МИ Є СВІДКАМИ НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ ФОРМАЦІЇ ЛЮДЕЙ
Валерій ЧОРНИЙ:
МИ Є СВІДКАМИ НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ ФОРМАЦІЇ ЛЮДЕЙ
Ми живемо в такий час, що драматичні події, про які тільки й чули з екранів телевізорів, сьогодні стали нашою реальністю.
Одне з таких зло віщих слів – тероризм.
Акції проти російського тероризму, що відбулися в столиці, радше можна назвати спонтанними, ніж кимось організованими. Свідомі громадяни вийшли, щоб сказати своє рішуче «Ні!» кривавим діям кремлівського вожака Путіна, для якого не існують ні людські норми, ні, тим паче, Божі заповіді.
Щодня гинуть мирні мешканці, воїни, які захищають честь і свободу нашої Держави.
Але йому не залякати наш народ.
У чому коріння тероризму, як протистояти цій загрозі, яка роль тут кожного з нас?
На ці та інші питання ми поспілкувалися з Валерієм ЧОРНИМ, політичним експертом, членом-кореспондентом Академії наук України, головою правління благодійного фонду «Древляни».
– Питання досить складне, адже ми бачимо, як у світі піднімається хвиля тероризму, що породжується на ґрунті релігійних відносин, поділі територій, сфер впливу. Терористичні акти на території України, чи то під Волновахою, в Харкові чи Одесі – це елементи, методи російського агресора у справжній, масштабній війні, розв’язаній Путіним, щоб знищити Україну і прибрати до рук територію, надра, науково-технічний потенціал, транспортні розв’язки, різні комунікації. Не варто забувати, що на сьогодні через Україну пролягають караванні маршрути між Європою та Азією, що потрібні Росії.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що наш народ розз’єднаний політиками. Будь-яка війна в економічному просторі вигідна для окремих ділків, які на цьому дуже наживаються.
Важко зрозуміти, як брати йдуть на братів, особливо тоді, коли між народами немає ворожнечі. Але протиборство створюють штучно за допомогою медійного ресурсу. Ми ясно бачимо засилля нашого телеефіру російськими програмами, фільмами. Скандали, що виникають тут, не йдуть на користь України.
Хотілося, щоб народ жив у мирі та спокої, а не кожної миті остерігався залпів «градів» у тому чи іншому регіоні. На сьогодні бачимо, як Росія намагається розхитати ситуацію не тільки на Сході, а й вдається до терористичних дій на Одещині, у південних областях країни, раніше брутально анексувала Крим.
До речі, кримчани уже відчули «благоденство» своїх нових господарів: різко зросло безробіття, ціни на товари, часті перебої з електро- і водопостачанням.
Економічні зв’язки між Україною і Росією поки що залишаються стабільними: від цього можновладці набивають кишені. На цьому тлі якось дивно спостерігати, що керівники нашої держави звертаються до всього світу з проханням допомогти, посилити санкції проти північного сусіда, а самі тим часом залишаються його надійними економічними партнерами. Напрошується справедливе запитання: чому?
Чому російський бізнес успішно працює в Україні, заробляє кошти, що повертаються звідти у виглядів ракетних й артилерійських залпів, оплати злочинних дій бойовиків?
Якщо влада не зрозуміє, що треба бути з українським народом, то на нас чекає третій Майдан, що покладе початок розколу всієї держави.
Я мрію, щоб Україна була потужною, демократичною. А для цього треба усім нам самим здійснювати ефективні реформи, запроваджувати передові й прогресивні технології. Не варто сподіватися, що прийдуть і зроблять це за нас представники інших країн.
Гадаю, запевнення Президента, що призначені високопосадовці, які прибули з-за кордону, не мають тут кумів, сватів, – хибна думка. Якщо не мають вони, то мають їхні друзі, приятелі, котрі їх рекомендували. Чи не так?
Третина складу депутатського корпусу Верховної Ради – представники олігархічного клану зі Сходу і Півдня України, які негативно впливають на політичні процеси. Це вони розхитали ситуацію в державі, причетні до створення ДНР і ЛНР, фінансують їх.
Рік минув від Революції гідності, а судді й прокурори, які підтримували режим Януковича, продовжують засідати в своїх кабінетах. Досі не покарали винуватців трагічних подій на Майдані. Навпаки, процес цей затягується. Більше того, створюються умови, щоб злочинці уникли судових рішень.
Усе це схиляє до думки, що вище керівниц-тво держави не спішить змінювати систему. Виходить, це комусь потрібно?
Водночас, ми є свідками народження нової формації людей. Кілька десятків тисяч громадян, які вийшли на підтримку жертв Волновахи, – це поштовх до створення нового громадянського суспільства. Народ хоче докорінних змін, контролю за діями влади, а тому на сьогодні змінюється й сам. Я це бачу і позитивно оцінюю. Бо якщо діятиме ефективний контроль за урядовцями, то у них відпаде бажання вдаватися до протиправних дій, бо розумітимуть, що за скоєний злочин доведеться відповідати перед законом.
А взагалі хочу побажати нашому народові мудрості, терпіння, мирного неба, добра, спокою, достатку, щоб усі гордилися тим, що ми – Українці!
Анастасія ДУЧЕНКО
