ВЕРХОВИНСЬКА КОЛЯДА
Хто потрапляє на Різдво до Верховини Івано-Франківської області, обов’язково поринає з головою у справжні різдвяні звичаї. Дійсно, це свято на Гуцульщині здавна захоплює своїм неповторним колоритом. Найцікавішим тут є процес коляди, який може тривати в одній хаті кілька годин.
Гуцульська колядка відрізняється від колядок решти регіонів України за змістом і мелодією. Варто зауважити, що колядницька справа – нелегка. Але вона подобається людям. Про її особливості розповідає колядник з майже 25-річним стажем, мешканець Верховини Дмитро ФІЛІПЧУК.
– Підготовка до Різдва у нас розпочинається від свята Миколая після служби Божої. Цього дня у церкві Вибірця (керівник колядницької партії, до складу якої входить від 10 до 16 осіб) бере церковний хрест разом з колядниками – своєрідними Божими слугами, які погодилися на період різдвяних свят виконувати покладені на них обов’язки.
Щороку склад колядницької партії визначається заново. Трапляється, її залишають люди через поважний вік або за станом здоров’я. Натомість, у колектив вливаються молоді гуцули. Цього року, наприклад, у Верховині було створено чотири колядницькі партії (у сусідній Криворівні, до речі, їх було дев’ять).
На колядників підбирають співучих хлопців і чоловіків. Вони обов’язково мають бути з добропорядних сімей. Хто має недобру репутацію, то таких не беруть. Здебільшого, колядники ходять від молодості і аж до старості. Правда, витримують не всі. Кожен колядник мусить ходити від початку до кінця свят.
У коляді сильна дисципліна, якої мусять усі дотримуватися. Коли наш Вибірець 41-річний Василь Ванджурак, (ці обов’язки раніше у партії виконував його тесть), який відповідає за порядок і дисципліну в колективі, визначився зі складом (всього – 14 осіб), то разом з Березою (Микола Бойчук, інколи його замінював Юрій Гаджук, один з найстаріших колядників, який долучився до цієї справи сорок років тому, коли подібні дійства не схвалювалися комуністичним режимом), обов’язок якого – творчий бік справи, організував репетиції гурту.
Доречно зазначити: за давніми правилами до гурту не беруть будь-кого. Для колядника завжди було великою честю показати себе з найкращого боку. Кожен колядник обов’язково має бути у гуцульському строї (вбирі) і з барткою. Беруть зі собою скрипаля.
У визначені дні ми збиралися разом, щоб поспівати старі колядки та вивчити нові. Після благословення священиком 7 січня колядники стали вважатися апостолами, котрі доносять у кожну оселю приємну звістку про народження Христа і повинні пронести ту місію з гідністю.
Ми зібралися в оселі Вибірця, поколядували, кожен поцілував хрест, помолився, після чого рушили до верховинців. З центру пішли у ревір (закуток) Верховини, де мали обійти усі двори.
Процесом колядування провадить Береза. Він мусить все пам’ятати, заспівувати, а колядники повторюють за ним. Береза завжди йде вперед – чи то до хати, чи то з хати. Першим сідає за стіл. Допоки Береза не сяде за стіл, доти не сідають колядники, поки не встане з-за стола, доти не мають права вставати колядники.
Коли нас закликали до хати, ми співали про народження Ісуса, прославляли його, а також про дійства, що відбуваються у різдвяні свята, виконували хрестову коляду, якщо запрошували за стіл – застільню коляду. Свою почесну місію верховинські колядники виконували упродовж різдвяного циклу аж до Йорданя. За цей період ми відвідали понад 100 домівок гуцулів. Не оминали жодної хати.
Господарі обдаровували нас грішми, які ми передали на потреби церкви та благодійність.
Після хрещення у день Водохреща пішли до церкви на колядницький розкляд, поколядували там. Священик поблагословив усіх, подякував за службу.
Підсумовуючи, хочу сказати, що звичаї й обряди гуцульського краю не зникають, а навпаки – розвиваються, набирають сил. Підтвердження цьому – влаштування районним відділом культури у Верховині свята «Гуцульська розколяда», що дозволило усім присутнім поринути у святкову феєрію народних звичаїв і традицій.
Від редакції.
У січні добродій Дмитро Філіпчук відзначив черговий день свого народження. Користуючись нагодою, ми щиро вітаємо іменинника, зичимо йому міцного здоров’я, гуцульського довголіття, тепла родинного вогнища, усіляких гараздів на життєвій ниві.
