Літопис МГО "Козацтво Запорозьке":УКРАЇНА-ПОЛЬЩА-УКРАЇНА
Міжнародні зв’язки МГО «Козацтво Запорозьке» з кожним роком кріпнуть і розвиваються. Цьому аспекту Гетьман козацтва Запорозького Дмитро Сагайдак надає багато уваги.
Народна козацька дипломатія – це серйозна і дуже важлива справа, вона сприяє взаєморозумінню, дружбі між народами та Державами. Після дружнього візиту маршала козацтва Дмитра Сагайдака до Польщі і робочої поїздки по козацьких осередках Західної України ми зустрілися у Генеральній канцелярії МГО «Козацтво Запорозьке», де і відбулася наша розмова
– Пане Гетьмане, відбулася вже не перша ваша поїдка до Польщі, де добре знають і вас, і Козацтво Запорозьке, як пройшов черговий візит?
– Традиційно, кожен рік, ми відвідуємо наших польських побратимів і приходимо до Козацької Могили, де поховані інтерновані Січові стрільці, козаки отамана Петлюри. Слід відзначити, що деякий час вони брали участь у бойових діях на боці армії Пілсудського. Табір був організований у 1921 році біля міста Александрув-Куявский. В самому центрі міста біля залізничного вокзалу була збудована Православна капличка на честь Олександра Невського. І хоча наші співвітчизники були обмежені в правах, все ж могли вільно пересуватися в межах міста й часто заходили туди помолитися. Особливо відрадним є те, що ця каплиця збереглася до наших днів і ми бачили ті ж самі ікони, біля яких молилися наші козаки. Адже зберегти її було не так легко, особливо, коли в 1945 році до влади у Польщі прийшли комуністи, які знищили Український військовий цвинтар і Козацьку Могилу. І лише по здобутті Україною Незалежності, в 1991 році, польська сторона сама звернулася до українців, щоб разом впорядкувати місця поховання наших земляків. Мова передусім йшла про Український військовий цвинтар. Безумовно, ми не могли не відгукнутися на пропозицію наших польських побратимів і уже у 1993 році відбулося урочисте відкриття Українського військового цвинтаря і Козацької Могили.
Таким чином, ми час від часу їздили на Козацьку Могилу, а починаючи з 15-тої річниці, коли бургомістром Александрова-Куяльника став наш козацький полковник Анжей Цесля, – поїздки стали щорічними.
Характерно, що навіть, в місцевих путівниках є інформація про те, що у заходах на честь 15-річчя вшанування полеглих воїнів, брала участь козацька делегація на чолі з Гетьманом козацтва Запорозького. На вшануванні теж був присутній Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Польща Олександр Моцик та Генеральний консул Олександр Медовніков. З польського боку – міністр Президента Польщі, керівництво Куявсько-Поморського воєводства районного та міського рівнів, представники Української діаспори в Польщі та студенти Варшавського університету.
До складу делегації цьогорічної поїздки ввійшов я, як Гетьман козацтва Запорозького, Генеральний суддя МГО «Козацтво Запорозьке» Ярослав Банчук і на той час генерал-хорунжий, радник з організаційних питань Ігор Сіманько та його син, студент Варшавського університету. Уже після успішного «походу» пан Ігор Сіманько отримав нагороду МГО КЗ – орден «Байда Вишневецький» ІІ ступеня та посвідчення генерал-полковника МГО КЗ.
За цей час у нас склалися дружні стосунки з польськими побратимами і тому жодних проблем, дякуючи Посольству Республіки Польщі, з візами чи проїздом у нас не було. Полякам сподобалося з нами співпрацювати, оскільки це справа патріотична й добровільна, вони це цінують. Віддати шану нашим дідам – наш моральний обов’язок.
За турботу про пам’ять наших співвітчизників ми нагородили представників польської сторони орденами, медалями і почесними грамотами МГО КЗ. Вперше, під час відвідин Польщі, відзначили п’ятдесять достойників і тепер продовжуємо цю традицію. Потім вже нагороджували і нас, мене також відзначили двома нагородами Польщі.
А тепер про найголовніше. Напередодні останньої четвертої поїздки нам надіслали проект Договору, у який Генеральною канцелярією були внесені правки, позаяк під час минулого візиту ми висловили побажання відкрити в них Представництво козацтва Запорозького. І мер, тобто бургомістр Александрув-Куявського є вже другий рік моїм Повноважним представником у Польші. Спочатку він був козацьким полковником, а у минулому році одержав звання генерал-осавула козацтва Запорозького. Також в його управі багато людей мають наші козацькі звання. Цього року ми вручили посвідчення МГО КЗ і присвоїли чергові звання, зокрема, перекладачу, який з нами тісно співпрацює і є Отаманом канцелярії Представництва МГО КЗ в Польщі. Від того місця, де нас поселили у санаторії залізничників, близько й до каплички й до цвинтаря, де ми зазвичай проводимо свої урочисті заходи. Цього разу були присутні бургомістр міста, його заступники, Воєвода Александрув-Куявського воєводства, представники інших державних структур, капелани Війська польського. З ранку, ми відвідали каплицю Олександра Невського, взяли участь у Божественній літургії по загиблих та померлих від поранення та хвороб козаків, а потім організовано пішли на Український військовий цвинтар, де відбулася спільна (єкумінічна) панахида. Після виступів керівників владних структур та громадсь- ких організацій, делегаціями були покладені квіти до Козацької Могили. Під час мого виступу було відзначено, нагородами МГО КЗ, польських друзів з якими ми співпрацювали протягом року. Нас вже впізнають мешканці міста, радо відвідують наші заходи, просять дозволу сфотографуватися на пам’ять.
У Польщу ми якраз приїхали на «зелені свята», тобто Трійцю і ще відвідали богослужіння в Православній церкві, окрім храму в Александрув-Куявському, також в місті Бідгощ, який є адміністративним центром воєводства і славний тим, що шість родоводів королів Польщі народилися в ньому. Храм зроблений у цивільному будинку псевдоготичного стилю. Це й не дивно, з огляду на католицьку країну. На відміну від України, всі діючі у Польщі церкви: православна, католицька, греко-католицька, протестантська, фінансуються державою, тобто свою заробітну плату священики отримують не від приходу, а від Держави. Між ними немає жодних релігійних конфліктів, що показує справжній цивілізаційний рівень польської держави. Польська православна церква повністю опікується військовими, і всі священики є військовослужбовцями польської армії – капеланами. Тому вони теж опікуються й нашим військовим цвинтарем. Владики мають генеральські чини, а ксьондзи (митрофорні протоієреї) – полковники Війська Польського.
Після Божественної літургії та Трапези ми повернулися до Александрув-Куявського. Там нами було підписано Угоду про розвиток взаємовідносин і співробітництво між Бургомістром Александрув-Куявський Анджеєм Чесля з Польського боку та Гетьманом козацтва Запорозького Дмитром Сагайдаком від МГО «Козацтво Запорозьке». Основна мета – зробити свій внесок в зміцнення дружби, добросусідства між Україною та Республікою Польща. Це свідчить про високу довіру до нашої формації польських друзів. Слід відзначити, що були й спроби інших козацьких організації з України, які хотіли укласти договір з поляками, однак їм у цьому випадку було відмовлено. По завершенні урочистих заходів, ми відбули до польської столиці – Варшави, там, до речі, в університеті навчається молодший син одного з членів нашої делегації – генерала Ігоря Сіманька.
– У вас, пане Гетьмане, щільний графік. Як відомо, по дорозі з Польщі ви завітали на фестиваль козацької пісні. Як він пройшов?
– Саме так. 4 червня, на території Житомирської області у Новоград-Волинському, козацтво Запорозьке проводило фестиваль козацької пісні. Там я зустрівся з отаманом Древлянського округу генералом Дем’янчуком, керівниками районного центру та мером міста і розповів козакам і всім присутнім про наш успішний візит до Польщі.
– Трішки відпочили?
– Про відпочинок мова не йшла. Вже 8 червня я був на Хмельниччині під містом Славутою, на закритті таборування юних джур Хмельницького округу, яким керує мер Славути отаман адмірал Василь Сидор. На жаль, через дощі, табір довелося згорнути на тиждень раніш, однак у таборі набрали снаги понад 1500 джур з 6 областей України. Провівши там захід, вирушив на Закарпаття, де в мене була запланована зустріч з генералом козацтва Василем Ковбаском, який відповідає за військово-патріотичне виховання в Закарпатському окрузі МГО КЗ. І, хоча через Євро-2012, довелося їхати в об’їзд, позаяк у Львові був запланований футбольний матч, зустріч наша відбулася й ми обговорили всі нагальні питання козацтва краю і країни.
Декілька днів я таборувався в туристичній базі «Закарпатсь- кий мисливець», що розташована на Красній горці в Мукачеві, у генерала МГО КЗ Миколи Русинка. На другий день, в неділю я виїхав в Іршавський район село Приборжавське, де на околиці знаходиться Приборжавський Свято-Серафимівський жіночий монастир і взяв участь у Божественній літургії, яку проводив архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор. Під час трапези я нагородив благодійників цього монастиря нагородами МГО «Козацтво Запорозьке».
Хотілося б згадати добрим словом голову Приборжавської селищної ради Віктора Івановича Шпортеня, який зробив великий внесок у відродження цієї обителі. За це мною йому було вручено найвищу козацьку нагороду орден «Козацька Слава» ІІ ступеня, що надає йому право отримати перше козацьке генеральське звання. Також нагадав присутнім, що вже протягом п’яти років козаки Спасо-Преображенського Чернігівського полку, напередодні свята Серафима Саровського (1 серпня), впродовж 10 днів несуть охорону монастиря, мощей Святого, в місті Саров Нижньо-Новгородській області Росії.
На третій день, ми, з генералом козацтва Василем Ковбаскою, поїхали до Ужгорода, де відбулася аудієнція у Генеральному консульстві Угорської Республіки в місті Ужгороді, де козацький полковник МГО КЗ, Генеральний консул Йожеф Бачкаі був мною нагороджений орденом «Гетьман Байда-Вишневецький» ІІ ступеня і отримав наступне козацьке звання – «генерал-осавул». Потім ми всі відбули до Мукачева в Резиденцію архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора, де Генеральному консулу владикою була подарована Біблія.
12 червня в Хусті відбулася зустріч з моїм Повноважним представником по Закарпатській області, генералом козацтва Марком Берковичем. З ним ми відправилися на зустріч з нашим генералом, щоб вручити належну йому нагороду. Мова йде про генерал-хорунжого Михайла Гінцяка, який допомагає церквам, дітям-сиротам та інвалідам. Він вже був нагороджений орденом Сагайдачного і Зіркою «Герой козацтва» за благодійництво. У відповідності до Положення «Про нагороди в МГО КЗ» Золота Зірка «Герой Козацтва» вручається тим, хто попередньо отримав до ордена «Гетьман Петро Сагайдачний» вищу ступінь ордена «Козацька слава». З причин відсутності на момент нагородження Героя Козацтва Михайла Гінцяка – орден «Козацька Слава» І ступеня йому була вручена мною в Хусті.
В селі Бедевля, в цей день, мене вже чекав отаман Хустсько-Солотвинської паланки, генерал-хорунжий Олег Палінкаш, який також є депутатом Закарпатської облради. Ми провели нараду з активом Паланки. Там я й осів табором на дві доби.
А 13 червня за ініціативою козацького полковника Сергія Сагайдака ми відвідали Пам’ятний знак Географічного центру Європи, на кордоні з Румунією, в Рахівському районі Закарпатської області.
14 червня, в Мукачево, до обіду я нагородив грамотою та медаллю «За відродження козацтва» інваліда з дитинства, але активного козака Сергія Муху. Цього ж дня – після обіду вже був у одному із гірських районів Закарпаття – Воловецькому, щоб отаборитися там і 16 червня раненько виїхати на Берестечко.
У Воловці зустрівся з козаками районного куреня і домовився про третє своє таборування в Закарпатті. Наступного дня, 15 червня вранці, провів зустріч з керівництвом району, де головою райдержадміністрації є генерал козацтва Василь Ковбаско і, відповідно, вся його команда – теж козаки МГО КЗ. Після обіду, козаками, була організована поїздка до кордону Межигірського району, де ми любувалися величним чудом природи – водоспадом «Шепіт».
16 червня о 12 годині були вже у Берестечку та взяли участь в урочистих заходах із вшанування історичної битви. Зокрема, покладання квітів до Меморіалу. Взяли участь в козацькому Колі біля пам’ятника загиблим під Берестечком, де переважали козаки Запорожці.
На козацькому Колі я розповів про результати нашої поїздки до Польщі, висловив свою думку про козацькі Однострої і дав відсіч провокаційним випадам проти козацтва Запорозького. Завершилася моя поїздка західними теренами України в неділю на Божественній літургії у Почаївській Лаврі, трапезою серед Братії монастиря та зустріччю в тихій обстановці з намісником Свято-Почаївської лаври Митрополитом ВОЛОДИМИРОМ. Завжди, коли буваю на Прикарпатті чи Закарпатті, я відвідую Почаївську Лавру. Там панує особ- ливий дух і дає натхнення на нові звершення.
28 червня у Черкасах в театрі ім. Тараса Шевченка відбулася урочистість з нагоди 20-річчя утворення Навчального центру прикордонної служби України, на яку я був запрошений. Там були представники обласної районної та міської влади, керівництво прикордонних військ, начальник навчального центру, полковник Мамот Ігор Федорович та заступник голови Черкаської облдержадміністрації Василь Петрович Касіян, яким я вручив ордени «Гетьман Байда-Вишневецький» ІІІ ступеня. Під час цих заходів мною був нагороджений орденом «Козацька Слава» ІІ ступеня командувач ВДВ Росії, Герой Росії, генерал-полковник Шаманов Володимир Анатолійович, а його дружині вручив Почесну грамоту і Золоту медаль «Берегиня козацького роду». На завершення місяця – 29 червня, у Макарівському районі в селі Кочерів, я зустрівся з отаманом Союзу Чеських земель та Словаків, осавулом Кубанського козацького війська Михайлом Дзюбою, який приїхав з Праги та здійснює поїздку на Кубань. Мною він був нагороджений медаллю «300 років Булавінського повстання». Від чеського побратима отримав презенти і я.
Відбулася конструктивна розмова з козацьких питань. Козаки Запорожці завжди славилися своєю маневреністю – тому й були непереможні: сьогодні вони під Москвою, завтра під Дюнкерком, Стамбулом чи Віднем.
Тече в Гетьмана САГАЙДАКА козацька кров. Тече…
