Незрівнянна чарівність
Зізнаємося, приїжджаючи у те чи інше місто, в першу чергу, ловиш себе на тому, що шукаєш очима найвищу споруду. Кожен населений пункт має свого «гулівера». Скажімо, у Парижі це – Ейфелева вежа, Дубаї – Бурж Халіфа (найвищий будинок у світі), а в Києві – телевізійна вежа (до речі, найвища споруда не тільки столиці, а й усієї України), яку видно практично з будь-якої більш-менш відкритої точки міста та околиць. Її функції – забезпечення зображення у наших телевізорах та звуку у радіоприймачах.
Минулого року їй виповниться 40 років, однак, незважаючи на це, вежа не втратила своєї принади, продовжує дивувати киян та гостей своєю величчю та неповторністю. Дивлячись знизу на цю споруду, здається, що вона наскрізь пронизує небесну блакить і від неї до зірок – рукою подати.
Телевежа заввишки 380 метрів з’явилася в історичному місці Києва, на Сирці, в далекому вже 1973 році. Унікальна вона тим, що побудована без єдиного болтового або заклепувального з’єднання. Усі її частини пов’язані між собою за допомогою електрозварювання. Це – найвища суцільнометалева зварна вільностояча вежа. Зводили її методом підрощування – зверху вниз.
Верхні частини конструкції піднімали на потужних домкратах, під них заводили наступні. Потім до центральної частини вежі приєднали чотири опори і звели їх у посадочні місця фундаменту. Так вишка зросла до 240 метрів. Потім з цієї позначки відбувалося нове підрощування. При цьому частини щогли антен піднімали на своєрідному ліфті, який розміщувався по центру вежі (металевого стовбура, як зараз, не було, його змонтували в останню чергу). Першою піднімали саму верхівку, потім інші частини щогли у спадному порядку.
За словами фахівців, щомісячно на потреби функціонування вежі споживається більше півмільйона кВт/год електроенергії. Обладнання у цеху передавачів метрового діапазону модернізувалося за майже 40 років практично все, крім вихідних каскадів підсилювачів високої частоти. Вони, як і раніше, працюють на електронно-вакуумних лампах, як більшість радянських телевізорів. Але тільки лампи ці разів у десять більші за розмірами і разів у сто – за потужністю. Одна тільки нитка розжарювання споживає близько 800 Вт.
Міняти це обладнання немає ніякого сенсу, адже у 2015 році Україна, відповідно до міжнародних зобов’язань, відключить аналогове ефірне телебачення. Передавачі метрового діапазону тоді стануть практично непотрібні: цифрове телебачення транслюється переважно у дециметровому діапазоні.
Як розповідали очевидці, з висоти місто здається не таким уже і великим. Воно, наче на долоні. Звідси видно не тільки Київ, а й прилеглі міста-супутники. Вежа, як і будь-яка будівля, потребує догляду та ремонту. Раз на 5 років її фарбують «з голови до ніг». Роблять це промислові альпіністи. Причому на щоглі, де антени, фарбування здійснюють тільки вночі, оскільки для цього потрібно їх відключати. Заслуговує на увагу і така «дрібничка»: виявляється, при сильному вітрі верхівка телевежі розгойдується з боку в бік, відхиляючись до 3 метрів від повздовжньої осі, хитавиця трошки відчувається навіть у верхньому ярусі. А от блискавки не становлять для вежі ніякої небезпеки, адже вона влаштована так, що грозовий розряд, потрапляючи у щоглу, стікає по ній у землю.
Ось така вона найвища споруда в Україні, що вже понад 40 років надійно працює на благо українського народу, доносячи до глядача і слухача найоперативнішу інформацію про події у світі, країні, місті…
Микола ПРИБЕРЕЖНИЙ
