ВІД МОНОЛОГУ ДО ДІАЛОГУ
В Україні дедалі більшого розмаху набирає громадський рух. Принагідно варто зауважити, що певну тенденцію цьому явищу започаткував Майдан. Про те, що саме зараз найбільше турбує громадськість, ми поцікавилися у співголови Громадської спілки «Платформа Громадянської Солідарності – Мир та Народовладдя», голови ГО «Рада з екологічної безпеки» та голови Української партії «Зелена планета» Сергія ОРЄХОВА.
– Сергію Миколайовичу, у чому насамперед полягає ідея діяльності Вашої громадської організації?
– Своє головне завдання ми вбачаємо не в об’єднанні певної категорії населення навколо якоїсь проблеми, а в згуртуванні громадян усієї України у дієвий механізм розбудови успішної країни з потужним громадянським суспільством.
Саме з цієї причини до засновників Платформи, як, до речі, і до Громадської організації «Рада з екологічної безпеки», входять об’єднання, що представляють різні за суттю соціальні групи населення, зокрема такі, як ветерани різних силових відомств, екологи, науковці та інші. Діяльність організації ґрунтується виключно на командній роботі.
Ми не пропонуємо вирішувати за людей їхні проблеми, але готові розв’язувати їх разом. Українці повинні зрозуміти, що, усамітнившись, відсиджуватися у закутках власної оселі – варіант, який не діє.
Отже, першочерговим для нас є налаштування соціального діалогу та взаємодії, оскільки влада інколи забуває, хто, власне, її зробив владою.
Саме з цією метою і потрібно об’єднуватися людям, щоб разом цивілізовано вирішувати справи, що стосуються кожного. Влада повинна чути народ. Необхідна стійка комунікація. Завданням нашої команди і є перетворення монологу в діалог.
– Віднедавна, до лав Спілки активно почали вливатися учасники АТО. З якими соціальними труднощами вони зіштовхуються і як Ви їм допомагаєте?
– Звісно, нас непокоять вражаючі проб-леми слабкого соціального захисту як цієї категорії населення, так і загалом кожного ветерана. Тому необхідний дієвий орган виконавчої влади на кшталт міністерства у справах ветеранів, як у США. Натомість у нас ними опікується Державна служба України у справах ветеранів та учасників АТО. На жаль, цей орган не має серйозних важелів впливу. Лишаючись підконтрольним Міністерству соціальної політики, що і так перевантажене роботою, служба потопає у морі проблем. Тож вирішити будь-яке вагоме питання прос-то неможливо.
Ми постійно звертаємося з проханнями та пропозиціями стосовно врегулювання цього питання, оскільки неспроможність захистити інтереси тих, хто захищає нас, – це ганьба, але позитивної відповіді так і не отримуємо. Через те доводиться часто допомагати власними силами: матеріальними, культурними, інформаційними.
– Ваша оцінка задекларованих реформ влади, чи підтримуєте її?
– Власне, ми підтримуємо ту владу, яка служить людям та чесна перед ними. Це стосовно другої частини запитання.
Що ж до першої, то «задекларовані» – не означає втілені. Хоча багато із озвучених владних реформ мені симпатизують, але й чимало є, відверто кажучи, недолугих.
Особливо ті, що напряму стосуються соціального сектора. Наприклад, обмеження виплат пенсій працюючим пенсіонерам, незрозуміле підвищення тарифів на енергоносії тощо. Незважаючи на складні часи для України, вимоги МВФ у будь-якому випадку потрібно думати не тільки про побори, а й про заробіток населення, подолання і викоренення негативних явищ тощо.
– Що маєте на увазі насамперед?
– Як фахівець зі сфери захисту прав споживачів хочу звернути увагу на складну ситуацію, що склалася внас-лідок дії мораторію на проведення перевірок до 2017 року і спричинила масове потрапляння на споживчий ринок України контрафактної та неякісної продукції. Відтак – це створює загрозу для здоров’я, життя людей, навколишнього середовища.
Крім того, протягом дії мораторію стрімко зростає кількість скарг споживачів на якість та безпечність побутової техніки, що реалізується в найбільших торговельних мережах України. Чимало продукції реалізується без відповідних документів щодо якості та безпеки, що ставить під сумнів законність ввезення її на територію України. При цьому право споживача щодо надання йому необхідної, доступної і достовірної інформації про товари, роботи та послуги взагалі ігнорується. Беручи до уваги цю ситуацію, авторитетно заявляю: це призведе до жахливих наслідків.
Так, на міжнародному рівні Україна ризикує набути імідж країни низькоякісних товарів та послуг. Внаслідок загострення конкурентної боротьби з метою збуту продукції на міжнародних ринках, український ринок збуту через проблеми, що виникають мало не кожного дня, буде відкинутий на останні щаблі серед країн із сприятливим кліматом для ведення бізнесу.
До того ж відсутність прозорої конкуренції власної продукції на внутрішньому ринку загрожує стати чи не однією з головних причин сучасної економічної кризи та низької конкурентоспроможності українських промислових й сільськогосподарських товарів і наданих послуг.
Не варто забувати, що через заборони на проведення перевірок не узгоджено та не вжито заходів реагування на факти порушень прав споживачів, про які заявляють громадяни України, у першу чергу, представники соціально незахищених верств населення – пенсіонери та інваліди.
Саме це породжує недовіру громадян країни до виробників, і як результат – до влади, яка не реагує на тривожні тенденції щодо виготовлення та реалізації фальсифікованої продукції, особливо в малих містах та селах, а значить прихованого геноциду нації, адже найменші споживачі держа ви – діти, змалечку мусять споживати неякісні харчові продукти та користуватися неякісними продовольчими товарами.
У той же час головний інвестор та наповнювач бюджету країни – споживач, сьогодні залишився один на один зі своїми проблемами. Саме тому вкрай необхідно нині, в умовах важких випробувань для країни, не втратити його довір’я та забезпечити його гарантоване Конституцією право споживчого захисту.
Отже, продовження дії мораторію на перевірки, незважаючи на підтримку заходів із створення комфортних умов для ведення бізнесу, повинно бути переглянуте і скасоване, оскільки за підсумками роботи за 2014 рік маємо невтішні результати: до Держспоживінспекції надійшло майже 30 тисяч звернень громадян, а з початку 2015 – вже понад 5 тисяч! Ця статистика засвідчує зневіру громадян до влади, яка нездатна захистити їхні права. Оскільки Україна встановила інтеграцію в ЄС як довгострокову мету, необхідно звернути особливу увагу на споживчий сектор, який відповідає за показники торгівлі та вільне пересування товарів і послуг.
Україна як країна-кандидат повинна забезпечити існування системи захисту прав споживачів в усіх аспектах прояву цього питання!
Тим більше, що у країнах – членах ЄС існують або державні органи, як, наприклад, у Польщі, що підпорядковуються Прем’єр-міністру, або представництва всесвітніх споживчих організацій, таких, як «Консьюмерз Інтернешнл» (Consumers International) або ЄБСС (Європейське бюро споживчих спілок – Bureau Europeen des Unions de Consommateurs, BEUC).
А в Україні сьогодні систему захисту прав споживачів та контролюючих органів законсервували, реформування системи йде повільно, а споживач висловлює все частіше недовіру до влади.
Беручи до уваги все вищезазначене, всім нам необхідно повернутися обличчям до проблематики сфери захисту прав споживачів. Якщо ми не зробимо цього сьогодні, завтра вже нічого буде відроджувати.
До речі, саме такі позиції ми виклали в листі до керівництва держави.
– Чому рейтинг довіри до партій набагато нижчий, аніж до громадських об’єднань?
– Все дуже просто. Партії є політичними суб’єктами. Іншими словами – безпосередньо беруть участь у виборах. У ході передвиборної кампанії вони багато чого говорять, а потім мало що роблять.
Насправді партія – це всього лише проміжний інструмент вираження своєї волі у владі. Такий собі засіб принести свою ідею в державний апарат. Я веду до того, що партії не несуть нічого поганого. Погане несуть ті безсовісні та безвідповідальні люди, які щедро сиплять обіцянками направо і наліво, а, прийшовши до влади, забувають про них. Тому вважаю, що відповідальність політика перед виборцем має мати набагато жорсткіший характер, аніж зараз. Справжнім політиком може бути той, хто виконує заповіт: те, про що думає, пише, говорить – виконує на практиці.
У свою чергу, громадські об’єднання позбавлені прямої можливості бути представленими у владі, тобто не ідуть на вибори. І якщо партія активізується перед самими виборами, то діяльність громадського об’єднання більше носить перманентний характер.
