Сини України
Володимир МАТВІЄНКО:
Сини України,
Повертайтесь живими з війни.
Вас матері та дружини чекають,
Вас наречені благають.
Останнім часом на теренах України усе частіше відбуваються масові патріотичні заходи за участю відомих політичних і громадських діячів, провідних митців, літераторів.
До цієї важливої справи долучився і Герой України, відомий банкір, економіст зі світовим ім’ям, професор, поет-пісняр Володимир Матвієнко.
Ось і недавно він разом з народними артистами України Фемієм Мустафаєвим, Володимиром Оберенком, лауреатами всеукраїнських конкурсів Анжелою Ярмолюк, Катериною Прус та Антоном Юхименком завітав в одну з військових частин із концертною програмою «Сини України».
Того лютневого вечора у клубі військовиків, як мовиться, ніде було яблуку впасти. Сюди завітали усі воїни, які були вільні від виконання своїх обов’язків.
Тепло зустрінутий присутніми Володимир Павлович звернувся до глядачів із палкою промовою.
Звісно ж, чимало уваги він приділив сучасному стану справ у державі, висловив своє світобачення ситуації, що склалася на сході України.
– Усі ми є пращурами доблесних слов’ян, які уособ-лювали потужну державу – Київську Русь, – сказав, зокрема, виступаючий. – Саме на цій землі князь Володимир освятив Русь. На жаль, пізніше внаслідок чвар і міжусобних воєн країна розпалася.
Згодом саме на руїнах Київської Русі постала країна, що привласнила собі нашу історію. Бо ж Київська Русь і Московія не одне і те ж.
Пізніше з’явилася Росія, котра завоювала народи, які населяли сусідні території.
Прикро, але шляхом обману під її вплив потрапив і волелюбний український народ.
У двадцятих роках минулого століття, коли впала царська імперія, українці спробували звільнитися від російських кайданів, але знову не судилося. Натомість була створена нова імперія – Радянський Союз, біля витоків якої стояли росіяни, українці, білоруси та інші народності. Пізніше СРСР роками знищував український народ, призвів людей до злиденного життя, що, зрештою, його згубило – країна розпалася.
Але російський імперський характер не зник. Хоча свого часу Борис Єльцин запитував співвітчизників: «Якщо вранці прокинувся, запитай, зрештою, себе, що ти можеш зробити доброго для українців?». Заздрість росіян, ненависть, зло, нетерпимість до всього українського набрали сил з приходом до влади Путіна та його оточення.
Саме він зруйнував поняття добросусідських відносин – немає вже братерських стосунків.
Наша нація стрепенулася. І якби не «яники», ми жили б добре. Але внутрішні вороги обікрали націю, знекровили армію, довели народ до зубожіння. Останні десятиліття методично розхитувалися устрої держави.
Зупинити це спромоглася Революція гідності, що перевершила за своїм духом і розмахом навіть французьку революцію.
І саме у цей відповідальний час Росія вкотре продемонструвала свою агресивну сутність.
Спершу за допомогою так званих «зелених чоловічків» був захоплений, а потім анексований Крим. Якраз події на Півдні спонукали Володимира Матвієнка до написання вірша «Чорний ворон налетів». Його він прочитав присутнім:
На мою Вкраїну
Чорний ворон налетів.
Крилами ворожими
Сонце затулив.
Застогнало синє море,
Чорний морок настав.
Зажурився Севастополь,
Сімферополь на коліна став.
А зелені чоловічки
Під приціл взяли кримчан –
І погнали обирати
Московського короля.
Розмахнувши крилами
Аж до самого Кремля,
Зазіхнули на свободу
Терористи звіддаля.
Відстріляли патріотів,
Що повстали на Майдані
За своє життя.
За життя без «яників»,
Злодіїв і шахраїв.
І без їхніх прихильників
У чужім краю.
Та не буде чорний ворон
Над нами літати,
Пора тому воронові
Крила відрізати.
Між тим бандитську систему в Україні скинуто, але до кінця ще не зруйновано. Тому необхідно негайно замінити всю нечисть, притягнути до відповідальності винних, відстояти державу.
– Ми багато втратили, – сказав далі Володимир Павлович. – Уся новітня зброя, вироблена в Україні (до речі, 110 наших військових заводів працювали на потреби північного сусіда), нині знаходиться на озброєнні Росії. Виходить, ми оснащували свого потенційного ворога і самі того не підозрювали. Відтак, сьогодні терористи стріляють зробленою в Україні зброєю. Нас поставили перед фактом. Але, попри це, Україна ніколи більше не буде рабом російських поневолювачів.
Справді, Янукович і його оточення завдали нам багато шкоди. Але й попередні президенти мало турбувалися про зміцнення і розквіт держави, зростання добробуту свого народу.
У зв’язку з цим поет написав вірш про зрадників. У ньому, зокрема, є такі рядки:
Тож як стануть козаченьки
державу творити,
Будуть наші козаченьки яничарів бити.
Щоб без зрадників нам жити,
Треба миром, громадою обух сталить.
Та перевертнів всіх мастей
На козацьку палю посадить.
І царів і «яників» ми зберемо по весні
І зоремо полечко їхніми кістьми.
Щоби зрадник той проклятий
неньку не згубив,
Україно-мати, бережи синів!
Загрожуючи нашим східним кордонам, Путін розв’язав криваву бійню в Донбасі. Там на сьогодні склалася складна ситуація. Скажу відверто, – продов-жив Володимир Матвієнко, звертаючись до воїнів, – я пішов би разом з вами на передову, якби мене взяли.
Після цих слів він прочитав свій вірш «Повстань, Україно!»:
Повстань, Вкраїно, вільная,
Повстань на смертний бій.
Ти мати наша рідная
Тож захисти свій край.
Тебе не раз топтали
Ворожі танки і гармати,
І в тих боях загинуло немало
Твоїх синів відважних.
Та не зламає нас ворожа сила,
Навік не подолає.
І знову бій, і знов орда поперла в Україну,
І не жаліє вона ані дитину, ані стару людину.
Горить у вогні увесь Донбас,
Зруйновані заводи і знищені будівлі.
Але агресору цього замало –
Йому на Київ шлях подай.
У прірву вічну нечиста сила
Бодай його вже заведе.
Як гітлеризму й сталінізму, так і путізму,
Історія свій вирок винесе.
А вже за мить пролунали рядки з іншого поетичного твору:
Верніться додому
Сини України,
Повертайтесь живими з війни.
Вас матері та дружини чекають,
Вас наречені благають.
Сусід наш північний
Хай мирним стає,
А зброю смертельну
Додому везе.
Шахтарю величний,
Забудь ти Росію.
Люби Україну,
Як матір, як неньку свою.
Стіною ми станем за землю твою,
За наше життя,
Щоб ворог з Донбасу
Пішов в небуття.
Тоді буде сонце
Та воля святая,
І згине орда
Золотая.
В олодимир Матвієнко побажав усім воїнам з честю виконати свій священний обов’язок, щоб їх супроводжувала удача, щоб щастило, щоб усі повернулися додому, захистили рідну землю, нашу Україну.
А потім майстри сцени виконали низку пісень, написаних на слова поета. Перед тим, як прозвучав «Сибірський вальс» у виконанні народного артиста України Фемія Мустафаєва, автор принагідно поділився спогадами про створення цього твору, присвяченого світлій пам’яті батька, який був столяром.
– У 1937 році, – розповів Володимир Павлович, – на нього написали донос. Мовляв, він одночасно був німецьким і японським шпигуном. І це людина з трьома класами освіти? Зрештою, батька засудили і заслали в Магадан, звідки він так і не повернувся. Щоправда, згодом реабілітували.
Коли я звівся на ноги, виріс, звернувся в архів. З наданих документів довідався, що засудили його зовсім не за шпигунство, а за те, що був добровольцем Української Народної Республіки, яку в буремні двадцяті задушив Ленін, пославши в Україну злочинну банду Муравйова.
Якось поїхав я в Одесу. Під враженнями від отриманої інформації про батька написав пісню «Сибірський вальс»:
Наче від болю стогнала земля,
Що українці Сибіром долали.
Кращих із кращих синів звіддали
Сталінські кати на муки погнали!
Ой не сійте лиходійства,
Кляті вороженьки,
Бо візьмуть і вас в неволю
Наші козаченьки.
Ой не пийте кров із люду,
З неньки-України,
Бо сконаєте нівроку
Від Божого гніву!
А по Сибіру хурделиця зла
Вальсом сибірським снігами кружляє,
І у танок передсмертний вона
В’язнів до одного всіх забирає.
Згодом пісня прозвучала в ефірі. Минуло півтора року, і мені подзвонив директор з авіаційного заводу Запоріжжя, повідомивши, що на мене скаржаться в Кремлі: мовляв, що це Матвієнко погрожує Росії.
На це я відповів: «Що, побачили свої вуха у діях сталінського режиму?».
Бачите, їм не сподобалося що наші козаченьки громлять своїх ворогів.
… Коли пролунала остання пісня з концертної програми «Марш патріотів», зал вибухнув бурхливими і тривалими оплесками. Воїни щиро дякували поету-пісняру та його творчій команді за змістовний відпочинок.
Т имчасово виконуючий обов’язки заступника командира військової частини з роботи із особовим складом майор Андрій Митченко, зокрема, сказав:
– Завдання воїна – захищати Україну. Саме тому вони багато уваги приділяють фізичній підготовці, виконують у спортзалі фізичні вправи, гартують організм і силу волі.
Ситуація в державі досить складна. Військові нашої частини беруть активну участь в антитерористичній операції. Зокрема, у складі зведеного підрозділу у Дебальцево вони охороняють об’єкти, протидіють ворожим вилазкам, конвоюють вантажі, гідно і з честю виконують бойові завдання.
Концерт поета-пісняра та його команди хлопці сприйняли радо. Цей захід посилив їхній морально-психологічний стан. Гадаю, подібні заходи дуже важливі, несуть у собі позитивні моменти, оскільки дозволяють, по-перше, морально відпочити, по-друге, набратися патріотизму, перейнятися палким бажанням принести на нашу землю мир і спокій.
Пісня піднімає бойовий дух. Концерт з таким сузір’ям виконавців у нас відбувся вперше. Сподіваюся, в подальшому подібні зустрічі почастішають.
На відзнаку особливої поваги до організаторів заходу ми вручили усім учасникам концерту подяки за вагомий внесок у військово-патріотичне виховання воїнів. А особисто Володимиру Матвієнку подарували синьо-жовтий стяг з емблемою військової частини.
– З творчістю Володимира Матвієнка я познайомився ще до призову в армію, – зазначив військовослужбовець Сергій Откидач, виходець з Тернополя, – тому мені приємно було з ним особисто зустрітися, послухати його пісні у виконанні відомих співаків.
Хочу щиро подякувати за концерт. Подібні заходи піднімають моральний дух воїна, позитивно впливають на його душевний стан, що зараз особливо необхідно.
В армії я вже сімнадцять місяців, службою задоволений. Україна нині в небезпеці. Тож настрій, як і в усіх моїх товаришів, – бойовий. Нехай лише дадуть команду і необхідні ресурси. Ми готові виступити на захист держави.
Слава Україні!
