ДВА НАДІЙНИХ КРИЛА ІНСТИТУТУ
Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя – провідна науково-дослідна установа з питань екологічної безпеки, безпеки харчових продуктів, гігієни та токсикології, що вирішує актуальні завдання з охорони здоров’я населення, розробляє комплекс заходів в галузі глобальної хімічної безпеки, що є нині однією з найбільш актуальних і складних проблем сучасної цивілізації, надає практичну допомогу закладам Міністерства охорони здоров’я, Міністерства з надзвичайних ситуацій, Мінекології та природних ресурсів, Мінагрополітики України та установам Держспоживзахисту.
Науковий заклад, заснований у 1964 році видатним вченим, академіком, заслуженим діячем науки, професором Львом Медведем, широко відомий у світі як ЕКОГІНТОКС, оскільки бере активну участь у роботі міжнародних медичних і наукових асоціацій.
Про особливості діяльності наукового закладу на сучасному етапі розповідає його директор, голова Товариства токсикологів України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, заслужений лікар України, експерт Всесвітньої організації охорони здоров’я, експерт-токсиколог Європейського Союзу Микола ПРОДАНЧУК.
– Миколо Георгійовичу, які завдання покликаний вирішувати на сьогодні Ваш Центр?
– Діяльність ЕКОГІНТОКСу – це чітка система комплексних токсикологічних, гігієнічних, хіміко-аналітичних та клінічних досліджень, спрямованих на вивчення багатоаспектної взаємодії організму людини з потенційно небезпечними хімічними речовинами.
Свою роботу здійснюємо за такими головними напрямками:
- виявлення механізмів патологічної дії шкідливих хімічних факторів довкілля на здоров’я людини, визначення ступеня їх небезпечності і оцінка ризику;
- підготовка проектів законодавчих і нормативних актів у галузі охорони здоров’я;
- аналіз ризику та токсикологічна експертиза, розробка критеріїв, показників, нормативних величин, що гарантують безпечність при виробництві та застосуванні вітчизняної та імпортної продукції;
- розробка наукових основ інформатизації гігієнічних і токсикологічних досліджень, санітарно-гігієнічної експертизи, державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
- надання медичної допомоги і моніторинг здоров’я осіб, які зазнали шкідливої дії хімічних факторів.
Результати наших наукових розробок мають велике теоретичне значення. Вони лягли в основу створення системи профілактичних заходів з безпечного застосування пестицидів, агрохімікатів, полімерних і пластичних мас, новітніх харчових продуктів.
Центр акредитований Національним агентством України та атестований Міністерством охорони здоров’я України на найбільший в Україні перелік методів досліджень безпечності, а також єдиний в Україні, який має усі світові акредитації ISO, ILAC, GLP OECD.
– Не секрет, що, окрім наукової діяльності, Ваш колектив значну увагу приділяє гуманітарній сфері. Розкажіть, будь ласка, трохи про це.
– Справді, більше десятка років тому ми започаткували доброчинну традицію – на день святого Миколая влаштовуємо свято для дітей-сиріт та дітей з вадами розвитку, які мешкають у сиротинці в Боярці.
При цьому дбаємо не лише про подарунки, а й про організацію змістовної культурно-розважальної програми. На останній 10 Благодійний концерт ЕКОГІНТОКСУ в Національній опері України 19 грудня 2014 року ми запросили не тільки дітей з підшефного закладу, але й курсантів військових училищ, поранених бійців, медиків з госпіталів, науковців з усієї України.
Окрім того, в міру можливостей підтримуємо постраждалих від стихійного лиха, чорнобильські та ветеранські організації, наших військових.
Для нас наука і мистецтво – це два крила культури, що підносять кожен народ. Тому наш колектив започаткував та підтримує культурологічні проекти: «Наша Україна в піснях і музиці», «Українська скрипка. 1000 років», «Художнє слово», Художня галерея ЕКОГІНТОКСу, Студія військово-історичного мистецтва, Міжнародний кінофестиваль документальних фільмів «Кінолітопис», проект «Світова культура».
Скажімо, культурологічний меценатський проект «Наша Україна в піснях і музиці» дозволив уперше в Україні на сучасному технічному рівні записати і видати компакт диски рок-опери «Енеїда» Сергія Бедусенка, «Шевченкіани» Андрія Шкургана, фортепіанні твори Мирослава Скорика, унікальні записи творів Арнольда Шомберга, концертні твори Йогана Штрауса та балетну музику Петра Чайковського у виконанні Симфонічного оркестру Національної опери України, народні пісні Буковини у виконанні Марії Миколайчук та інші. Видані збірки поезій, прози, історичних творів, художні альбоми українських авторів.
– Хотілося б почути більше про художню галерею ЕКОГІНТОКСу.
– У ній постійно проводяться виставки українських художників. Також тут заснована перша в Україні студія військово-історичного мистецтва, що з’явилася 15 років тому. Автор усіх картин – заслужений художник України, видатний баталіст Андрій Холоменюк. Без нього нічого б такого не було б.
За допомогою пензля на полотні майстерно відтворена наша багатовікова історія, побутові речі, й зброя тих часів. Кожна картина не тільки відтворює певну подію, а буквально дихає тією чи іншою епохою, є носієм інформації. Галерея робіт головним чином розмістилася у залі засідань ученої ради.
Батальні картини автора присвячені знаменитим битвам, в яких наші пращури вкрили себе невмирущою славою за останні 650 років.
Наша мрія – істотно розширити часовий простір, збільшити число творів, дійти до загибелі мільйонної армії Дарія І в степах України в межиріччі Дону й Дунаю.
Майже щомісяця влаштовуємо курсантам військових училищ екскурсії. Твори митця вражають майбутніх офіцерів і дають поштовх до кращого пізнання історії українського народу.
Запрошуємо до себе і морських піхотинців, над якими шефствуємо. Якось у розмові з керівником групи зауважив, що наша нація має надзвичайно багату військову історію.
Зокрема, порекомендував вести свій літопис не від Петра І, а вважати предтечею сучасної морської піхоти козаків Петра Сагайдачного.
Отже, варто якнайефективніше використовувати наш мистецький проект.
Сталеві рукавиці, одноручний меч, дворучний меч, бойова сокира. Ці та інші елементи гармонійно вписуються в картини, надають їм достовірності.
Започаткована галерея була картиною про Хотинську битву (1621 рік), в якій Петро Сагайдачний проявив свій талант полководця. Андрій Холоменюк створив полотно у 2001 році з нагоди 380-річчя битви. Пізніше додав ще серію творів, що ілюстрували усю Хотинську війну.
Непростою виявилася ця справа, але художник, разом з істориками відшукував цікаві факти, в музеях знаходив зброю, обладунки та побутові речі тих часів. Це дало можливість достовірну з аутентичною точністю відтворити основні моменти битви, відтворити не тільки епос, а й головні її фрагменти.
Так, щоб убезпечити себе від ворожої артилерії, Сагайдачний вдався до нічних вилазок козаків у турецький табір і нейтралізував її.
Були у складі турецької армії чотири африканські бойові слони. Два з них пропали дивним чином на шляху до Хотина, а два все ж таки дійшли до фортеці. Згодом одного з них подарували польському королю.
З історичних достовірних предметів художник майстерно вималював зброю наших пращурів і противника, кайдани, одягнуті на слонів, спис у погонича тощо. До речі, всі ці бойові обладунки ХVІІ століття можна побачити в історичних музеях Києва, Кам’янця-Подільського, Львова, Чернівців, Кракова, Варшави, Стамбула.
На іншому полотні зображено налагодження переправи до фортеці, що свідчить про неабияку майстерність наших військових інженерів, які вміли оперативно створювати надійні тимчасові мости.
У галереї картин зображений Петро Могила, який, виявляється, був офіцером при Сагайдачному, гетьманові, котрий відновив православну церкву.
Збройні сили України за часів Петра Сагайдачного складалися з чотирьох родів: піхота, кіннота, артилерія і флот. І він досить вміло ними маневрував.
Наприклад, флот формувався із захоплених і зведених на верф’ях Дніпра суден-чайок та байрак-галер. З них козаки брали ворожі судна на абордаж або ж десантувалися. Так-от, ще до Хотинської битви гетьман своїм флотом розгромив під Синопом Чорноморську турецьку ескадру, взяв фортецю Синоп та знищив ворожі верфі.
Під час Хотинської битви Сагайдачний відрядив 30 козацьких чайок на Стамбул. Це змусило турецького султана Османа ІІ відрядити з-під Хотина 25-тисяче військо до Стамбула на підмогу захисникам міста. У такий спосіб Сагайдачний ослабив ворожі сили під Хотином.
У галереї знаходяться також портрети польського королевича Владислава ІІ, Османа ІІ, двобій полковника Михайла Дорошенка з Кантеміром Мурзою. До речі, наш уславлений богатир, сходився в поєдинках з представниками багатьох армій і в усіх добивався перемоги.
«Хотинська війна 1621 року» Андрія Холоменюка сприймається як живописна енциклопедія українського козацтва, його звитяги й самозречення заради високої мети, його бойового духу й досвіду, його видатних проводирів.
Коли на полотно дивитися достатньо довго, воно ніби оживає, люди й предмети рухаються, а події… відбуваються просто на ваших очах. Художник володіє таємницею кольору і світла. Особливо наочно можна побачити це, порівнявши картину «Нічний бій».
Можливо, найцікавішим полотном з виставлених слід назвати «Герць козацького полковника Михайла Дорошенка з ногайським ханом Мурзою Кантеміром». Починаючи від не надто звичного, майже квадратного формату, картина заворожує композиційною заповненістю – переплетеністю двох коней, вершників, руху, зброї – і відчуттям довколишнього простору, необмеженості руху, нашою присутністю на цьому поєдинку.
Наступний розділ галереї присвячений битві Велького князя Руського і Литовського Альгердаса (Ольгерда) на Синіх водах (1362 рік), коли було розбиті відбірні сили Золотої Орди. 400 років не знала поразок татарська кіннота, але Ольгерд знайшов спосіб не тільки протистояти тактиці скіфського кола противника, а й завдяки стратегічному застосуванню арбалета розгромив непереможні досі війська.
Минулого року відзначалося 500 років Оршанської битви (1514). З цієї нагоди ми завезли до Вільнюса у палац Радзивіллів свою колекцію, присвячену цій події. До речі, проводила екскурсію Президент Литви Даля Грибаускайте. Прикро, але такої уваги в Україні ця подія не заслужила.
350-річчю перемоги Івана Виговського спільно з Махмудом Гіреєм ІV у битві на річці Соснівці, коли було розбито майже стотисячну армію князя Трубецького, присвячена галерея Конотопської битви (1659 рік).
Зібранні в галереї полотна розповідають про блискучі перемоги наших пращурів, їхнє високе військове мистецтво, вміння брати гору не кількістю, а якістю. Так, треба пам’ятати трагічні події, не забувати поразки, засвоювати їх гіркі уроки, але виховувати націю слід на перемогах. Саме з цією метою ми і відкрили галерею студії військово-історичного мистецтва України, постійно дбаємо про оновлення її експонатів, що свідчать про силу і міць українського воїна, мудрість і талант наших уславлених полководців.
