ЄВРОПА, СХОЖЕ, ПЕРЕОСМИСЛИЛА МИНУЛЕ
ЄВРОПА, СХОЖЕ, ПЕРЕОСМИСЛИЛА МИНУЛЕ
На цьогорічній ХІХ-й церемонії «Людина року-2014», що відбулася 21 березня в Києві, президент Литви Даля Грибаускайте за її відстоювання інтересів України, активну підтримку євроінтеграційних прагнень України та територіальної цілісності країни здобула відзнаку з формулюванням: «у галузі суспільно-політичної діяльності».
Доречно зазначити, що серед тих, хто активно переймається долею України, – ціла низка інших відомих політиків, громадських діячів, представників дипломатичного корпусу з усього світу. Серед них – колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, американський сенатор Джон МакКейн, американський професор Тімоті Снайдер…
Коли Даля Грибаускайте отримувала премію, зал стоячи вітав її. До речі, свою промову вона виголосила українською. «Цей титул належить вам! «Людина року» – це кожен українець, весь ваш народ, який бореться і захищає свій вибір. Вас підтримують всі вільні люди Європи», – відзначила литовський президент, закінчивши вигуком:
«Слава Україні!», на що зала дружньо відповіла: «Героям слава!».
«Вона заслужила всі нагороди, які є в Україні, – сказав Леонід Кравчук, який вручав їй високу відзнаку разом із телеведучою каналу «1+1» Наталією Мосейчук, – бо принципово і послідовно захищає інтереси України, називає Росію агресором і дає оцінки, які відповідають дійсності. Вона говорить світові, що агресія Росії спрямована не тільки проти України, а й проти Європи і світу. Її позиція – смілива, щира, рішуча…».
Відрадно, що в останній період у своїй справедливій боротьбі з російським агресором за свободу, незалежність і суверенітет Україна постійно відчуває як моральну, так і матеріальну підтримку з боку багатьох європейських країн, а також США, Канади, практично всієї світової спільноти, котра докладає зусиль з метою погасити пожежу війни, що розгоряється на сході України, застерігає від нових військових викликів Росії.
Так, колишні міністри закордонних справ Швеції і Польщі Карл Більдт і Радослав Сікорський свого часу попереджали Європейський Союз про наміри президента Російської Федерації.
Наприклад, Карл Більдт заявив в інтерв’ю «Радіо Свобода»: «Думаю, що ми повинні були відреагувати більш рішуче по відношенню до Росії, коли вона почали поводитися неправильно влітку 2013 року. Коли Кремль почав застосовувати санкції проти України, ми не бачили чітко наслідків цього. Пам’ятаю, що Радек Сікорський і я намагалися попередити Брюссель, який у більшій чи меншій мірі спав. Це щось змінило б? Я не знаю. Але це явно було помилкою…».
За словами Більдта, найкраще, що зараз може зробити Європейський Союз, – це зберігати санкції і підтримувати Україну «різними способами». «Україна повинна пройти через важкий час, і вона потребує нашої солідарності, співчуття і підтримки.
Ці речі, я думаю, пріоритетні», – зазначив він.
«Росія повинна повернути Крим Україні, – наполягає міністр закордонних справ Великої Британії Філіп Хеммонд, який розкритикував політику Кремля, а анексію Криму назвав кричущим порушеннях міжнародного законодавства. – Британія не визнає так званого референдуму в Криму. Це фіговий листок, яким Путін намагався прикрити захоплення української землі.
Така небайдужість і широка підтримка українського народу світовою спільнотою, звісно ж, надихає, додає сил, окрилює, наповнює оптимізмом.
У зв’язку з цим ми повертаємося мимоволі в двадцяті роки минулого століття, коли Українська Народна Республіка намагалася вирватися з «міцних обіймів» Росії й утвердити незалежність. Проте сили виявилися нерівними. Україна конче потребувала допомоги від західного світу. На жаль, її не отримала через байдужість своїх потенційних політичних партнерів, які у відповідальний момент відвернулися від нас.
Таке ставлення країн світу до відродженої Української держави в 1917–1921 роках, підтримки українського національно-визвольного руху певною мірою можна пояснити тим, що не усвідомлювала необхідності боротьби за волю України певна частина самих українців.
Це дало право тодішньому послу Фінляндії в Італії Герману Гуммерусу заявити 26 грудня 1920 року наступне: «І як колись знов скине Україна чуже ярмо, то вона, певно, пригадає собі, котрі-то народи і держави в тяжкий для неї час були їй приязними, а котрі ворожими»…
Відтоді минуло майже сто років. Нині ми спостерігаємо активну позицію лідерів низки держав, усієї світової спільноти, які докладають усіх зусиль, щоб припинити ескалацію війни на Донбасі. Отже, цього разу ми не одні в своїй боротьбі за збереження незалежності й суверенітету. Схоже, Європа, весь цивілізований світ засвоїли гіркі уроки історії і тепер намагаються не повторити помилок минулого.
Микола ПРИБЕРЕЖНИЙ
