ПОРІДНЕНІ МАЛОЮ БАТЬКІВЩИНОЮ
Існує таке поняття, яке зрозуміле всім без розтлумачення, – це «земляки». Воно надзвичайно ємке і світле. За кордоном нашої держави – всі, хто з України, – «земляки», в межах країни – люди об’єднуються в земляцтва за принципом областей, а ті, у свою чергу, за районами, містами, містечками.
Є щось невловиме, але від цього не менш суттєве, що об’єднує людей певного краю: особисті знайомства, характерний акцент, звички і навіть кулінарні уподобання. Представники земляцтв легко знаходять між собою мову. Там усі рівні незалежно від статків і становища в суспільстві, там завжди готові прийти на виручку один одному. Одне слово, «земляки». Наша мова про Овруцьке земляцтво. Спершу трішки історії.
2001 рік став роком створення Овруцького районного відділення земляцтва у складі громадської організації «Земляцтво житомирян у місті Києві», зараз – Міжнародна громадська організація «Земляцтво житомирян».
Протягом 12 років беззмінним його головою був Іван Никифорович Федорен- ко – колишній голова Олімпійського комітету України, а останніми роками обіймав посаду заступника голови комітету з підготовки до «Євро-2012». Віктор Михайлович Барановський був заступником голови відділення, нині перший заступник президента МГО «Земляцтво житомирян». Михайло Іванович Васьковський був виконавчим директором, а сьогодні він є головою відділення земляцтва.
За роки від створення відділення земляцтва кількість його членів зросла до 100 чоловік. Це – колишні та діючі державні діячі, а саме: Олег Олексійович Дьомін, Віктор Мартинович Кальнік, Юрій Якович Лузан, Ганна Павлівна Чміль, Олександр Григорович Рябека; військові та міліційні генерали – Олександр Миколайович Хрус, Микола Васильович Калюк, Анатолій Миколайович Назаренко; полковники – Микола Іванович Ігнатов, Віталій Сергійович Лагода, Василь Олексійович Скорженко, Олександр Миколайович Сарнавський; підприємці – Микола Олексійович Скоростецький, Надія Петрівна Рушелюк, Анатолій Миколайович Семеновський, Юрій Петрович Печенюк, Сергій Омелянович Невмержицький, Степан Іванович Кушнірчук, Олексій Васильович Антошко, Володимир Дмитрович Барановський, Михайло Іванович Барановський; вчені – Анатолій Мілентійович Безпаленко, Віктор Володимирович Волкодав, Анатолій Федорович Гайчук, Михайло Михайлович Кушко, Микола Юхимович Макарчук, Віталій Миколайович Нелеп, Любов Филимонівна Степанець.
Особливої уваги заслуговують Зоя Олек- сіївна Кучерява – поетеса, заслужений діяч мистецтв, та Тамара Миколаївна Кармази-на – заступник директора капели бандуристів імені Георгія Майбороди.
24 липня відбулися щорічні збори членів відділення земляцтва за участю голови Овруцької РДА Валерія Федоровича Бортника та представника земляцтва у Овруцькому районі Михайла Івановича Левковського.
На зібранні виступив Валерій Бортник з інформацією про діяльність адміністрації та районної ради. Ці державні інституції завжди були спрямовані на розвиток економічного потенціалу району і відповідно підвищення соціального та культурного рівня населення.
Незважаючи на складну політичну та економічну ситуацію, в районі працюють всі сільгосппідприємства, лісгоспи, щебзаводи, запущений в експлуатацію молокозавод. Михайло Іванович Васьковський розповів про виконання програми співпраці з Овруцькою РДА та районною радою за попередні два роки. Серед основних заходів, проведених земляцтвом у районі, слід відзначити:
- змагання з футболу та шахів;
- передача школам комп’ютерів та спортінвентаря;
- поїздку дітей з Овруччини до міста Києва;
- надання гуманітарної допомоги через нідерландську організацію «Help Oekraіne».
При обговоренні виникло багато питань – як до керівника району, так і до голови відділення земляцтва. Були надані вичерпні відповіді, сказано багато прекрасних слів про активістів земляцтва, а саме: Василя Олексійовича Скорженка, Володимира Івановича Гонтажевського, Володимира Сергійовича Демиденка, Тамару Миколаївну Кармазину, Володимира Михайловича Невмержицього, Юрія Петровича Горінчука та багатьох інших.
На заході великий інтерес викликала презентація надзвичайно відвертої, без прикрас книжки «Історія життя династії Пилипчуків із Поліського краю». Це автобіографічна оповідь-есе Івана Пилипчука. А розповів про неї Василь Олексійович Скорженко, один із тих, завдяки кому це видання побачило світ. Але найголовніше потрібно відзначити те, що люди не забувають про свою малу батьківщину. Не цураються і завжди готові один одного підтримати. А що може бути краще ніж спілкування земляків!?
Ганна ГОРЮК
