Слово редактора: БЕЗЗАПЕРЕЧНІ ІСТИНИ
Ой роду наш красний,
Роду наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багацько нас є!
Слова цієї відомої пісні у виконанні неперевершеної Ніни Матвієнко стали лейтмотивом святкового вечора на честь 20-річчя Музею Івана Гончара. Тут зібралися люди різного віку, соціального стану, різних професій, народні депутати й самодіяльні співаки, але всіх об’єднала любов до української культури, мистецтва і пам’ять про високу і благородну місію – Івана Макаровича Гончара українського скульптора, графіка,маляра, етнографа, колекціонера.який у важких умовах тоталітарного совєтського режиму знаходив сили творити, зберігати й поповнювати скарби українського народу.
Саме відчуття єдиної Української Родини, тісний зв’язок із великим минулим і сучасним допоможе Україні не опускати руки перед труднощами, а бачити перспективи розвитку держави.
Могутній організм Української Нації здатний перебороти будь-яку недугу – це доведено історією.
Хоч би що не казали, а в нас нарешті з’являється почуття гордості, що ми українці. Варто лише побувати на стадіонах Харкова, Києва чи Львова, де все впевненіше лунає: «Слава Україні!».
Через усвідомлення власної гідності, перемог на спортивній ниві, досягнень культури й мистецтва – до позитивних змін в економіці. Це наш шлях.
Сьогодні Україна вже не та, що була двадцять років тому. Поступово, але дедалі чіткіше викристалізовуються обриси громадянського суспільства. Потрібно працювати й вірити. І коли велетні духу, такі як Іван Гончар, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Василь Овсієнко і багато інших, навіть у бездуховні часи совєтського режиму не втрачали віру в Україну, то сьогодні, тим паче, не час для розчарувань: «Бо багацько нас є!».