ЦЕ ГОРДЕ СЛОВО – ОФІЦЕР

Ніхто не заперечить, що безпека держави і кожного громадянина залежить від силових структур. Так, вони потребують реформування, технічного оснащення, очищення, але без них повнокровне функціонування жодної держави неможливе.

Сьогодні українське суспільство покладається на молодь, яка сформувалася у незалежній Українській державі і готова віддано їй служити.

Анна Василівна Іванюк – інспектор режимно-секретного сектору Управління по боротьбі з організованою злочинністю, нещодавно отримала звання майора міліції, з чим колектив журналу «Гетьман» щиро вітає та бажає і надалі бути взірцем для тих, хто присвятив себе безкорисливому і відданому служінню Україні.

Майор Анна Іванюк за зовнішністю – фотомодель, витончеми манерами – аристократка, умінням чітко сформулювати думки – телеведуча. Не сумніваюся, могла б досягти успіхів у будь-якій сфері, але обрала МВС. І це не випадково, адже її батько Василь Лукич Сирай – кадровий офіцер МВС України. Пройшов і Афганістан, і Чорнобиль. Полковника він отримав у 45, – Анна ж, – майора у 29. Для доньки він завжди служить прикладом. Це, зрештою, і визначило вибір дівчини: тільки МВС.

Цілеспрямованість ще школярки Анни щодо свого майбутнього не залишила батькам шансів щось змінити. «Але, незважаючи на всі складнощі роботи у силових структурах, які я знаю не з розповідей, – зізнається полковник МВС Василь Сирай, – в душі благословив її вибір. Але цього недостатньо – потрібно було починати професійну і фізичну підготовку до вступу».

Батько відверто зізнається, що гордиться донькою. Водночас нині ставиться до неї ще з більшою вимогливістю, ніж тоді, коли готувалася до вступу в Національну академію внутрішніх справ України.

До речі, після вишу Анна Іванюк з відзнакою закінчила ще й навчання у магістратурі.

Відкрилося два шляхи – наукова робота і практична. «Для наукової – ще буде час, – вважає Анна, – нині ж головне – практика. Повірте, зараз це потрібніше. Служба вимагає багато часу, але у мене є ще син Даниїл. Щоправда, він переважно знаходиться під опікою моїх батьків Мотрони Григоріївної та Василя Лукича, отже, не виключено, що згодом, коли виросте, теж стане офіцером органів внутрішніх справ». Ігор КРАВЧУК