Енергетична безпека України

Енергетична безпека України: як пережити зиму?

Екстрені заходи чи популістські заяви нової влади?

«Круглий стіл» на тему: «Енергетична безпека України: як пережити зиму. Екстрені заходи чи популістські заяви нової влади?», організований Київським прес-клубом (голова правління Юрій Пересунько) та Інститутом аналізу та прогнозування (директор Юрій Лісничий) за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду, відбувся 8 грудня у прес-центрі Національної спілки журналістів України.

У розмові взяли участь голова Конфедерації вільних профспілок України, голова Незалежної профспілки гірників України Михайло ВОЛИНЕЦЬ, голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї, міністр палива та енергетики України (1999, 2005–2006 рр.) Іван ПЛАЧКОВ, екс-міністр із питань житлово-комунального господарства України, народний депутат III, V та VI скликань Олексій КУЧЕРЕНКО, народний депутат VIІ скликання Олександр БРИГИНЕЦЬ, експерти з енергетичних питань Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ та Микола ТИХОНОВ.

Михайло ВОЛИНЕЦЬ не приховував стурбованості: він із іншим учасником форуму О. Бригинцем тільки-но повернувся з Львівсько-Волинського басейну. На його переконання, ситуація надскладна. ТЕС та ТЕЦ щомісяця в мінусі 1,5 мільйона необхідних їм тонн вугілля. Станом на сьогодні найдовше протримається Старобешівська ТЕС (сина В. Януковича) – цілих 20 днів! Запорізька АЕС може витримати без поповнення ще днів 12. Решта – лічені дні: Ладижинська і Зміївська – 8, Придніпровська – 6, Трипільська й Вуглегірська, відповідно, – по 4 і 3,5 дні. У Луганської, приміром, вугілля залишилося менше, ніж на добу.

Можна знову придбати вугілля за кордоном. Або відключати споживачів. Чи домовлятися із сепаратистами і Росією. Бо подальше замилювання очей аваріями, як-от: на Запорізькій АЕС, та дефіцитом вугілля від виходу населення на вулиці – владу не врятує. Аварії на станціях, на жаль, надто часте явище. Окрім того, атомні блоки «покривають» лише трохи більше половини необхідної норми електроенергії.

Можна знову купувати паливо в Австралії та ПАР, але на доставку піде місяць. Можна силовим методом змусити споживачів «економити» електроенергію, але тоді підприємства просто зупиняться, і тисячі працівників вийдуть перекривати вулиці й захоплювати владні будівлі. Ще можна вивезти 2 млн тонн з АТО, але, крім витрат на зарплати шахтарям і згоди на вивезення з боку сепаратистів, доведеться ще й оперативно ремонтувати зруйнований залізничний вузол у Дебальцевому. Ну і найнеприємніший варіант для радикалів – «імпорт енергії від агресора». А той ще й виставив умову її транзиту до окупованої ним АРК.

«Я чую зойки із протестами щодо закупівлі вугілля в сепаратистів, бо ті буцімто отримані гроші пустять на закупку зброї. Але Росія давно наводнила регіон такою кількістю зброї, що вона там аж зайва», – емоційно підсумовував пан Волинець. Нагадав, що енергоринок заборгував ТЕС і ТЕЦ 2,6 млрд грн., які до кінця року збільшаться до всіх 3,2.

Іван ПЛАЧКОВ закликав не забувати, що енергетика України живиться не самим лише вугіллям. Дисбаланс споживання на шкоду видобутку, на його думку, всеодно не призведе до катастрофи, бо перетікання з російської енергосистеми існує ще з кінця 40-х років минулого століття, воно не дасть «загнутися» і нині. Вугілля, на переконання пана Плачкова, Україні купувати все ж доведеться, і не лише в Росії, а й ПАР та Австралії. Соціальних потрясінь, які неодмінно будуть в разі «прикручування» енергетичного вентиля, допустити не можна. Хоча з газопостачанням проблеми як були, так і будуть, вважає голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї.

Екс-міністр палива та енергетики України вважає, що слід дуже оперативно створювати надзвичайну міжвідомчу комісію, яка має засідати онлайн для вирішення поточних проблем. «Попри протиріччя між АПУ та КМУ», – підкреслив він. Експерт переконаний, що слід укласти баланс споживання енергоресурсів і розподіляти їх «крізь призму» кожного конкретного населеного пункту. Транзиту до АРК допускати не слід, вважає Іван Плачков.

Має бути оптимізовано й тарифну політику в енергетиці, вважає він. Переконаний, що населення, щомісяця оплачуючи послуги мобільного зв’язку у розмірі принаймні 50 грн., морально готове сплачувати тих же 50 і за електроенергію. Аби лише вона була.

Юрій ЛІСНИЧИЙ зазначив, що виступи попередніх учасників дискусії досить чітко характеризують нинішню ситуацію та проблематику в енергетиці, і задався питанням: чиї дії чи бездіяльність призвели до того, що в розпал опалювального сезону ми опинились у ситуації відсутності палива та загрози колапса енергосистеми. У цьому зв’язку він запросив до слова Олександра БРИГИНЦЯ, який зазначив, що Росія чітко прорахувала, що, окрім газу, зможе відчутно дошкулити Україні ще й вугіллям. Пан Бригинець проти придбання вугілля, газу й електроенергії в РФ, але оскільки газ всеодно купується – цього року брати й решту доведеться: «За аналогічної політичної і військової ситуації ми видобудемо наступного року на третину менше, ніж навіть цьогоріч».

Як вірогідний сценарій прогресу екс-нардеп назвав відродження атомної енергетики, застерігши, що нові міністри мають відмовитися від алгоритму діяльності Кабміну В. Януковича – «інакше щомісячної катастрофи не уникнути». Слід реформувати і саму вугільну галузь, вдосконалювати енергозбереження. «Серйозним викликом» для України пан Бригинець назвав нинішні події, зокрема, в енергетиці. На його думку, має бути розроблена програма, яка через певний час приведе Україну до енергетичної незалежності, «що «цілком можливо».

Юрій ЛІСНИЧИЙ, продовжуючи модерацію «круглого столу», запросив до слова колишнього міністра ЖКГ, при цьому закцентував увагу, як і попередній доповідач, на питанні енергозбереження як важливого чинника енергобезпеки держави.

Олексій КУЧЕРЕНКО не втримався від власної оцінки подій «в якості споживача». Залишивши пошук технологічних важелів вузьким фахівцям, він зупинився на фінансовому аспекті проблеми. Нагадав, що джерела збагачення українських лідерів у FORBES походять саме з енергогалузі.

ж несе персональну відповідальність за парадоксальну ситуацію в ПЕК? До останнього часу один центр прийняття рішень був у Мінпаливенерго в пана Продана, а другим став орган, який мав би регулювати, – Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг. Створена лише в серпні, вона фактично починала з нуля. «Керівник комісії нині – вже міністр. Що тепер робитиме ця комісія?». Якби замість введення надзвичайних заходів, було введено надзвичайний стан, його б це заспокоїло. «Штаб, я так розумію, є – це уряд. Три тижні тому звільнили – за спробу імпорту електроенергії з Росії – заступника міністра. Сьогодні, виявляється, вугілля таки купуватимуть. Логіка де? Газу у сховищах було «більше, ніж», але сьогодні вже інша інформація – «менше половини», – на це все в оратора відповідей, судячи з усього, немає.

Самою постановкою питання про ціну експорту російської електроенергії до Криму О. Кучеренко обурився не менше, запропонувавши говорити щонайбільше про вартість української енергії для АРК.

Скептично оцінив він і перспективи потрапляння кош-тів до державної скарбниці.

Намагаючись «з’ясувати факти», пан Кучеренко схвалив пропозицію І. Плачкова щодо створення оперативного штабу. Далі озвучив кілька вже кілька інших факторів, котрі мали б допомогти нейтралізувати напругу. Почав зі встановлення лічильників – «люди напружаться, побачивши нові платіжки». Більше надії на спокій він залишив власникам приватних будинків, а мешканцям багатоквартирних, певен пан Кучеренко, доведеться сутужно через відсутність доступу до лічильників тепла… Усе мало робитися, фігурально кажучи, вчора, а тепер доводиться – абияк – робити «на марші».

Микола ТИХОНОВ нагадав, що так і невідомо, скільки реально ми споживаємо, отримуючи дотації, до того ж усе ще тотально залежимо від РФ. Латання прориву в існуючій енергетичній «дірі» він уявляє винятково коштом енергетичної незалежності України.

Усіх попередніх спікерів Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ – якось не надто й жартома – звинуватив у «напусканні туману». На його переконання, уникнути імпорту вугілля не вдасться, бо основна проблема полягає в тому, що «ніхто нічого не робив». Причина, певен експерт, проста: газове лобі «воює» з вугільним, а в народу чуби тріщать. Час на подолання проблеми з вугіллям втрачено, ймовірність громадських хвилювань через фактичне визнання анексії Криму та ДНР більш, ніж реальна. Уряд вичікує, шукає третій вихід. Щось на кшталт введення для підприємств третьої робочої зміни – так точно спаде напруга в пікові години. Або використають південноафриканське вугілля, хоча його 250 тисяч тонн лежать без руху на час кримінального розслідування щодо зловживань при закупці. Але те далеке вугілля ще й, подейкують, погано горить. КМУ так думає, проінформував пан Землянський, що вдасться придбати донецьке вугілля не в сепаратистів, а в державних шахт на підконтрольній Україні території. Однак сепаратисти запевняють, що без їхнього благословення і те, не їхнє, вугілля нікуди не поїде.

Тож або сидітимемо в холодній темряві, або домовимося. Наступні мінські перемовини відіграватимуть у пошуку компромісу неабияку роль.

Від редакції: Поінформований – значить озброєний, або ще один вже народний вислів каже: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня». Зусиллями тільки одного уряду – ситуацію не врятувати. Кожен громадянин має усвідомити важливість енергозбереження. Наведу приклад стосовно використання води в Ізраїлі. Там коли чистять зуби, то вимикають воду і вмикають, лише тоді, щоб сполоснути щітку.

Ігор КУЦЕНКО