СВЯТКУВАННЯ ДНЯ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ В ОВРУЧІ
Неподалік білоруського кордону, на півночі Житомирської області, розташоване містечко Овруч. Розкинулося воно на березі річки Норина, на горбах, оточених глибокими ярами.
Вперше згадується у «Повісті минулих літ» у 946 році, як «Град Вручій», стратегічно важлива фортеця древлян. Під її стінами у 977 році загинув древлянський князь Олег Святославович від руки брата Ярополка під час міжусобної війни. Їхній брат князь Володимир наказав побудувати в пам’ять про Олега дерев’яну церкву. У 1190 році на її місці згідно з розпорядженням Рюріка Ростиславовича була збудована Василівська церква. У 1321 році її повністю зруйнували литовці. Відновили святиню на початку 1909 року. Збереглися залишки старовинних фресок. Входить до комплексу Василівського монастиря.
Одним із чинників успіху МГО «Козацтво Запорозьке» є те, що Верховний отаман України та діаспори, Гетьман козацтва Запорозького, маршал козацтва Дмитро Сагайдак не обмежується «кабінетною» роботою, а старається якнайбільше відвідувати регіони України, спілкуватися не тільки з керівниками козацьких організацій, але й широким колом громадськості. Особливо це стосується святкових днів.
Ось і тепер 14 січня на Старий Новий рік, який співпадає з Днем святителя Василія Великого (який як і Микола Чудотворець здавна шанується у християн), делегація козацтва Запорозького, на чолі з Гетьманом, рано-вранці виїхала до оповитого легендами старовинного українського міста Овруч. Там Гетьмана Дмитра Сагайдака радо зустріли овручани, священнослужителі і, звичайно, головний отаман Древлянського міжрегіонального округу Леонід Дем’янчук та отаман Древлянської Січі Сергій Бірківський з козаками.
У Преображенському кафедральному соборі відбулася літургія, яку відслужив Митрополит Овруцький і Коростенський УПЦ Віссаріон.
Після літургії відбувся молебень біля пам’ятника святого архімандрита Макарія Канівського, Пінського, Овруцького, Переяславського.
Народився святий архімандрит Макарій в кінці XVI або на початку XVII в. у благочестивій сім’ї, в Овручі на Волині. Освіту він здобув у будинку одного священика і завершив її ченцем в Овруцькому монастирі. Згодом він був його настоятелем, але, коли обитель була розорена поляками, його перевели настоятелем у Канівський монастир. Макарій, за переказами, передбачив лиха, які спіткають цей монастир і місто: голод, польське і татарське нашестя.
У 1676 році гетьман Петро Дорошенко, що мав тісні політичні стосунки з султаном, підкорився російському царю. Султан Магомет ІV замість нього проголосив гетьманом сина Богдана Хмельницького – Юрія, який знаходився у турецькому полоні. Турки пішли походом на Україну, підкорили її новому гетьману. Розрушивши Чигирин, вони підійшли до Канева, зруйнували і вирізали місто, обступили монастир. Вибивши двері обителі, ввірвалися до нього. Преподобний Макарій вийшов до них із хрестом і став при воротах.
Вороги схопили Макарія, почали катувати, а він молився до Бога, щоб той укріпив його віру, щоб залишитися вірним до кінця і просив ворогів за братію, що заховалася у храмі. Турки вимагали віддати золото і багатства, а преподобний відповів, показавши на небо: «Моє золото не на землі, а на небі, я нічого не закопував, бо знаю, що тут приходять злодії і розбійники». Його катували, прив’язавши між двома стовпами. Потім, взявши залізне пруття, почали крутити гомілки святого. Спочатку мали намір зняти шкіру, але потім просто відсікли голову і кинули тіло на площі, а самі продовжили все грабувати навколо. Братія взяла тіло і занесла до храму. Через деякий час татари знову повернулися до монастиря і підпалили його. Усі, хто заховався у храмі, заморилися димом. Коли турки покинули місто, прийшли люди розбирати згарище, і знайшли тіло преподобного Макарія, яке не згоріло, а залишилося, як живе.
Преподобний лежав у волосяниці з хрестом на грудях, а інший хрест був у руках. Тіло гідно похоронили на тому місці, де був жертвенник храму.
Через 19 років, у 1688 році, при копанні траншеї для фундаментів на перебудову монастирської церкви, викопали і відкрили гріб, у ньому були нетлінні мощі святого Макарія. Відбулося багато зцілень. Через деякий час, у 1786 році, їх перевезли до Переяславського Воскресенського храму, бо на Канів часто нападали вороги.
Mитрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон (Василь Олександрович Стретович) народився 4 грудня 1953 року в селі Поляна Коростенського району Житомирської області.
1971 року закінчив середню школу. З 1972 року служив у Радянській армії, після чого працював водієм в селі Мелені Житомирської області.
Протягом 1975-1979 років навчався в Московській духовній семінарії, а з 1979 до 1983 року – в Московській духовній академії. 1 квітня 1983 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Віссаріон, на честь преподобного Віссаріона Єгипецького.
2010 року возведений у сан митрополита.
Митрополит Віссаріон високоосвічена людина має низку публікацій у виданнях Київської Митрополії:
«Бог как источник света и красоты»; «Вся премубростию сотворил еси...»; «Библейские свидетельства о Божестве Сына Божия»; «Догматическое основание молитвы Церкви за усопших»; «Богословское обоснование иконопочитания и его значение для жизни Церкви»; «Единство Христовой Церкви и грех церковного раскола», «Христианская любовь».
Він також нагороджений орденами і медалями, а 14 січня Гетьманом МГО «Козацтво Запорозьке» Дмитром Сагайдаком нагороджений найвищою козацькою нагородою Золотою зіркою «Герой козацтва».
Голова Овруцької міської ради Валерій Володимирович Шваб, – отримав звання генерал-осавул.
14 січня християни також вшановують пам’ять святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Капподакійської. У давні часи цей день називався Василіва і мав вирішальне значення для всього року.
Варто відзначити, що обряд посівання залишився ще з давніх часів. Цей обряд проводився вранці у Василів день для отримання хорошого урожаю у новому році. Суть його полягає в тому, що діти зібравшись вранці, ходили по хатам та сіяли з рукава або мішка зерна вівса, гречки, жита та інших хлібів і при цьому обов’язково співали засівальну пісню. Господарі подавали посипальнику що-небудь в подарунок, а розкидане ним зерно ретельно збирали та зберігали аж до весни і при посіві змішували з іншим насінням.
Святий Василій Великий відомий як видатний архіпастир, церковний письменник і богослов.
Святитель Василій майже щоденно звершував Богослужіння. Він особливо піклувався про суворе виконання канонів Церкви, уважно слідкуючи, щоб до числа кліру вступали лише достойні. Невтомно обходив він свої церкви, слідкуючи щоб ніде не була порушена церковна дисципліна. За прикладом ченців, клірики митрополії святителя, навіть диякони і пресвітери, жили у надзвичайній бідності, трудилися і провадили життя чисте і чеснотне. Для кліру святий Василій добивався звільнення від податків.
Святитель Василій Великий відомий також як один із творців чернечого уставу, та організаторів східного чернецтва зокрема відомі його «Великі і малі чернечі правила»
Прес-служба МГО «Козацтво Запорозьке»
