«Олександрія» – незрівнянний світ краси
Про ні з чим незрівнянний дендрологічний парк «Олександрія», його красу, особливу чарівність озер, тінисті алеї і широкі, сповнені світла і водночас затишку галявини ми розповідали на сторінках нашого видання.
Цього разу ми заїхали до «Олександрії», щоб привітати із захистом докторської дисертації знану і шановану як в Україні, так і за кордоном людину – директора дендрологічного парку «Олександрія» НАН України, а тепер вже доктора біологічних наук Сергія Івановича ГАЛКІНА.
Він – людина особлива. Ніколи нічого не робить похапцем. Все обдумає до найменших деталей, але коли реалізує – то це вже надовго. Понад сорок років життя Сергій Іванович присвятив «Олександрії», з них – одинадцять – уже як директор.
За ці роки парк змінився невпізнанно. Майже всі відвідувачі зазначають, що варто лише один раз зануритися у чарівний і самобутній світ «Олександрії», то виникає нестримне бажання розповісти про нього всім, як і непереборна потреба приїздити сюди знову і знову.
Дендрологічний парк «Олександрія», розташований у місті Білій Церкві Київської області на площі 400 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок – понад 30 км.
Парк є зразком пейзажного стилю, основу якого складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.
Парк було закладено у 80-х роках ХVІІІ століття графом Ксаверієм Браницьким. Названо на честь дружини графа – Олександри Василівни – «Олександрією». Ось декілька фактів чому варто відвідати цю перлину України:
* найбільший дендропарк України – площа 405,6 га;
* найстаріший дендропарк України – заснований у 1788 році;
* має найбільшу серед парків і садів України колекцію рослин – понад 2500 видів, сортів та форм;
* діброва парку є найбільшою старовіковою (середній вік дубів – 200 років, максимальний – понад 400 років) і чистою заплавною дібровою України (можливо, навіть Європи) – площа 80 га;
* велика галявина (композиційне ядро парку) є рекордсменом за кількістю рослин, що зростають на обмеженій площі – 170 видів на 10 га. * на території парку зростають найстаріші в Україні тюльпанове дерево та сосна Веймутова.
При вході в «Олександрію» відвідувачів зустрічають погруддя Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна. Поети бували в парку. Пушкін навіть написав тут частину своєї поеми «Полтава»:
Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетманов сады
И старый замок озаряет.
Отже, наш співрозмовник – директор дендропарку «Олександрія» НАН України, доктор біологічних наук Сергій Іванович Галкін.
– Сергію Івановичу, останнім часом точиться багато розмов щодо збереження пам’яток історії та культури. Очевидно, стосується це і дендрологічних парків. Що скажете з цього приводу?
– Дуже важливим на сьогодні є питання збереження нашої національної й культурної спадщини, зокрема історичних парків. Свого часу їх налічувалося близько 600, більшість з яких знаходилася у центральній і західній Україні, частково на Лівобережжі. Так сталося, що частина їх зруйнована, але залишилися ще рідкісні рослини, композиції, архітектурні споруди. І наше зав-дання – зберегти усе, що залишилося, що можна ще врятувати.
Ми поставили собі за мету розробити методику наукових основ збереження, відновлення і збагачення фіторізноманіття старовинних парків України. За основу взяли найстаріший з існуючих дендрологічних парків – «Олександрію», якому торік виповнилося 225 років. Про-аналізували матеріали і стан інших парків, які збереглися, та розробили методичні рекомендації збереження старовинних парків.
– Як плануєте вирішувати ці завдання, скажімо, на прикладі вашого парку?
– На сьогодні в «Олександрії» зберігається майже 2000 видів, форм, сортів рослин. Звісно, у світі є парки, де кількість рідкісних рослин значно більша. Але ми не ставимо питання за будь-яку ціну збільшити число флори. Крім ретельного догляду за наявним фіторізноманіттям, маємо потурбуватися і про збереження історичних ландшафтів і композицій, які були створені. Адже кожен парк будувався не просто так, а мав якусь свою ідею, семантику, якесь конкретне завдання, що його ставив господар будівникам парку. Тому маємо уважно вивчати ці питання. На підставі отриманих матеріалів дбатимемо і про відтворення, і збереження, і збагачення різних видів рослин. На ділянках, що включені останнім часом у межі «Олександрії», в першу чергу, будуть висаджуватися перспективні культури.
Майже вдвічі зросли кількісно і якісно насадження.
Щоправда, ми не ставимо завдання якомога більше посадити рослин, хоча й плануємо цю роботу. Натомість, розробляємо програми щодо того, які види насаджень перспективні. Скажімо, у парку ростуть хвойні і листяні дерева: майже 5 відсотків з них – хвойні, решта 95 – листяні. Виходячи з цього, бачимо потребу у збільшенні хвойних насаджень, які в будь-яку пору року зеленіють, ваблять зір відвідувачів парку, які приходять сюди відпочити. Але тут ми наштовхнулися на проблему. Оскільки кліматичні умови змінюються, вони суттєво впливають на ріст і розвиток зокрема ялини. В останні роки ця рослина гине і в лісах. Отже, є проблеми, які треба вирішувати, незважаючи на несприятливі обставини.
– Під час написання докторської дисертації, що Ви відкрили для себе, працюючи над матеріалами?
– Насамперед побачив, які красиві й чудові парки свого часу будувалися в Україні справжніми зодчими паркових ансамблів. Ми об’їздили чимало місць у Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській областях, проаналізували в часовому аспекті десятки, сотні парків. На підставі такої роботи плануємо вперше в Україні організувати у Білій Церкві на базі «Олександрії» музей паркового будівництва. Хочемо наочно показати всі ці парки: у часовому аспекті (де вони були, коли почали будуватися – ХVІІ–ХІХ століття) і територіальному (Львівська, Хмельницькій Вінницька, Волинська, Черкаська, Київська та інші області).
Одне слово, наша мета засвідчити людям: маємо парки, що є нашим національним багатством. Тож справа честі кожного, від кого це залежить, зберегти його для прийдешніх поколінь.
Щиро вітаємо Вас, шановний Сергію Івановичу, зі здобуттям наукового ступеня доктора наук. Ви його насправді заслужили. Бажаємо реалізації амбітних планів, які зроблять Україну ще красивішою.
Ігор КРАВЧУК
