ТРИМАЄМО РУКУ НА ПУЛЬСІ ЖИТТЯ КРАЇНИ
Юрій ЛІСНИЧИЙ:
«ТРИМАЄМО РУКУ НА ПУЛЬСІ ЖИТТЯ КРАЇНИ»
Майже півроку тому з ініціативи групи молодих людей у Києві створено Інститут аналізу та прогнозування. Очолив колектив однодумців Юрій ЛІСНИЧИЙ. Якраз із ним ми вирішили поспілкуватися на теми сьогодення і завтрашнього дня нашої країни, про те, чого слід чекати усім нам і на що сподіватися від новообраного складу Верховної Ради України.
– Пане Юрію, скажіть насамперед, як виникла ідея створення Інституту?
– Як і багато інших громадян, останнім часом я спостерігаю за істотними проблемами в розвитку нашого суспільства. А те, що треба негайно вирішувати нагальні питання, добре видно на прикладі життя людей, які мешкають, скажімо, на території одномандатного виборчого округу №95 (входять місто Ірпінь, частина Києво-Святошинського району, у тому числі і моє рідне місто Вишневе), де я балотувався в народні депутати України.
Наприклад, як депутат міської ради я нічим не міг зарадити зухвалому дерибану землі у Вишневому, оскільки більшість з числа представників Партії регіонів, мій протест просто ігнорувала. Натомість через комунальне підприємство роздавали ділянки наліво й направо. У такий спосіб розбазарили землі на 0,5 мільярда гривень. Майдан кардинально змінив долю не тільки України, але й кожного з нас. Коли почали арештовувати активних борців за справедливість, почав захищати інтереси затриманих – Олександра Кравцова та Івана Холода.
Потім разом з однодумцями вирішили втілити в життя задум, що давно виношували: створили антикорупційний комітет. У цьому напрямі працювали і працюємо досить активно.
За це, до речі, навіть постраждав: 25 березня біля під’їзду будинку на мене був скоєний напад, тож три місяці пересувався у гіпсі.
Тим часом Росія анексувала Крим, почалися воєнні дії в Донбасі. Треба було щось робити. Порадився з друзями, приятелями, вирішили дати відсіч інформаційній війні російських ЗМІ і спецслужб проти Української держави, яку ми, на жаль, програємо. Дається взнаки брак поінформованості про події на сході України серед росіян. Саме тому, створюючи інститут, почали разом з партнерами формувати сайти російською мовою, розраховані на аудиторію з Російської Федерації. У такий спосіб, якщо можна так висловитися, стали ламати стереотипи, вирівнювати ситуацію в інформаційній, пропагандистській та ідеологічній боротьбі з против-ником, консолідувати наше суспільство.
Крім того, після Майдану ми побачили практичні можливості здійснити реальні зміни та проєвропейські реформи в Україні.
– Яким чином плануєте це зробити?
– Головні напрями діяльності Інституту аналізу та прогнозування – моніторинг суспільно-політичних, економічних, військово-політичних процесів, їх аналітика та експертиза, дослідження міждержавних відносин України, моделювання ризиків, ситуацій, зовнішніх та внутрішніх загроз, прогнозування процесів, пов’язаних з питаннями національної безпеки, проведення соціологічних досліджень та опитувань, комунікація та взаємодія з іншими міжнародними центрами вивчення проблем України, розробка та участь в дослідженні проектів, всебічне сприяння захисту конституційних, економічних, правових, фінансових питань.
Над реалізацією цих завдань нині наполегливо працюють журналісти, юристи, політологи, фахівці в галузі медіа. Звісно, ретельно аналізуємо й прогнозуємо ситуації з різних питань. Наприклад, у сфері державної і внутрішньої безпеки чітко простежується істотна перевага російських мас-медіа, які на весь світ викривляють правду про події на сході України. Чому ми тут програємо?
Відповідь на це запитання досить проста: Росія створила свого часу потужні піар-агентства, на утримання яких виділяють сотні мільйонів доларів. Для впливу на громадську думку застосовують маніпулятивні, психіатричні інструменти, на яких грають, як на піаніно. Ми ж проти них досі були, як сліпі кошенята.
Саме тому вирішили працювати системно, з науковим підходом, детально аналізувати причини явищ, що відбуваються в суспільстві, моделювати, пропонувати варіанти виходу з ситуації за допомогою інформаційних, суспільних, ідеологічних чинників. В цьому вбачаємо свою волонтерську відповідь Кисельову та його багатомільйонному бюджету, що використовується на обливання брудом України. Ми маємо перешкодити апологетам путінізма інформаційно дезорієнтувати наших громадян.
– Щойно відбулися вибори народних депутатів України. Як оцінюєте їх результати, чого слід очікувати від нового парламенту?
– На ці вибори народ поклав особливу надію, сподіваючись отримати патріотичну владу, здатну забезпечити людям гідне життя. Звісно, цим викликані і завищені очікування та вимоги громадян до Верховної Ради.
Реально ми нагадуємо зараз човен, який потрапив у шторм з пробитим дном. Тож судно потребує негайного ремонту й оновлення.
Якщо звернутися до історичних постулатів, то Україна зараз має статус проміжної цивілізації. Ми знаходимося між Європою і Росією: туди ще не увійшли, а звідти – не вийшли. Отже, треба рішуче перейти рубікон, подолати тяжіння Сходу, відірватися від нього раз і назавжди.
У зв’язку з цим мені імпонує приклад естонців. Коли на початку 90-х минулого століття розвалився Радянський Союз, зібралися лідери нації, які виробили формулу – 3-3-3, тобто, за 3 дні необхідно створити коаліцію, наступні три місяці – виробити програму дій, і три роки – її реалізувати.
У нас завдання складніше: відповідно три дні, один місяць, один рік. Адже багато часу вже втрачено.
Іноземці нам відкрито заявляють, що годі сподіватися на суттєву допомогу, бо все, що дають, розкрадається. У кращому випадку 30 відсотків направляється за призначенням.
Прикро, але нині деякі африканські країни, як не дивно, йдуть попереду нас, там рівень життя значно вищий.
Потрібно негайно вживати реанімаційних заходів, які здатні забезпечити не тільки кількісні, а й якісні результати.
Коаліція мала б бути створена за тиждень, реформи запрацювати, а вже через 2 місяці люди мають відчути їх наслідки.
Новий парламент можна назвати історичним, епохальним, визначальним. Права на помилку тут немає. Якщо нічого не вдасться – на нас чекає третій Майдан. Але, мені здається, Україна цього вже не переживе.
– У чому феномен «Самопомочі», яку роль вона може відіграти у діяльності парламенту?
– Насамперед підтримка громадян – це аванс для цієї політичної сили. Справді, в її складі нові люди, з-поміж них немає жодного колишнього депутата. Головним чином це – громадські діячі, авторитетні особистості, які ставлять перед собою амбітні цілі – реанімувати державу, зупинити корупцію.
Відтак, люди очікують на нові підходи, радикальні зміни, сподіваються, що «Самопоміч» стане потужним, дійовим струменем у владі.
Імпонує позиція Андрія Садового, який поставив себе 50 номером у списку. Він сказав, що у час вій-ни Львів не кине. Цей вчинок заслуговує на повагу. Головне для нього і його команди – працювати на народ, в ім’я його благополуччя.
Саме тому «Самопоміч» в коаліції бере на себе відповідальність за стан речей у країні. При цьому не претендує на квоти, високі посади. Там, на думку представників цієї політичної сили, мають бути професіонали. Але якщо когось запропонують, то будуть обговорювати це питання. Представники «Самопомочі» насамперед націлені результативно працювати в парламенті. Вони просто зобов’язані виправдати виявлений їм кредит довіри.
До речі, кожен депутат від політичної сили є фахівцем у певній сфері. Наприклад, Єгор Соболєв задає темпи в очищенні влади, в боротьбі з корупцією, Оксана Сиро- їд – виписує це в юридичному аспекті, Семен Семенченко – переймається питаннями національної безпеки й розбудови Збройних Сил, Віктор Кривенко – реалізує реформаторські ідеї в народному господарстві тощо. Важко переоцінити комунікативні здібності, фаховість, наполегливість і принциповість Ганни Гопко.
Сподіваємося також, що уряд сформує свій склад не за квотами, а за професійними якостями людей.
– Які першочергові завдання має вирішити Верховна Рада?
– Є законопроекти, які треба приймати невідкладно. Один з них – зупинити корупцію й оновити кадри, тобто здійснити люстрацію.
Мер Львова Андрій Садовий якось сказав, що керівником апарату міської ради призначив сумлінного 25-річного юнака. При цьому заявив, що легше навчити новачка, ніж перенавчати закоренілого чиновника.
Вибори показали, що в парламенті оновилися кадри. Але дуже важливо, щоб кожен депутат відповідав вимогам «Трьох «П» – професіонал, патріот, порядний. Тому вже найперші голосування у стінах Верховної Ради мають засвідчити наскільки вони відповідають наданому їм кредиту довір’я. Не секрет, що корупція набула ознак організованої злочинності. Цим негативним явищем суспільство пройняте наскрізь знизу до верху. Потрібно нещадно розривати ланки корумпованих схем, закликати людей до совісті, не мовчати, очищати владу.
Змін поки що тут не видно, хоча існує нагальна потреба у судовій реформі, військовій, адміністративній, медичній, освітній… Про це довго говорили, а ще більше заговорювали, завжди щось заважало. Насправді то був неприкритий саботаж поступу вперед, перерозподіл потоків і сфер впливу.
Належно відпрацьована робота адміністративної системи (приклад Грузія) спонукає людину працювати чесно й сумлінно, не брати хабарів, мінімізує прямий контакт людини з чиновником. Суспільство вимагає вироблення правил співжиття. Тому має бути невідворотність покарання. Саме з приходом до Верховної Ради молодого загону парламентарів можна сподіватися, принаймні, на позитивні тенденції.
– Як швидко люди мають відчути зміни на краще?
– Уже зараз, а не завтра.
Інститут аналізу та прогнозування з цією метою розробив проект реформ «Перезавантаження» – своєрідну панель моніторингу реформ. У ньому викладені методика й напрями, які треба імплементувати, видно: працюють вони, чи ні.
Якщо депутати прийняли закон, то простежуватиметься методика реалізації і впровадження , а також наслідки.
Треба активніше працювати на місці. Час уже нам самим керуватися головним постулатом «Самопомочі» – стань і зроби, допоможи собі сам.
Тут варто вже долучити до суспільних процесів, мені здається, і Церкву. Якщо священики частіше закликатимуть мирян творити добро, змінювати світогляд, свято дотримуватися Заповідей (не вкради, не вбий…), громадяни очищатимуться від скверни, більше перейматимуться загальнолюдськими цінностями. Поки що, на жаль, етика і мораль Церкви далекі від ідеалу.
Неприпустимо, коли одна конфесія бореться з іншою, роздираючи суспільство на шматки. Є сподівання, що реанімаційний пакет реформ задасть темпи реанімування країни. Ми ж тримаємо руку на пульсі суспільства, обіцяємо стимулювати прийняття дієвого антикорупційного законодавства, реформувати законодавство стосовно місцевого самоврядування в Україні, пам’ятаючи, що Революція Гідності триває.
Микола СЕРГІЙЧУК
