ОБ’ЄДНУВАТИ МОЖУТЬ ТІЛЬКИ ДОБРЕ ВИВІРЕНІ УГОДИ І ПОБРАТИМСЬКІ СТОСУНКИ
– На один і той же день, – розповідає маршал Дмитро Сагайдак, – припадало два заходи, на які я був запрошений. Перший – це конференція, а другий святкування ювілею нашого козацького побратима, Головного отамана Корюківської Козачої Січі Анатолія Короткова.
Конференції – це справа потрібна і важлива, але вони були й будуть, а ювілей – це особисте, і на нього запрошують тільки друзів. І тому я поїхав на Чернігівщину, щоб уважити поважну людину.
Була чудова погода. З’їхались козаки. Прибув, зокрема, і Гетьман Всеукраїнського об’єднання вільних козаків (ВОВК) В’ячеслав Гузій, син Івана, як він себе називає. Вільні козаки діють на всій території України. Вони займаються відродженням українського козацтва, козацьких традицій, працюють над власним моральним, фізичним та духовним удосконаленням та приділяють значну увагу вихованню дітей у козацькому дусі.
У казані кипів куліш. Вітали ювіляра, поважно із знанням справи обговорювали козацькі справи. Планували подальшу спільну роботу.
На відзнаку ювілею маршал Дмитро Сагайдак нагородив Головного отамана Анатолія Короткова Орденом «Козацька Слава» ІІ ст.
У програмі святкування був козацький вишкіл, посвята в козаки новобранців.
Сам підхід до такого урочистого моменту, як посвята, – продовжує маршал Дмитро Сагайдак, – теж носив символічний характер, який без сумніву сприятиме усвідомленню новоспеченими козаками, що козак козаку побратим, бо козак і в Африці козак, а оцінка його, як козака, залежатиме від того, як він працює на козацьку справу. Отже, як годиться посвята проходила згідно з козацьким звичаєм. Козаків благословив православний священик, вони поцілували козацький прапор Корюківської Козачої Січі і в шані схилили голови перед гетьманським булавами МГО «Козацтво Запорозьке» і Всеукраїнського об’єднання вільних козаків.
На переконання маршала Дмитра Сагайдака, якщо ці хлопці, що поповнили козацькі ряди, будуть бачити себе в козацтві, а не козацтво в собі, мовляв «ти крутий, а я ще крутіший», – тоді буде все добре, заслужать серед багатотисячного козацького товариства шану і честь.
Співпраця між козацькими організаціями, – розмірковує маршал Дмитро Сагайдак, – надзвичайно актуальна тема. Але до неї не можна підходити легковажно, бо все не так легко, як комусь здається. Впродовж десятиліть існування козацьких формацій у сучасній історії України, робилися найрізноманітніші спроби різних об’єднань, але з цього нічого не вийшло. Цю тему я порушував неодноразово в ЗМІ і, зокрема, на сторінках, видання «Гетьман». Хтось прислуховується, а хтось недочитав, не зрозумів і знову наступає на ті ж самі граблі. Ось і нещодавно 18 травня відбулося уже восьме засідання так званої Ради Отаманів України. Я на тій раді не був, але як чув з відгуків, висновок один: де сіли там і злізли. Можна проводити ще добрий десяток засідань, але результат буде один і той же. Повторюся, я за співпрацю обома руками.
Але на чому вона повинна ґрунтуватися? Відповідаю: на попередній копіткій роботі з узгодження всіх позицій, щоб не було жодних недомовленостей. Бо потім під час роботи вони вилізуть, як шило з мішка, і стануть перепоною у подальшій роботі, а то й яблуком розбрату. Потім обов’язково потрібно вийти на підписання Угод між козацькими формаціями. І якщо Угода підписана, – це вже зовсім інша річ, – можна рухатися далі.
А ще, як свідчить багатолітній досвід, міждержавних об’єднань, не можна ставити на одну вагу, або оцінювати за єдиною міркою ті організації, які працюють більше десяти років, і ті, які щойно зареєструвалися і нічого ще не показали і не довели. З цього випливає, що у будь-якому об’єднанні (Раді) повинні бути декілька організацій засновників, з правом вето. Потім ідуть тимчасові члени Ради, які повинні зарекомендувати себе і кандидати в Раду. Щодо керівника Ради, то не має жодного сенсу обирати когось «на довічно». Повинен бути головуючий, який змінюється шляхом ротації за алфавітом або ще якимсь чином на кожному засіданні. Потім наступний готує наступну Раду і на ній же головує, а після неї передає повноваження наступнику. Така ієрархія забезпечить чітке функціонування організації і стане запорукою плідної праці.
І це не щось надзвичайне. Прикладом може бути співпраця МГО «Козацтво Запорозьке» з багатьма організаціями, серед яких і Всеукраїнське об’єднання вільних козаків і Корюківська Козача Січ і МГО «Білоцерківська Січі».
Ось такі роздуми знову приходять і під час святкування ювілею отамана. Але в цей час Головний отаман Анатолій Коротков уже запрошував до куліша.
Прес-служба МГО «Козацтво Запорозьке»
