Слово редактора: БЕЗЗАПЕРЕЧНІ ІСТИНИ

Відходить у історію 2013 рік. І хоча він не приніс Україні якихось доленосних, знакових подій чи віхових рішень, минулий рік залишить у пам’яті народу оптимістичний відтінок, оскільки саме у 2013-у почалися суспільні процеси, покликані призвести до остаточного формування політичної нації та громадянського суспільства.

А слово «майдан» увійшло у словники усіх провідних мов світу.

«На майдані біля церкви революція іде…», – допитливий юнацький розум не міг осягнути, як революція може іти на майдані. Адже революція – це всеохоплюючий широкий і тривалий процес. І аж через десятиліття стає зрозумілим, що «майдан» – це феномен колективної свідомості народу, сфокусований образ його прагнень, сконцентрований згусток величезної енергії, який балансує на межі утворення критичної маси, прообраз майбутнього суспільства, у якому люди почуваються вільними і рівними серед рівних.

Майбутнє покаже, чи наступний 2014-ий задовольнить сподівання українців. Цей рік буде великим та визначним хоча б через те, що 2014-й – це рік 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Наша держава – незалежна. І ми хочемо гордо дивитися у вічі Тарасу, але чомусь із пам’яті випливають слова Кобзаря: «…Доборолась Україна до самого краю…», хочеться радіти, але пригадується: «І день іде, і ніч іде. І голову, схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки!».

І все ж, у 2014-у сподіваємося на краще. Невдовзі настане той час, коли здійсняться мрії поета, а ми услід за ним промовимо:

Радуйся, ниво неполитая!

Радуйся, земле, не повитая

Квітчастим злаком! Розпустись,

Рожевим крином процвіти!..

…Радуйтеся, вбогодухі,

Не лякайтеся дива, –

Се Бог судить, визволяє

Довготерпеливих

Вас, убогих. І воздає

Злодіям за злая!