«Про Конотоп з любов’ю»

Нині, у час стрімкого розвитку новітніх технологій, телебачення не відмирає, як не відмерло кіно чи театр через експансію телебачення. Більше того, воно розвивається. Звичайно, центральні канали мають перевагу. Але не відстають від своїх більш іменитих колег і телевізійники та радійники з регіональних телерадіокомпаній. Їм доводиться щодня тримати руку на пульсі свого міста і регіону, бути своєрідною «швидкою допомогою» для своїх глядачів. Адже саму сутність четвертої влади ще ніхто не відміняв.

Сьогоднішнім гостем нашого журналу є Тетяна Миколаївна Голобурда, керівник Конотопської студії телебачення, яка все своє творче трудове життя віддала «блакитному екрану», що регулярно несе світло в будинки не лише конотопців, а й найближчі райони – у Сумську та Чернігівську області. Пані Тетяна залюбки розповіла про діяльність та життя своєї телерадіостудії.

– Народилася я в Росії, у місті Ярославлі, але практично все свідоме життя провела у Конотопі. Понад 50 років тому, у 1959 році, в Конотопі було створено власну телестудію – Конотопську студію телебачення (КСТ). У місті стояла висока 110-метрова вежа і передавач. Можете собі уявити, яка це була подія для провінційного міста, коли навіть телевізори були далеко не у всіх. Але проіснувала ця телестудія недовго: у 1967 році рішенням Держкомтелерадіо УРСР її було закрито і передано до Сумської обласної телерадіокомпанії. Але я після закінчення школи ще встигла кілька років на цій телестудії попрацювати, тому маю повне право вважати себе ветераном цієї справи. У 1991 році мене запросили на відновлену студію під такою ж назвою, як і у попередників – КСТ. Минулого року, разом із 20-річчям нашої Держави, ми відсвяткували ювілей своєї телерадіокомпанії, у яку переросла телестудія.

– Тобто Конотоп має не лише своє телебачення, чим може пишатися далеко не кожен райцентр, а ще й радіомовлення? Поділіться, будь ласка, рецептами успіху.

– Уже понад 12 років у нас існує власне FM-радіо. Покриття сигналу розповсюджується на 70 км. Окрім Конотопа та Конотопського району ми охоплюємо Кролевецький, Роменський, Путильський, Бугринський райони Сумщини та два райони Чернігівщини – Бахмацький та Коропський. За ці роки ми здобули авторитет і підтримку, фахово зміцніли і стали частиною життя конотопців, оскільки несемо не лише інформаційну функцію, а й соціальну, допомагаючи містянам у вирішенні їхніх насущних проблем, повністю підтверджуючи статус четвертої влади.

Працюємо ми, можна сказати, у прайм-тайм, щоденно з 7 до 9 години ранку і з 19 до 23 години вечора. Основна частина припадає на новини міста й області. Популярними серед телеглядачів є програми «Гості студії», «Актуальні інтерв’ю», «Відкритий мікрофон», «Конотоп і конотопці», де представляємо цікавих людей, достойні родини. Велику популярність мають годинні прямі ефіри на різні злободенні теми життя суспільства та міста, їх ми транслюємо і на FM-радіо. У нас багато культурологічних програм, активно співпрацюємо з відділом культури міста і району, висвітлюємо усі фестивалі, конкурси, що відбуваються.

– Маєте свої «Конотопські таланти» та «Голоси Сумщини»?

– Ось уже чотирнадцятий рік поспіль ми проводимо телевізійний конкурс юних вокалістів «Зірки надій»: з’їжджаються діти зі всього району, змагаються, отримують дипломи і грошові премії, які виплачують знайдені нами спонсори. Переможців (за допомогою SMS-голосування) оголошуємо 1 червня – у Міжнародний день захисту дітей. Також до Дня радіо і телебачення вже вчетверте проводимо фестиваль «Шануймо таланти». До нас приходять не лише співаки, танцюристи, а й майстри вишивки, зокрема ікон. Також для переможців існує преміальний фонд.

– Кожен канал, як відомо, має власну концепцію, орієнтовану на різну цільову аудиторію. Хто він – ваш глядач?

– Головне кредо нашого каналу – побільше позитиву. У передачі «Про Конотоп з любов’ю» намагаємося показати життя, наповнене ідеєю, багато уваги приділяємо історії, краєзнавству, меценатству – готуємо матеріали разом із працівниками музеїв, духовенством. Тому ми постійно маємо зворотній зв’язок із конотопцями, адже вони дуже зацікавлені в існуванні свого телебачення, щоб постійно тримати руку на пульсі рідного міста. Без спонсорів, меценатів творити телебачення було б дуже важко, адже це передусім технологічний процес, а не лише творчий. Велику допомогу надав Іван Миколайович Рішняк – голова Сумського земляцтва у Києві. Завдяки йому ми придбали нові камери, комп’ютери.

– У вашому випадку кадри також вирішують усе?

– Безумовно, як і у будь-якому живому суспільному організмі. Ми готуємо й підбираємо талановиту молодь, вона навчається, фахово зростає і … виїжджає у Київ. Така діалектика життя, майже на всіх телеканалах Києва є наші колишні вихованці. Адже вони тут проходять справжню професійну школу. Окрім власне телестудії і FM-станції ми ще обслуговуємо провідникове мовлення, яке користується попитом у сільських мешканців. Хоча й воно скорочується: з понад 30 тис. радіоточок зараз залишилося не більше 10 тисяч, але це також наша дуже прискіплива аудиторія, чиї інформаційні потреби ми маємо враховувати. Кожного дня по провідниковому мовленні ми виходимо в ефір із 6.30 ранку, робимо оголошення, читаємо новини, вітаємо з особистими святами.

І все це здійснює 12 журналістів, закоханих у свою справу. Тож не дивно, що наша молодь, пройшовши такий професійний гарт, без проблем знаходить себе у столичних ЗМІ.

Напевно, так і повинно бути. Адже, ставши на крило, молоді птахи залишають свої гнізда. Високого вам польоту.