МИ ПОВИННІ МАКСИМАЛЬНО СПРИЯТИ РОЗВИТКОВІ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
Василь ГЛАДІЙ, народний депутат України:
МИ ПОВИННІ МАКСИМАЛЬНО СПРИЯТИ РОЗВИТКОВІ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
Василь Іванович ГЛАДІЙ здобув перемогу на виборах по 89-му виборчому окрузі. Територія, яку він охоплює, є одним із наймальовничіших куточків України: самобутнє Покуття, славний майстрами гуцульських виробів Косів і столиця Гуцульщини – Верховина (Жаб’є).
Цей регіон має своє неповторне обличчя: гори, швидкоплинні річки і потічки, які весною під час повені можуть наробити багато клопоту, спосіб ведення сільського господарства відрізняється від інших теренів України.
Зрозуміло, що представником цього краю може бути тільки людина, яка добре знає проблеми і психологію її мешканців, живе їхніми проблемами і турботами. Василь Гладій родом з тих чудових країв. Його мала батьківщина – село Задубрівці, що на Снятинщині. Він народився у роботящій і чесній сім’ї: батько – Іван Михайлович – працівник сільського господарства, мати – Ганна Михайлівна – вчителька. Зростав серед простих людей. Досвід здобував крок за кроком. Спершу закінчив Чернівецьке педагогічне училище, потім Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, згодом – Одеський реґіональний інститут державного управління Української академії державного управління при Президентові України. Висока і різнопланова освіта, досвід роботи на районному рівні дозволили Василю Івановичу уже у 2007-му стати заступником голови Івано-Франківської облдержадміністрації, а в 2010-му – першим заступником голови Івано-Франківської облради.
Непрості посади поєднував з партійною роботою як член партії «Батьківщина». А ще знаходив час і для досконалого вивчення історії рідного краю. Результатом став історико-краєзнавча праця: «Село за дібровою», яка вийшла ще у 1999 році, а Василь Гладій є її співавтором.
Сьогодні Василь Іванович Гладій – народний депутат України, член фракції «Батьківщина», голова підкомітету з питань державного будівництва Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
Під час короткої перерви в пленарному засіданні, Василь Іванович знайшов час, щоб відповісти на декілька питань, які цікавлять читачів видання.
– Василю Івановичу, Ви належите до нових облич у Парламенті. Як Ви свіжим оком оцінюєте теперішню Верховну Раду, вже, так би мовити, з середини і у статусі народного депутата?
– Враження, я б сказав, неоднозначне. З одного боку, Верховна Рада залишилася чи не єдиним острівком для дискусій, тому що всі інші органи державної влади повністю підконтрольні правлячій верхівці, з іншого – потрібно прикладати максимум зусиль, щоб і цей острівок не зник, а збільшувався, і від нього була реальна користь державі.
Хочу нагадати про місцеве самоврядування. З 25-ти голів обласних рад 22-і з них є представниками або Партії регіонів, або їх сателітів. Лише три обласних ради Галичини не підконтрольні Банковій, адже більшість їх членів є представниками опозиційних демократичних сил. Тому сьогодні справді Верховна Рада залишається єдиним острівком демократії. Але навіть і його намагаються всілякими способами знищити різноманітними законопроектами, які подаються з Банкової, а підтримуються так званою більшістю. Я маю на увазі закони, які передбачають позбавлення депутатів недоторканості. Наслідком цього стане позбавлення мандатів народних депутатів Верховної Ради від опозиційних сил. У цьому можна не сумніватися.
– Чи потрібна, на Вашу думку, недоторканість у цілому, чи її, можливо, треба анулювати?
– Дійсно, недоторканість у нашому авторитарному суспільстві треба анулювати. Але її потрібно позбавити і депутатів, і суддів, і Президента, – щоби всі були рівні перед законом. Ми маємо приклад того, як сьогодні «працюють» з депутатами від опозиції. Це відбувається навіть за допомогою Генеральної прокуратури України. Опозиційні парламентарі відчувають тиск, який чинять на них та їхні родини. Усі способи є прийнятні. Не винятком є і підкуп. Саме тому сьогодні ми повинні максимально сприяти розвиткові парламентаризму в Україні.
Сьогоднішній стан у країні є яскравим прикладом того, що означає президентська форма правління для України. Уряд, наприклад, повністю підконтрольний Президенту. А це неправильно. Доля держави не повинна залежати від волі однієї людини, якою б видатною вона не була. Сьогодні це буде один політик, а завтра – інший, і тому магістральна стратегія розвитку держави на розвиток демократії, євроінтеграції тощо, не може кожен раз змінюватися залежно від того, хто обійме найвищу посаду.
Все це повино бути в компетенції колегіального органу, яким є, зокрема, Верховна Рада. Адже в ній представники всіх регіонів, яких до парламенту делегував народ. От ми розглядали питання довіри уряду. Ну що зміниться від зміни прізвища прем’єра? Зовсім інша була б ситуація, коли б Кабінет Міністрів формував Парламент.
– Василю Івановичу, Ви пройшли у Парламент по мажоритарному округу. Відомо, що опозиційним мажоритарникам, на відміну від провладних, працювати дуже складно. Так було завжди. Але все ж таки працювати треба.
– Робота на мажоритарний окрузі – це важлива складова депутатської роботи. І, зрозуміло, що депутат Верховної Ради може допомогти конкретному селу, конкретній громаді вирішити якусь проблему. Але значно важливіше, готувати і приймати такі закони, які на законодавчому рівні забезпечать позитивні зміни для всієї Україні і на виборчому округові, зокрема, депутата мажоритарника.
Ось конкретний приклад. Уже зареєстрований проект Закону України про внесення змін до Закону щодо статусу гірських населених пунктів в Україні. Це стосується безпосередньо Верховинського і Косівського районів. Як співавтор цього законопроекту, я пропоную внести ті зміни, які позитивно впливатимуть на розвиток гірських населених пунктів. І ці зміни, які ми пропонуємо, є, безперечно, європейського зразка.
– Скажіть, будь ласка, Василю Івановичу, а що передбачають такі зміни?
– По-перше, вони передбачають розширення дотацій, субвенцій, податкових пільг, додаткових виплат на пенсію, на заробітну плату людям, які проживають у гірській місцевості. Ввівши поняття «високогірний» і «просто гірський», – адже це велика різниця жити у високогірному чи просто гірському районах, – ми вперше пропонуємо переглянути посадові ставки мешканців високогірних районів. Для людей, що проживають у гірській місцевості ставки мають зрости на 20% , а для високогірних районів – на 40%. Це важливо ще й тому, що вони впливають також і на розмір пенсій.
По-друге, ці зміни поширюються також і на дорожнє господарство. Ми пропонуємо, аби ті населені пункти, які належать до високогірного району, виділити із можливістю отримання субвенцій, дотацій з державного бюджету на розвиток дорожнього господарства. Адже побудувати дорогу на рівнині та побудувати чи навіть зберегти її у гірській місцевості – це різні речі.
Ці зміни стосуються і транспортної системи. Експлуатація транспорту у гірській місцевості суттєво відрізняється від його експлуатації на рівнині.
В жодному разі не можна забувати і про можливість виникнення надзвичайної ситуації в гірській місцевості, де часто бувають повені. Прикладом цього є наші Карпати, зокрема Верховинський і Косівський райони. Отже, норми цього законопроекту, який ми пропонуємо прийняти, передбачатимуть усю специфіку такої місцевості, зумовлену її географічними особливостями.
Зараз ми розглядаємо питання обсягу дотацій і субвенцій з державного бюджету, які використовуються для розвитку регіонів, а також основи бюджетної політики на 2014 рік. Не секрет, що бюджетні кошти розподіляються не за тими критеріями, на моє тверде переконання, які повинні бути. Тому я вніс пропозицію, щоби цей розподіл був пропорційним до кількості населення. Це справедливо.
– А якою є ймовірність того, що цей закон буде ухвалено і коли?
– Авторами закону є я і мій земляк, Дмитро Васильович Шлемко, який теж є народним депутатом від Івано-Франківщини і пройшов за списком об’єднаної опозиції «Батьківщина». Спочатку ми будемо намагатися вирішити це питання через комітети. У розгляді цього законопроекту пріоритетними є два комітети: Комітет державного будівництва і місцевого самоврядування, в який входжу я, і Комітет економічної політики, куди входить Дмитро Васильович. Якщо Голова Верховної Ради визначить, що головним комітетом буде Комітет економічної політики, то провести цей законопроект буде намагатися Дмитро Васильович через свій комітет. Якщо ж визначальним буде мій комітет, то моїм завданням буде переконати своїх колег, народних депутатів, в необхідності його прийняття. Тут немає політики. Ми спробуємо вплинути також на думку фракції, аби вони позитивно сприйняли нашу ініціативу.
Таким чином, у разі прийняття цього закону, під час формування бюджету на 2014 рік, будемо робити все, щоб на його виконання у бюджеті були закладені необхідні кошти. Саме тому це треба робити тепер, а не в жовтні, не в листопаді. Адже тоді можна проґавити рік, і доведеться говорити про рік 2015. А цього, мені особисто, дуже не хочеться.
Багато питань можна було б вирішити, якби їх не політизувати, не ділити Україну на правий і лівий береги, не ділити депутатів, на тих, хто репрезентує Схід чи Захід, а пам’ятати про те, що ми народні депутати всієї України.
Користуючись нагодою, видання «Гетьман» щиро вітає Василя Івановича ГЛАДІЯ з Днем народження!
Щиро бажаємо невгасимої наснаги, здоров’я і здійснення благородних планів на благо України.
Ігор КРАВЧУК
