливо в Африці, затягнувся і потребував значної допомоги миро-творчих збройних місій ООН. Російська імперія (СРСР), як учасниця перемоги у Другій світовій війні, уникнула післявоєнної дезінтеграції та звільнення її колоній з кількох причин, а саме: створила надпотужну глобальну пропагандивно-інформаційну систему, що всіляко перебільшувала роль СРСР у перемозі над гітлерівською Німеччиною; заснувала у різних країнах світу 82 комуністичні партії, з допомогою яких представляла комуністичну ідеологію та суспільно-політичний лад в СРСР як передовий, демократичний, що забезпечує права людини і справедливо розв’язав міжнаціональні взаємини.

Своєю пропагандою і платною агентурою Імперія справила значний вплив на створення образу СРСР як зразкової держави, де усі нації задоволені своїм перебуванням в Союзі. Аби світ не знав правди про Радянський Союз, комуністична влада ізолювала країну від зовнішнього світу: заборонила міжнародний туризм, доступ в СРСР літератури й періодики з-за кордону, заглушувала іноземні радіостанції, запровадила цензуру та сувору кару за будь-яку критичну думку.

Придушення танками Угорського повстання 1956 року похитнуло на Заході ідеальний образ СРСР. «Чехословацька весна» 1968 року та збройне придушення її Москвою розсіюють на Заході ілюзії про СРСР. На цей час імперія наростила потенціал збройних сил, спроможний доставити ядерні заряди із землі, повітря і води до територій капіталістичних ворогів. Крізь густий пропагандивний туман все виразніше прозирає потужна збройна погроза з її морально-етичними гаслами: «Хто не з нами, той проти нас», «Хто не здається, того вбивають».

Змагання імперії з країнами НАТО та напруження взаємин з Китаєм аж до збройного зіткнення на острові Даманський – ця конфронтація на два фрон- ти – примусила вождів до пошуків примирення із Заходом. Організували у Гельсинкі нараду з питаннь безпеки та співробітництва 35 держав. Ціною публікації в СРСР Загальної декларації прав людини ООН, імперія добилася від 34 держав визнання непорушності кордонів (сфер впливу), що склалися після Другої світової війни.

Заключний Акт Гельсинської наради, а також публікація вперше в СРСР Загальної Декларації прав людини ООН 10.12.1948 р., активізувала протестні настрої. У Москві, в Україні, у Литві створені групи контролю (сприяння) виконанню в СРСР Гельсинських домовленостей. Групи збирали факти порушення прав людини, а українська – українських національних прав, і поширювали їх незалежно від державних кордонів. Групи створили потік на Захід задокументованих фактів порушення прав людини та українських національних прав.

Документи груп розкривали народам демократичних держав деспотичний характер московської імперської влади. Симпатії до СРСР зникають. Президент США Рональд Рейган назвав СРСР імперією зла і повів відкриту політику проти СРСР. Захід, країни НАТО активізували перегони в озброєннях з СРСР. Імперія задихнулася. Визнала поразку і почала демократизацію. Центр ослаб. Спроба шовіністичного реваншу 19.08.1991 року не вдалася. Так звані союзні республіки вийшли з-під влади Кремля. Україна 24 серпня 1991 року проголосила незалежність. Відбулася перша фаза дезінтеграції Російської імперії. З цієї фази Імперія вийшла у зменшеному розмірі під назвою Російська Федерація (РФ). Російська імперська еліта, оговтавшись після поразки 1991 року, розгорнула інформаційну війну проти України. Одночасно розширила антиукраїнську діяльність організаційними заходами, спрямованими на руйнацію промисловості та погіршення добробуту народу.

Українці, здобувши самостійність і прагнучи до поширення миру, співчувають народам Російської імперії, які борються за вихід з-під влади Москви, намагаються створити свої національні держави. 22 республіки – суб´єкти Російської Федерації активізували проблему виходу з РФ. Це налякало вождів Імперії і Конституційний суд РФ скасував право республік на самовизначення.

Україна як член ООН бере активну участь у діяльності ООН з підтримання миру. За рішенням ООН і Ради Безпеки військові контингенти Збройних Сил України виконують миротворчі місії. Наприклад, з 1992 до 2011 року вони діяли у 22 країнах різних частин світу. Туди наша держава направила 6821 військовослужбовця, з яких 52 загинули при виконанні бойових завдань.

Практика діяльності українських збройних контингентів у миротворчих місіях свідчить про те, що не завжди конфлікти між сусідніми новими державами вдавалося привести до стабільного миру. Не раз причина неуспіху криється в політичній заангажованості самої місії ООН, в її прагненні допомогти одній із сторін суперечки проти іншої сторони. РФ, продовжуючи імперські традиції СРСР, намагається народам Африки й Близького Сходу нав’язати свою ідеологію і провести на керівництво молодими державами політиків промосковської орієнтації. Яскравий приклад імперської політики Москви на Близькому Сході є Сирія, де Москва задля утримання своєї маріонетки Асада, розв’язала жорстоку війну проти повсталого народу.

Статут ООН передбачає право вето п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН. Держав-засновниць ООН у 1945 році було 50. Відтоді відбулися величезні зміни в глобальному світі. Кількість країн – членів ООН зросла майже до 200. Створено багато різних міжнародних організацій. Глобальне життя людства й держав ускладнилося й продовжує ускладнюватися. Право п’яти держав – ветувати рішення Ради Безпеки, явно стало гальмом у розв´язуванні важливих проблем сучасності. РФ ігнорує право націй на самовизначення – фундаментальну норму права, передбачену Статутом ООН. Вона в найжорстокіший спосіб із застосуванням усіх видів зброї (за винятком атомної) розчавила Республіку Ічкерію. 2008 року спровокувала війну з Грузією і відчахнула Абхазію й Осетію, встановивши там свої маріонеткові режими.

Усупереч піднесенню проблеми прав людини Загальною Декларацією прав людини ООН на рівень загальнолюдської проблеми, РФ ігнорує цей прогрес людства і продовжує авторитарним режимом обмежувати права власних громадян та придушує національно-визвольні прагнення своїх колоній. 20 лютого 2014 року РФ перейшла своїми військами українсько-російський кордон, захопила Крим і включила його до складу території РФ. Рада Безпеки ООН не могла вжити силових способів на захист України проти агресора, бо РФ своїм правом вето блокує будь-які миротворчі заходи проти неї. Тим самим її міжнародний бандитизм залишається непокараний. У випадках Ічкерії, Грузії, України РФ у Раді Безпеки ООН скористалася своїм правом вето, щоб заблокувати дії Ради Безпеки на захист від російської агресії. Зухвале порушення прав російських громадян та національних прав колоній – суб´єктів РФ не потрапляє на розгляд і засудження ООН через блокування розгляду застосуванням вето. Право вето перетворилося в утвердження Москвою міжнародного і внутрішнього зла. Уже давно дипломатами та вченими-міжнародниками висловлені думки про необхідність скасування права п’яти постійних членів Ради Безпеки блокувати рішення більшості її членів. Настав час це зробити.

Як зупинити російську агресію проти України? Президент РФ В. Путін публічно визнав, що російські війська прийшли в Крим і окупували його. Це casus belli. Відбувся відкритий акт агресії із загарбанням частини української території. Рада Безпеки не змогла засудити цю агресію і вжити заходів з відновлення територіальної цілісності України, бо всі вимоги української дипломатії Росія блокує застосуванням вето. РФ перейшла державний кордон і заглибилася в Донецькій і Луганській областях в українську територію настільки, наскільки змогла подолати опір Українських Збройних Сил. Лінія зіткнення перетворилася в лінію розмежування між РФ, її найманцями і українським військом. РФ із найманців і своїх військовослужбовців під керівництвом кадрових офіцерів навчила, озброїла сучасною зброєю і створила великі військові формування, які ведуть неоголошену владою РФ війну проти України з порушенням міжнародних норм права щодо правил ведення війни та щодо прав окупанта та прав окупованої території.

Поняття гібридної війни без оголошення Україною стану війни з РФ, остання розуміє як вседозволеність: скасовує українські закони і запроваджує свої, примусово надає своє громадянство громадянам України, мобілізовує з окупованої території громадян України до своїх збройних сил, руйнує інфраструктуру та житловий фонд міст і сіл, убиває мирних громадян, вивезла із окупованої території 19 заводів і тисячі підприємств, за 4 роки вбила майже 11 тисяч українських військовослужбовців.

Варварські дії РФ проти України обурюють демократичні держави, ООН, Велику двадцятку, Велику сімку та учасників Мінської наради.

Як припинити війну?

Ідея спрямувати миротворчу місію ООН для припинення бойових дій знайшла широке розуміння в ООН. Москва висунула пропозицію миротворчу місію розташувати вздовж лінії розмежування української армії і російських формувань на українській території. Україна наполягає на розташування місії вздовж україно-російського кордону та на всій окупованій території. Москва не приймає українську пропозицію. Чому?

Бо це означало б провал імперського плану поставити Україну під владу Кремля і відновити велику московську імперію в межах СРСР. Розташування місії ООН вздовж лінії розмежування збройних сил двох держав означало б заморозити окуповані Москвою українські території на невідомий термін. Знаємо: Московська імперія вміє чекати. Від військової угоди Б. Хмельницького з царем Олексієм Михайловичем 1654 року до скасування автономії Гетьманщини 1764 року минуло ціле століття. Не розуміючи, що часи імперій минули, імперська еліта Москви планує зберегти Російську Федерацію на століття вперед, а знаючи слова Петра І, Отто фон Бісмарка, Леніна і Троцького, що без України Російська імперія неможлива, Кремль і вирішив захопити Україну. Москві потрібно утримати Крим і східні райони Донецької й Луганської областей, як бази для дезорганізації українського внутрішнього життя та зміни українського етнічного складу населення на захоплених теренах для підготовки наступної навали. Українська сторона розуміє ці мотиви позиції московської дипломатії і погодитися на них, ясна річ, не зможе. Отже, який вихід?

Сподіватися на прихід до влади в РФ демократичної команди, яка порве з московською імперською традицією, марно! Демократи не прийдуть до влади. Імперія зла буде сіяти зло, доки живе. Тільки дезінтеграція імперії звільнить народи-колонії – суб’єкти Федерації від імперського диктату; тільки смерть імперії звільнить світову спільноту народів від московсько-імперського зла, яке вона сіє між усіма народами світу.

На що мусили б держави ООН, які дбають про самозбереження своїх народів, звернути особливу увагу?

Їм слід би познайомитися з історією московитів, щоб не мати ілюзій на переродження імперії зла в носія добра.

Це народ, який на основі свого давнього мисливсько-рибальського способу добування їжі звик жити не з праці рук своїх, а з того, що дає природа: звірина, риба, ягоди. Використавши територію, переселявся, загарбуючи нову. Психологічна установка на загарбання, як умову виживання, стала генетичним кодом московитів. Він склався давно. Він незмінний, як незмінна пунктуальність німців чи індивідуалізм українців. Загарбництво московитів необхідно сприйняти за факт і на основі цього факту будувати плани щодо теперішньої Російської Федерації. Сприйнявши за факт загарбницьку імперську природу московитів та її політичної еліти, демократичний Захід, вихований на греко-римській культурній спадщині та християнському гуманізмі, має пам’ятати цивілізаційну відмінність московської азіатської імперії з постійним державним централізмом і повною зневагою до свободи та прав людини. Їхнє (московитів) свідоме зречення від свободи й підпорядкування волі князів, царів, імператорів, перших секретарів ЦК КПРС, президентів дає можливість створювати велику армію й перемагати сусідів, демократичні Україну і Захід. Московський народ ладен терпіти голод і холод задля розширення кордонів імперії. В імперії завжди були опозиціонери, але ніколи вони не визначали державну політику.

Який вихід?

Вихід один: знищити імперію зла. Знищення імперії РФ означає звільнення її колоній з-під влади Кремля для створення ними своїх національних держав. По-друге, знищення імперії відкриє перед московитами можливість створити свою незалежну національну державу (Московщину).

Відмова від традиційної ідеї розширення держави і перехід до життя в своїй національній державі – це катарсис. І не всі його переживуть. Наприклад, Олександр Дугін, голова партії «Євразія» у книжці «Основи Євразійства» пише: «Великая Россия» в будущем не должна быть менше чем «Великая Россия» в прошлом… Если Россия не будет великой, ее не будет вообще. Величие – наша великоросская сущность. Но тогда пусть лучше ничего не будет. Без России мировая история немыслима. Тогда пусть кончается мир».*

Далебі, не всі політики РФ такі фанатики, як Дугін, для якого або велика Російська імперія, або хай світ згорить в атомному вогні. Сподіваюся, що ті 80% московитів, які підтримують війну проти України з метою повернути її під владу Кремля, не готові згоріти у вогні, а швидше всього переживуть катарсис і змиряться з ідеєю жити в своїй національній державі Московщині, як живуть інші нації.

Життя московитів стане не гірше, а краще, бо не треба буде напружувати всі народні сили на виробництво військової техніки, зброї та підгодовувати світову мережу розвідників та агентів політичного впливу. Одне для шовіністів гірше – з верхнього шпилю Кремля зникне сонцесяйний німб слави потужної світової імперії.

Інтереси сучасного світу вимагають претендента на світового жандарма знищити. Як це зробити?

Перша стадія дезінтеграції імперії СРСР 1991 року відбулася мирним способом з економічних причин – СРСР не витримав змагання в озброєннях із країнами НАТО – економіка видихнулася і більше не могла забезпечувати подальше нарощування озброєнь та утримувати глобальну мережу пропогандистів і розвідників.

Збройним наступом РФ проти України Росія об´єктивно почала процес підготовки до другої фази дезінтеграції імперії. Розвалиться РФ з тої ж причини що й 1991 року – з економічної неспроможності продовжувати загарбницьку політику. Економічні санкції країн НАТО підточують московську відсталу економіку. Викриття вивезених з РФ Путіним та його корумпованим оточенням величезних капіталів із Росії у закордонні банки підриває авторитет влади в очах народу і обмежує фінансові можливості держави.

Від початку горбачовської перебудови 1985 року до першої фази розвалу імперії 1991 року минуло 6 років. Очевидячки, і тепер буде потрібно приблизно стільки ж часу для підготовки другої фази розвалу імперії.

Є способи прискорити звільнення народів Російської Федерації від імперії зла, а саме:

- країни НАТО мають реальні можливості збільшити економічний тиск у десяток разів;

- країни НАТО мають можливість домовитися з близькосхідними нафтодобувними державами про зниження ціни на нафту нижче собівартості російської нафти;

- публікація особистих рахунків В. Путіна у закордонних банках та інше.

Країни, які хочуть звільнитися від загроз імперської Росії, мають можливість примусити її до відступу. Їм не вистачає не можливостей, а рішучості переорієнтувати торгівлю з Імперією на торгівлю з її колоніями. Примус РФ до дезінтеграції історичне виправданий, бо звільнить світ від постійної військової загрози.

Отже, мир не через поступки агресору, а через примус агресора до виконання Статуту ООН про право націй на самовизначення та пошанування кордонів суверенних держав!!!

Левко ЛУК’ЯНЕНКО, Герой України, автор Акту проголошення незалежності України, політв’язень часів СРСР, ідеолог концепції українского спротиву російській агресії, співзасновник Української Гельсінської Групи. Надзвичайний і Повноважний Посол, політик та громадський діяч, народний депутат України кількох скликань, письменник, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.

_____________________

* Дугин Александр. «Основы Евразийства», – Москва, 2002. – Арктогея-Центр, 800. – С. 784, 786.