Колектив журналу «Гетьман» щиро вітає Заслуженого журналіста України, члена Національної спілки письменників України Василя ГОЛОВЕЦЬКОГО з 60-літтям! Нехай множаться для Вас усілякі гаразди.

Василь Головецький у Житомирській обласній державній телерадіокомпанії пройшов трудовий шлях від головного редактора до генерального директора, провів близько 2 тисяч авторських телепередач, реалізував благодійні проекти «Подаруй селу книгу», «Великі земляки», «Мамина доля» є автором 10 художніх книжок.

Переконані, що сучасна поезія зі збірки п’ятикурсниці Житомирського державного університету імені Івана Франка Зоряни Головецької «Я ще в тобі» та її батька Василя Головецького «Маки фронтові» – нікого не залишать байдужими.

Зоряна Головецька

Пам’яті загиблих на Майдані

За тих, кого немає, помолімося,

Знов кровоточить скривджена душа.

Втомились ми, по правді… Так, втомилися,

Не знаючи: вперед чи в небуття…

Молімося, бо нас таки не слухають.

Байраками свій стержень бережіть.

Ще вогник згаслий наш таки роздмухають,

Ще стане сил боротися і жить!

Молімося, народе!.. Бо нас меншає!

У матері загинуло дитя…

Покажемо ж, що ми з міцними стержнями,

Що з миром ми у люблячих серцях!..

За тих, хто Там стояв, а не відсиджував,

Хто йшов на бій, а не мовчав в кулак!

Прости, Господь, усіх, хто так безчинствував

Безцінними життями неборак!..

23.01.2014

***

Дитину обирали у дит’яслах:

Господнім духом серце припекло…

В них буде доня, донечка прекрасна!

Найкраща буде доня, всім на зло!..

В них буде радість від її усмішки,

Від перших кроків в татовім взутті.

Десь буде складно, буде гірко трішки,

Та що ці «десь» – коли дитя в житті!

Коли садочок, акварельні фарби,

Дідусь-бабуся, школа і дзвінок,

Смішний малюнок, висохлий гербарій

Мільйон питань і тисяча казок!..

Яке це щастя – на морозі лютому

Почути від малого зайченяти

Таке звичайне «Мамо, я люблю тебе!» –

І в щічку поцілунок навмання…

12.09.2013

Василь Головецький

У степу, де сиві терикони

Запеклися в молодій крові

Аж по небокрай чорно-червоні

Маки, маки, маки фронтові.

Вчора там ревли ворожі «Гради»,

У заграві маків польових

Наші виривалися з блокади –

Впав навіки наймолодший з них.

Ще не знають про нічну атаку

Ані рідна мати ні село –

Поминальне ложе з терпких маків

Українським степом пролягло.

Він лежить немов живий хлопчина,

А над ним розпачлива така,

Божа мати в траурній хустині

Молиться із маками в руках.

І невміло плачуть зліва й справа

У серпанку макової мли

Анголи у строгих «балаклавах» –

Ті, що друга не уберегли.

***

Україна – фронтами вижата.

України смертями вишита.

Нам пора зрозуміти з тобою,

Що кому із нас куля вилита

Чи на диво судилося вижити,

І кому яку чашу випити –

Чи зі славою, чи з ганьбою

Визначає уже не Бог –

Визначаємо ми з тобою.

***

Найважче – квітам

Тим, що польові:

Їм у житті ніхто не помагає,

І кожна з них, як може, виживає,

І мало хто з людей імення знає

Бідових квітів тих,

що – польові.

Найлегше – квітам

Тим, що польові:

Ніхто їх у букети не зриває,

Не продає на ринку, не кашляє

На них, бо їм одним – ціни немає,

Бідовим квітам тим,

що – польові.