Слово редактора:БЕЗЗАПЕРЕЧНІ ІСТИНИ

У тому, що Росія віроломно, підло, скориставшись надзвичайно складною політичною і економічною ситуацією в Україні, порушивши всі угоди, напала на нашу державу, – не має нічого дивного. Підкорити Золотоверхий Київ, поневолити гордий український народ – є нав’язливою, хворобливою ідеєю московитів, впродовж усієї історії. На зміну монархії прийшла Совєтська імперія, яка з часом трансформувалася в кагебістсько-олігархічну кремлівську диктатуру, але ціль залишається незмінною – знищити Україну.

В чому річ?

У кардинальній, принциповій відмінності. Україна і Росія – два різні світи, два різні цивілізаційні шляхи. Ще за часів Київської Русі більшість наших питань ми вірішували на вічах, козаччина – це перші паростки демократії в Європі й світі, гуманістичні ідеї відображені і в Універсалах Центральної Ради, їх сповідує і сучасна Україна.

Ми ніколи ні на кого не нападали. В центрі нашого світогляду – Людина, а держава – лише інструмент для забезпечення благополуччя всього народу, а не навпаки. У Росії ж – квінтесенцією буття і найбільшою цінністю є Держава. Заради неї можна посилати на смерть, для поневолення інших народів, – мільйони. Нічого в цьому страшного немає: «Бабы нарожают еще».

Україні ж сьогодні знову випала висока місія – бути в епіцентрі боротьби за Свободу народів і російського теж. Вона виконає своє високе призначення.

Головне, що ми позбулися ілюзій та розвінчали міфи, щодо друзів, братів та ворогів.

І повірте, багатотисячні мітинги росіян на підтримку України, майоріння синьо-жовтих та червоно-чорних прапорів у самому логові кремлівського звіра, – це значно важливіше, ніж гармошка в Севастополі, біля пам’ятника Лєніна.