Звернення

До козаків України

Президента України

Верховної Ради України

Кабінету Міністрів України

Звернення 26-ї Верховної козацької Ради Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке»

Зважаючи на складну політичну та економічну ситуацію в Україні, Міжнародна громадська організація «Козацтво Запорозьке» (далі – МГО КЗ), як і більшість наших громадян не може займати споглядацьку позицію.

Вивчення реальної ситуації що склалася у державі свідчить про необхідність внесення змін до Конституції України, як закону прямої дії який має забезпечити стабільність та подальший розвиток українського суспільства.

Насамперед, це стосується перебудови організації роботи єдиного органу законодавчої влади в Україні – Верховної Ради України (далі – Парламент).

Практика свідчить про те, що з кожними наступними виборами до Парламенту його діяльність не покращується, а навпаки, деградує, курс гривні падає кожний раз, після виборів на 50%. Щоразу кандидати в народні депутати обіцяють звільнитися від депутатської недоторканості тощо, але «віз і нині там».

Окрім того, мають місце непоодинокі випадки відсутності кворуму у сесійній залі та в комітетах Парламенту; реєстрація депутатів та їх голосування проходять з чисельними порушеннями (голосують за себе і за того хлопця), незалежно від депутатської політичної партії (виборчого блоку політичної партії); коли лобізм та корупція в Парламенті зашкалюють. Народні обранці не бажають робити реформи у Верховній Раді України, а тому зміни до Конституції України не тільки назріли, але й перезріли.

Є такий вислів, що «риба гниє з голови», а тому кардинальних змін у самій Верховній Раді України та регламенті її роботи за 23 роки на наш погляд не відбулося. Парламент залишився однопалатним. Зараз усі 450 депутатів «працюють» на постійній основі, отримують заробітну плату, пільги, а при голосуванні в сесійній залі знаходиться, за виключенням окремих випадків, менше половини народних депутатів. Решта народних обранців займається особистими справами.

Разом з тим, міжнародна практика свідчить про зворотнє. Так, Парламенти окремих республік колишнього Радянського Союзу: Білорусії, Казахстану, Росії, Таджикистану та Узбекистану є двопалатними. Чисельний склад цих Парламентів, в пропорційному відношенні суттєво відрізняється від чисельності Парламенту України.

Мононаціональна Білорусь з чисельністю 9,5 млн. населення, у Національних зборах Республіки Білорусь, має дві палати та 110 депутатів. Казахстан на 16, 6 млн. населення, має Парламент у складі двох палат та 154 депутатів. При цьому у Сенат Казахстану обираються особи, що досягли 30 років, та мають вищу освіту, у Мажились Казахстану обираються особи, що досягли 25 років. Росія з чисельністю населення 143,5 млн. має двопалатну Державну Думу: в Раді Федерації – 170, а в Держдумі – 450.

Виходячи із вище викладеного МГО КЗ пропонує вжити заходів щодо удосконалення Конституції та Законів України з питань:

- створення двопалатного парламенту з чисельністю депутатів до 250 осіб та їх відкликання;

- скасування недоторканості народних депутатів та суддів їх вибору, а не призначення;

- впорядкування виборчого законодавства та законодавства про місцеве самоврядування і розширення повноважень місцевих Рад;

- повернення в місті Києві районних Рад та утворення ними виконавчих комітетів, замість районних адміністрацій;

- прийняттям спеціальних законів про Службу безпеки та міліцію, охорону державного кордону України та негайну його демаркацію і підсилення з колишніми республіками Радянського Союзу;

- збільшення чисельності Збройних Сил України та їх 100% фінансування з державного бюджету, модернізація озброєння та військової техніки;

- спрямування податків працедавців до держбюджету, а податків з фізичних осіб до місцевого бюджету;

- надання кожній національно-культурній меншині права мати всі можливості для вільного використання рідної мови на території компактного проживання тощо.

1. Наші пропозиції.

По-перше, новообраному Парламенту, необхідно прийняти зміни та доповнення до Конституції України з метою утворення двопалатного парламенту. Кількісний склад обох палат повинен бути зменшений на половину від сьогоднішньої кількості. Зараз, утримання такої кількості депутатів є «тягарем» для народу України. Із трансляції телебачення ми бачимо зараз, як і раніше, що на засіданнях Парламенту в сесійній залі присутня менша кількість депутатів, але «голосування» відбувається та «ухвалюються» Закони.

На наш погляд Верхня та Нижня палати Парламенту України – це законодавчий орган до якого повинні обиратися депутати на п’ять років одночасно з гарантом Конституції – Президентом України, але не більше двох термінів в одній палаті. Склад Нижньої палати становить 162 депутати, які вибираються за пропорційною системою (тобто за партійними списками) їх кількість в областях залежить від Реєстру виборців на місцях. Вік депутата цієї палати повинен бути не менше 25 років та обов’язкова вища освіта. До складу Верхньої палати обирається 81 мажоритарний депутат, який відпрацював в Нижній палаті Парламенту не менше двох термінів. Вік депутата цієї палати повинен бути не менше 30 років та обов’язкова вища освіта.

Із зменшенням кількості депутатів в двідчи збільшується кількість платних помічників, які в комітетах Парламенту, за дорученням та під контролем депутата, готуюють документи для голосування. Вони являються державними службовцями і не мають права прогулювати засідання комітетів.

Механізм діяльності і взаємодії двох палат наступний: депутати Верхньої палати насамперед відстоюють інтереси виборців області які їх делегували до Парламенту. Маючи право законодавчої ініціативи вони готують законопроект і направляють його на опрацювання до Нижньої палати, яка враховує інтереси всієї держави. Опрацьований документ виноситься Верхньою та Нижньою палатами на спільне ухвалення Верховної Ради України після чого він набуває сили Закону.

Таким чином стають непотрібними різні надбудови такі як Конституційний Суд України. Відпадає також необхідність у роздутому штаті Адміністрації Президента України, яка немає законодавчого права трактувати легітимність прийнятих Парламентом Законів України.

По-друге, при поверненні Автономної Республіки Крим до складу України, Крим повинен отримати статус області (як це було до його передачі до складу УРСР) з центром у місті Сімферополі, а місто-герой Севастополь мав статус міста обласного значення.

По-третє, з народних депутатів повинен бути знятий статут недоторканності. Тоді і акцій з «киданням депутатів у смітники» буде менше, адже порушниками буде займатися правосуддя.

2. Щодо взаємодії козацьких організацій із Державою.

Згідно з чинним законодавством України козацькі формування є громадськими організаціями, а тому Держава не має права втручатися у їх діяльність, а козацькі організації, в свою чергу, не мають права перебирати на себе державні функції. Водночас більшість з них стоїть на державницьких позиціях і на договірних умовах, маючи у своїх лавах професіоналів, можуть займатися військово-патріотичним вихованням молоді на громадських чи інших засадах. Як приклад, уповноважені Державою структури можуть визначати потребу у підготовці молоді та призовників до служби у Збройних Силах України, а також перепідготовці військовозобов’язаних шляхом тендерного визначення тої чи іншої козацької формації спроможної професійно провести таку перепідготовку.

Слід звернути увагу, що і на теперішній час деякі високопосадові особи не розуміють, що козацькі структури це громадські об’єднання, а не силові структури Держави. Козацтво – це сутність історично самостійних і повноправних чотирьох напрямків козаччини, що сьогодні діють в Україні: Запорозьке, Звичаєве, Вільне і Реєстрове. Звести все «до кучі» – це втратити, або знищити вироблене віками та притаманне тільки їм (козакам) історичні риси, погляди, уподобання, стилі.

В своєму виступі на 48-й Малій Раді Гетьман козацтва Запорозького зазначив, що об’єднуватися потрібно не лише заради об’єднання, а насамперед для виконання спільної роботи заради розвитку козацької справи. Питання в тому, що Отамани мають право завжди бути почуті, а тому вони об’єднавшись в Раду отаманів України (РОУ), на принципах козацької демократії, а не авторитарності, для конструктивної співпраці між собою та Державою. Козацькі однострої це історична спадщина, а козацькі звання – не спеціальні звання силових структур Держави і вони надаються, а не присвоюються козаку на підставі Статутно-програмових засад кожної козацької організації.

Біля трьох років тому в Генеральній канцелярії МГО КЗ був підписаний Меморандум про утворення оргкомітету Ради отаманів України (надалі – РОУ) для підготовки проектів документів та регламенту проведення цієї Ради. За три роки не було проведено жодного засідання Оргкомітету РОУ, проте була 21 спроба провести засідання РОУ, наслідком яких стало утворення 4 козацьких об’єднань отаманів! Це наслідок тактики окремих отаманів – спроби «об’єднати» нас, щоби розвалити або загнати в певні рамки. Склалося враження, що деякі з них бажають бути гетьманами і «керувати» РОУ з правами царя Івана Грозного, а тому всі їх спроби були марними.

Керівництво МГО КЗ проводить наполегливу роботу з законодавчим і виконавчим керівництвом (Владою) нашої Держави з метою налагодженням співпраці козацьких формацій України. Також доцільно припинити спроби поодиноких благомірників від Влади та деяких младоотаманів від Козацтва поставити козаків під єдине «командування», порушуючи цим Конституцію України, Закон «Про громадські організації та об’єднання» та діючі Укази Президента України по Козацтву. Тим козацьким формаціям які зараз активно співпрацюють з владними структурами Держави, на даному етапі стосунків, достатньо нинішньої законодавчої бази. Тому окремий козацький закон для таких отаманів непотрібен.

Немає сумнівів, що кожен козак, що проходить службу у складі військових підрозділів, нарівні з солдатом Збройних Сил України має отримати соціальний захист держави, військовий вишкіл, одяг, зброю, амуніцію, харчування та інше необхідне забезпечення. Держава може, при потребі, законодавчо затвердити службу козаків в складі силових структур в якості допоміжних підрозділів.

Для цього необхідно виробити ряд конкретних організаційних заходів стосовно ефективної військової співпраці козацтва із Збройними Силами та прикордонниками, в межах діючого законодавства України. Така співпраця передбачається не лише на час нинішньої війни, а також мирних років. Першим кроком до цього є дії Адміністрації державної прикордонної служи України, за зверненням якої військові комісаріати уже отримали розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України, – усіх добровольців-козаків, що виявили бажання піти на військову службу в структури охорони Держкордону потрібно направляти саме в розпорядження Державної прикордонної служби України.

Нині козаки МГО КЗ віддають своє життя захищаючи країну від зовнішнього ворога, інші, як волонтери - одягають, годують, лікують наших військових, вивозять біженців, спасають людей з порушених війною територій.

Сучасні козаки України нині стоять на передових рубежах оборони України від новітніх агресорів. Наші найкращі козаки віддають своє молоде життя за волю і незалежність України, за щастя і процвітання нашого народу.

Ми вічно будемо пам’ятати про наших Героїв, що загинули обороняючи свої сім’ї, наш народ та нашу Українську державу! На подвигах наших сучасних козаків будуть виховуватися наступні покоління українців!

Козаки гідно охороняють мирне життя, як приклад, в Дніпропетровську, де вони забезпечують спокій громадян. Для цього працюють цілодобово, перевіряють транспортні засоби тощо. Зрештою, нинішня військова агресія проти України – це своєрідний іспит на патріотизм, витривалість та вірність загальнолюдським цінностям, як для військових, так і для звичайних громадян України і більшість з них здає його на відмінно.

З глибокою повагою Верховний отаман України та Діаспори, Гетьман козацтва Запорозько Дмитро САГАЙДАК

21 жовтня 2014 року