КОЗАЦТВО ЗАВЖДИ БУДЕ ГОРДІСТЮ УКРАЇНИ

Андрій ДРОФА, Генеральний директор ТОВ «Білоцерківський домобудівельний комбінат», Верховний отаман МГО «Білоцерківська Січ»:

ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО КОЗАЦТВО ЗАВЖДИ БУДЕ ГОРДІСТЮ УКРАЇНИ, ЇЇ НАДІЄЮ І ОБЕРЕГОМ

Козацтво, йду до Вас з піснями

У Січ Семена Палія.

Я десять літ співаю з Вами,

Брати мої, моя сім’я!

Де править Січчю й козаками,

Як у піснях моя строфа,

Звитяжний Генерал-отаман

Андрій Григорович Дрофа!

І не змовкає пісня Січі,

Яка примножує полки.

Крокують чітко і довічно

До перемоги козаки!

Поет-пісняр В’ячеслав Третяк

24 травня 2013 року. Місто Біла Церква. Лунають козацькі марші. Майорять державні синьо-жовті стяги та малинові козацькі знамена. Козаки вишикувані в шеренги. На обличчях святковий настрій. Серед присутніх – керівники району, міста, багаточисленні гості з усієї України і з-за кордону.

Лунає команда: «Струнко! Рівняння на середину!» Вивіреним кроком генерал-отаман Анатолій Янішевський підходить до Верховного отамана Білоцерківської Січі, засновника і натхненника козацької формації, генерал-отамана Андрія Дрофи і доповідає про готовність козаків до святкового заходу на честь 10-річчя, сьогодні вже Міжнародної громадської організації «Білоцерківська Січ».

На мужньому, вольовому обличчі Верховного – жодних емоцій, радше, як завжди, впевненість і тверде переконання, що хай зроблено і багато, але потрібно зробити ще більше. Така вже невгамовна вдача Андрія Григоровича Дрофи. Не зупинятися ні на мить. Відповідати за всіх: за кожного трударя і козака свого легендарного колективу, бо вони стоять під його знаменами і будуть з ним завжди, бо вірять, як нікому.

Виступ Верховного отамана МГО «Білоцерківська Січ» генерал-отамана Андрія Дрофи:

Шановне Українське козацьке товариство!

Дорогі земляки!

Дозвольте привітати всіх із 10-ю річницею заснування «Білоцерківської Січі» ім. Семена Палія.

Для нас, козацького товариства, – це знакова подія, адже «Білоцерківська Січ» була відроджена з небуття, а біля її витоків стояли козацький полк козацького трудового колективу Домобудівельного комбінату, Колективного пiдприeмства «Бiлоцеркiвхлiбопродукт», Спільного пiдприeмства «Укрінтерм», представницької сотні геологів, Білоцерківського особливого полку Білоцерківського району. Враховуючи масштаби нашої діяльності, яка вийшла далеко за межі нашого міста, у 2010 році «Білоцерківська Січ» змінила свій статут на Міжнародну громадську організацію «Білоцеркіська Січ», яка сьогодні є однією з найпотужніших козацьких структур України.

З почуттям високої гордості ми добре усвідомлюємо, що козацький рух у нашому краї і по всій Україні поширюється, розвивається і з кожним роком стає потужнішим. У наших козацьких рядах сьогодні пліч-о-пліч ідуть наші побратими: 19 козацьких представництв усіх областей України, 2 сотні козаків Московської області, Вільного козацтва Української діаспори в Канаді й США.

Пройшло небагато років, та задля розвитку і відродження козацьких традицій нами зроблено чимало добрих справ. Підтвердженням цьому – побудовані вперше в Україні меморіальний комплекс Гетьмана Івана Мазепи в селі Мазепинці, до якого входять: церква Святого Миколая Чудотворця, Поклінний хрест, парк «Козацької слави» і пам’ятник гетьману України Івану Мазепі. Заново відроджено і повернуто з небуття історичну пам’ятку «Курган – Мазепина могила». Продовжуємо брати участь у завершенні будівництва храму святих Петра і Павла.

Наш трудовий козацький колектив один із перших підтримав ініціаторів зведення на території військового госпіталю храму Преподобного Іллі Муромця і не тільки підтримав, а зробив все можливе для здійснення давньої мрії прихожан. Нині храм діючий, і в ньому проходять богослужіння.

Символічним є те, що наш вклад у будівництво храму було відзначено високою нагородою. За заслуги перед Українською православною церквою Митрополит Київський і всієї України предстоятель УПЦ Володимир вручив нам нагороду Орден «Української православної церкви Святого Апостола Андрія Первозванного», а також нагородив грамотами «За старанні труди на славу Святої Церкви».

Нам випала доля творити не тільки сьогодення та відроджувати козацтво на Україні, а й продовжувати цю справу і в майбутньому часі та для майбутнього покоління.

Тому нас радує і той факт, що нині до козацтва активно залучається молодь: створені козацькі колективи студентів у Білоцерківському Національному аграрному університеті, а також козацькі класи у школі ЗОШ №5. Посвята школярів і студентів урочисто проводилася на Палієвій горі.

Усвідомлюючи сьогоденну ситуацію, яка склалася в українському козацтві, нам необхідно діяти в напрямку об’єднання всіх козацьких структур у єдину Козацьку Січ. Це вимога часу. Задля об’єднання, стабільності нашого суспільства ми маємо докласти максимум зусиль для прискорення цього процесу.

Нам потрібно плідно працювати в плані збереження і примноження напрацьованих цінностей, розвивати і боронити національну ідею, захищати культурні й історичні цінності Українського народу, активно сприяти його духовному розвитку, фізичному здоров’ю, високій моральності й патріотизму.

Переконаний, що козацтво завжди буде гордістю України, її надією і оберегом.

Слава Україні!

Андрій НЕМНА, полковник, отаман Білоцерківського особливого полку, Голова райдержадміністрації Білоцеркіського району:

– Наша Білоцерківська земля може гордитися своєю героїчною історією і видатними іменами, які навічно ввійшли в свідомість народу. Це і Семен Палій, і Іван Мазепа… Ми й сьогодні зустрічаємо серед наших білоцерківчан прізвища, які значилися в козацьких реєстрах ще в ХVІ столітті.

І, звичайно, в першу чергу, хочу подякувати Андрію Григоровичу Дрофі, тому що тільки за його ініціативою і великою енергією відродилося козацтво. І сьогодні, і завтра можемо зустрічатися у дружньому колі, спілкуватися і працювати над відродженням традицій нашого народу.

Живим є той народ, у якого живе дух свободи, дух любові до рідної Батьківщини. Я ще раз хочу подякувати Вам за вагомий внесок у розвиток козацької вольності, збереження наших національних традицій.

Зі святом Вас, дай, Боже, Вам і вашим родинам щастя і здоров’я, щоб наші внуки і правнуки й на наступні покоління любили Україну так, як її любимо ми.

Петро МОРОЗ, генерал-осавул, генеральний директор СП «Укрінтерм»:

– Сьогодні багато з нас отримали Почесний нагрудний знак «10 років Міжнародної громадської організації «Білоцерківська Січ». Десять років для історії – це зовсім мало, а для кожного з нас, живущого на Землі, – чималий період. Не маючи схильності до пафосу, бо завжди критично оцінюю події, ситуації, життя в цілому тай себе самого, все ж відзначу, що ці десять років нашої роботи на козацькій ниві, попри всі перипетії політичного життя нашої держави, не пройшли даремно.

Виділю дві основні ознаки: стабільність і поступ. Це те, чого не вистачає в державі. Ми утвердили і розвинули козацтво не лише на Білоцерківщині, але й у всій Україні.

Знаю, що дехто скептично розмірковує, мовляв, зібралися там козаки, поговорили, і на цьому все. Я з ними не згідний, бо потрібно знати, що велика річка складається з маленьких потічків. Коли Україна сьогодні на розпутті й не знає, до якого берега прибитися, коли все продається і купується, ще більше зростає вага нашого єднання, відродження славних традицій, виховання молоді, яка сьогодні вже не та, що була ще 10–20 років. Над цим і працюємо. У цьому і сенс нашої козацької організації. Час іде. Ми повинні подумати, що ми залишимо нащадкам. Ні, ми ще повні сил і козакувати збираємося не один рік, але все-таки потрібно не забувати і про день прийдешній.

Ми підтримаємо всі ініціативи нашого козацького лідера Андрія Григоровича Дрофи. Вони правильні та виважені. За це ми його й поважаємо.

Хочу подякувати всім козакам МГО «Білоцерківська Січ» за те, що вони роблять таку благородну і велику справу заради Батьківщини, не розраховуючи особливо на нагороди і подяки.

Слава Україні!

Слава Українському козацтву!

Захід проходив, як і належить козацькій формації, динамічно і цікаво. Мимохіть я звернув увагу на те, що ніхто не встановлював регламент для тих, хто брав слово. Адже люди ділові і знають ціну і часу, і слову. На жаль, на святкуванні, з вагомих причин, не було одного із сподвижників Верховного отамана Андрія Дрофи директора КП «Бiлоцеркiвхлiбопродукт» Івана Шилова.

Козаки поклали квіти до пам’ятника козацькому полковнику Семена Палія.

Був оголошений святковий наказ. Почесною нагрудною відзнакою «10 років МГО «Білоцерківська Січ», були нагороджені понад сто козаків і козачок. Зокрема:

Генерал-отаман Андрій Дрофа, генерал-отаман Олександр Дрофа, генерал-отаман Ігор Кравчук, генерал-хорунжий Анатолій Янішевський, генерал-хорунжий Іван Шилов, генерал-осавул Петро Мороз, полковник Анатолій Сушко, полковник Іван Тютюнник, полковник Василь Токовенко, осавул Сергій Черній, курінний Володимир Бабій, осавул Микола Ліхачов, осавул Інна Самаріна, осавул Наталія Новікова, курінний Людмила Мізюк, хорунжий Надія Фурсенко, полковник Іван Іваницький, курінний Віктор Ободенко, осавул Анатолій Морозов, курінний Олександр Захарчук, осавул Микола Фурсенко, курінний Михайло Григоренко, курінний Віктор Кочетков, курінний Петро Дяконець, курінний Юрій Шинкаренко, курінний Микола Пусь, курінний Микола Луговий, курінний Микола Ракочий, курінний Василь Палій, сотник Василь Шкіндер, курінний Микола Грінько, осавул Олександр Степанов, осавул Олексанр Котенко, курінний Анатолій Червінський, курінний Олександр Дубовик, сотник Олег Ящук, булавний Анатолій Костенко, хорунжий Сергій Снігуренко.

На завершення згідно з козацьким звичаєм був святковий куліш. Що казати, уміють козаки працювати і відпочивати, а Верховний отаман Андрій Григорович Дрофа провів для ЗМІ підсумкову прес-конференцію.

– Чи правда, що Армін Конн, Голова Ради ветеранів Другої Світової війни міста Торонто (Канада), представник штабу Вільного Козацтва української діаспори у Канаді і США передав весь архів Вільного Козацтва Канади і США в музей «Білоцерківської Січі»?

– Це дійсно так. Ми отримали унікальні речі: листування, нагороди, мундири і навіть безцінну реліквію – бойовий прапор Вільного козацтва гетьмана Павла Скоропадського від 1918 року. Козаки Канади і США вірять, що ми збережемо їхню історію. Сам Армін Конн переконався, коли гостював у нас, що Білоцерківщина – це центр козацтва в Україні, а ось про те, що вони будуть комусь потрібні та цікаві за океаном – не впевнений.

– Андрію Григоровичу, не секрет, що коли стихають політичні баталії, то про козаків забувають, а ось під час виборів – звертаються за допомогою і обіцяють манну небесну?

– «Білоцерківська Січ» – це не політична, а міжнародна громадська організація, за статусом і за суттю. Згідно Закону України «Про громадські об’єднання» ми працюємо за внутрішнім статутом і впродовж 10 років не даємо себе використовувати у політичних ігрищах. Це не наше. У нас інші завдання і цілі. Звичайно, кожен козак як громадянин України має право обирати і бути обраним згідно Конституції, кожен має свої політичні переконання, але нав’язувати свою думку всьому козацькому загалу під ту чи іншу політичну ситуацію ми не маємо права.

Ми бачили різні політичні кульбіти. Пам’ятаю, як тисячі людей не один день стояли в морозні дні на Майдані. Ті події ввійшли в історію, як Помаранчева революція. Я розумію, народ у його прагненні жити краще, щоб його не обкрадали, щоб діяв закон. Я по натурі така людина, що хочу, щоб у всьому був порядок, і коли у мене є кусок хліба, і його вистачає лише на десятьох людей, а їх більше, то я розділю серед усіх, віддам і свою частку. Та коли я побачив, хто піднімається на трибуну, я зрозумів, що вони не зможуть поділити той пиріг, який має таку солодку назву – влада. Так воно і трапилося. Почалася гризня, а народ залишиться знову з нічим. А попереду, як Ви всі знаєте, нові розчарування і суспільна апатія. –

Дивлячись на бадьорий вигляд колективу Білоцерківського ДБК, які є ще й козаками, і на Вас, не скажеш, що Ви розчаровані життям?

– Ми – ні. Нам апатія не загрожує, бо в нас багато роботи, і ми завжди розраховуємо тільки на свою голову і руки. Не потрібно чекати подарунків ні від кого. А цим грішать і деякі козацькі організації. «От якби держава нам щось підкинула…», – розмірковують. Ніхто нічого не підкине. Потрібно сподіватися тільки на власні сили.

Мені вірить колектив. Але цю довіру я не завоював облесливими словами й обіцянками, а щоденною працею пліч-о-пліч зі своїм колективом. Буває скрутно. Але мені вірять, що разом ми, як кажуть, вирулимо. Знають також, що у мене немає подвійних стандартів, і тому йдуть за своїм Генеральним директором і Верховним отаманом. Я з ними в смутку і в радості.

– Всім відомо, яке важливе місце в житті кожної людини займає придбання власного житла. Вся Україні знає, які чудові будинки Ви будуєте, скільком сім’ям подарували щасливий день новосілля. Чи можете Ви, Андрію Григоровичу, поділитися з читачами своїми виробничими планами. Адже козацтво і виробництво йде пліч-о-пліч?

– На початку червня ми отримали всі дозвільні документи на будівництво чотирьох десятиповерхових будинків у Вишневому на 375 квартир. Це – 21 тисяча метрів житла. Воно буде збудоване, як завжди, у визначені терміни. Це десь три роки. Переконаний, що тим, для кого ми будуємо, і місцевій владі сподобається якість нашої роботи.

– Бачимо, що козаки вже на Вас чекають, не хочуть починати ласувати кулішем без свого отамана. Тому просимо на завершення привітання для всіх козаків України з нагоди цього святкового дня.

– Хочу побажати козацтву України витримки і терпіння пережити всі негаразди і розраховувати тільки на самих себе і на козацьке побратимство. Переконаний, що нинішнє Українське козацтво і надалі активно сприятиме національному, культурному і духовному розвитку нації, патріотичному вихованню та фізичному гартуванню молоді. До цього зобов’язує звитяжне минуле наших предків, споконвічне прагнення до свободи і незалежності, любов до України, до свого народу. Бажаю Вам і Вашим родинам доброго здоров’я, щастя, добра і злагоди, нових здобутків на благо процвітання рідної Батьківщини.

Слава Україні! Слава Українському козацтву!

Ігор АНДРІЇВСЬКИЙ