Щоб не стати безбатченками
Ще кілька десятків років тому було незвично, навіть небезпечно, знати свій родовід.
Аби не дай Боже, не «накопати» якоїсь крамоли на свою голову. Тепер часи інші. З давніх-давен прийшло до нас повір’я про те, що життя всіх людей на Землі – минулих і сучасних поколінь – утворює велетенське Дерево Роду. Всім відома біблейська оповідь про те, як створив Господь перших людей на землі.
Як із маленького стебельця починає рости деревце в лісі, так і Дерево людського роду стає дедалі більшим і більшим. Адже з народженням кожної нової людини на ньому додаються нові гілочки.
Віктор Барановський робить добру справу для своїх нащадків: віднайшов і береже історію свого славного роду. Адже це потужне відгалуження загального Дерева людського роду.
Віктор Михайлович стверджує, що рід Барановських простежує своє коріння із 1518 року. Саме тоді шляхтич Степан отримав землю в селі Гошів, Овруцького повіту. Від назви землі пішло і прізвище. Це просліджується з родословної, яку було складено за даними Державного архіву Житомирської області у 2007 році.
В числі інших доказів приведені виписки з архіву про передачу земель у власність Тимофію Барановському: «Привилегия от короля польского Сигизмунда 2-го жителю Овруцкого повета Тимофею Барановскому и его наследникам на задановскую барановскую землю и остров Зелезники, в Овручском повете состоящие, подтверждающее права и привилегия оному ж Тимофею Барановскому и его наследникам принадлежащие, года 1531, числа 17, индикта 4 в Кракове данная, года 1646, генваря 25 в Овручском гроде явленная, а по сгоревших в древних гродских овручских актах мурованных церквах 1-й Святого Василия, 2-й в монастыре Успения Богородицы, вторично в 1634 году августа 9 в овручских, и 1773 октября 23 в житомирских гродских актах явленная.» Родовий герб роду Барановських «ладья», Як і дворянський титул підтверджується з 1853 року «Постановою Правітельствующего сената Росії».
Віктор Барановський проробив велику пошукову роботу і на основі архівних документів дослідив генеологічне древо своє і своєї дружини – Лідії Іванівни до одруження теж Барановської – з 1853 і по наш час. Як з’ясував Віктор Михайлович в селі Гошеві був рід Гошівців. Вони прийняли греко-католицтво, але коли почалася козаччина, змушені були виїхати в Західну Україну, де організували село Гошів (Долинянського району Івано-Франківської області). Тепер там відомий на весь світ величний собор-монастир отців Василіан.
Там знаходиться чудодійна ікона Божої Матері Гошівської подарована монастирю дворянином Миколою Гошівським.
В Гошові і тепер проживають нащадки славних дворянських родів: Васьковських, Невмержицьких, Левковських, Бєлоцьких.
