БЕЗ ПРАВА НА СПОКІЙ
Відомий письменник, академік, заслужений діяч мистецтв України Микола Луків у післямові до художньо-документальної повісті Василя Фольварочного «Зорі отчого краю» (видавництво «Джура» м. Тернопіль, 2011 рік), характеризуючи непересічну постать Валерія Цибуха, зазначає, зокрема, що він обрав собі долю, яку можна означити крилатими словами Бориса Олійника «Нам на спокій права не дано».
Насправді, сталося так, що доля сама вибрала Валерія Цибуха: парламентська діяльність, високі урядові посади, дипломатична робота на посту Надзвичайного і Повноважного Посла України в Греції – ось віхи службового зростання цілеспрямованого, енергійного, наділеного небуденними організаторськими здібностями юнака із невеликого буковинського села, що на кордоні з Румунією, зі скромної учительської родини.
– Валерію Івановичу, Вам, дійсно, випало жити і працювати в періоди суспільних потрясінь?
– Справді, доля послала мені чимало хвилюючих моментів у складні часи перебудови, коли драматично мінялося все суспільне життя, інколи доводилося терміново приймати відповідальні рішення. Коли країну струсонув Державний комітет з надзвичайного становища, Союзний парламент було розпущено. Відтак як тодішній керівник Комітету Верховної Ради СРСР і водночас міністр у справах молоді країни я залишився в Москві без роботи. А в Києві – сім’я, діти, на Буковині – старенькі батьки.
Московські друзі пропонували престижну роботу, добру зарплату, спокушували міністерським портфелем, але зробив для себе єдино можливий вибір – повернувся до Києва. І з того часу вірно служу рідній землі, своїй Україні.
В останній період, зокрема, беру активну участь у громадському житті: є членом Президії Української Ради Миру, заступником Голови Української партії «Зелена планета», Головою Київської міської організації «Зелена планета», а також президентом Федерації спортивного туризму України, головою Буковинського земляцтва у місті Києві.
– Хотілося б докладніше довідатися якраз про напрями діяльності земляцтва, плани на майбутнє.
– До складу громадської організації входять вихідці з області, які мешкають у столиці України. Звісно, серед них багато лікарів, які закінчили Чернівецький медичний університет, співаків, оскільки Буковина – це надзвичайно співучий край, інші фахівці. Ми відкидаємо політику чи партійну приналежність, а об’єднують нас загальнолюдські цінності і велика любов до України, нашої малої батьківщини – Буковини. Зрозуміло, всі, хто належить до земляцтва, мають знати, що про них дбають і нікого не забувають. Належимо до асоціації земляцтв України, запрошуємо колег на наші заходи, беремо участь в спільних акціях, переймаємо кращий досвід.
Наприклад, свого часу, коли ще був живий Михайло Ткач, у Палаці «Україна» наше земляцтво виступило ініціатором проведення вечора, присвяченого історії створення пісні «Марічка». Влаштовували також інші творчі вечори.
Тепле слово варто сказати і про одного з організаторів земляцтва Миколу Проданчука, який є не лише відомим ученим, медичним світилом, а й великим благодійником і щедрим меценатом. Так, він постійно влаштовує для дітей на день Святого Миколая урочисті заходи з гостинцями.
Важлива ланка – встановлення контакту членів земляцтва з місцевою владою. З цією метою у кожному районі працюють наші представники, які перебувають у постійному зв’язку з керівниками органів місцевого самоврядування. Це дозволяє при потребі оперативно відгукуватися на прохання земляків, надавати їм необхідну допомогу.
– Якою була остання акція, влаштована земляцтвом буковинців?
– Ми завжди відзначаємо урочисті події, ювілеї, пов’язані з нашими земляками, зокрема, такими, як Іван Миколайчук, Микола Мозговий…
Зовсім недавно, 18 червня поточного року, за поданням нашої громадської організації на сесії Чернівецької облради всесвітньовідомому оперному співаку, режисеру і педагогу Дмитрові Гнатюку, присвоїли почесне звання «Почесний громадянин Буковини».
У прийнятому на сесії рішенні йдеться, зокрема: «За вагомий особистий внесок у суспільно-політичне життя, соціально-економічний, гуманітарний та культурний розвиток Чернівецької області, особливі заслуги у справі відродження та примноження культурних надбань, створення матеріальних та духовних цінностей удостоїти звання «Почесний громадянин Буковини» Гнатюка Дмитра – Героя України, народного артиста України, лауреата премії імені Т. Шевченка, почесного члена правління столичного земляцтва «Буковина».
Принагідно варто нагадати, що Дмитро Михайлович народився 1925 року у селі Старосіллі – тепер Мамаївці. На великій сцені – майже 80 років. Зараз готуємося до відзначення 75-річчя утворення Чернівецької області, здійснення інших акцій, пов’язаних з славетною історією та неперевершеним фольклором цього чудового куточка на Землі.
Отже приємних клопотів вистачає, а значить права на спокій ми, дійсно, не маємо.
