«ВІТЧИЗНА» ВІДРОДЖУЄ СЕЛО!

Попри всю нашу західну чи східну орієнтацію, у свідомості більшості населення світу Україна була й залишається аграрною країною. Проте слава житниці Європи вже давно поросла бур’янами і нинішній жалюгідний стан сільського господарства викликає лише гірку посмішку. Нині Україна завозить з-за кордону майже все: дешеве м’ясо, молоко, цукор, овочі, фрукти, пускаючи під ніж власні тваринні комплекси. А так звана державна підтримка нарощування великої рогатої худоби в реальному житті призводить до того, що молоко зрештою завозимо з Білорусі. І таких прикладів – безліч. Однак проблеми спаду сільгоспвиробництва не можуть бути відірваними від соціально-економічного становища на селі, населення якого старіє і скорочується.

За даними дворічної давнини, у період з 1991 року в Україні зникло понад 300 сіл…

Тому найбільш відрадно, коли посеред усього цього занепаду зрештою знаходяться молоді та енергійні люди, які пов’язують своє майбутнє з розвитком сільського господарства.

Таким є і співрозмовник журналу «Гетьман» Сергій Вячеславович Чижик, який у свої 40 років міцно стоїть на ногах і не лише знає, чого хоче, а й чітко розбудовує структуру свого аграрного холдингу.

– Пане Сергію, ви народилися в районному центрі, тобто проблеми села вас могли не хвилювати. Чому все ж таки вирішили пов’язати свою долю безпосередньо із сільським господарством?

– Дійсно, народився і весь час проживаю на рідній землі в місті Конотоп Сумської області, тут одружився, маю двох дітей. За першою освітою я інженер-будівельник, за другою – юрист, тринадцять років очолюю приватне підприємство «Вітчизна». Починали ми роботу у сільському господарстві зі 140 га землі. Зараз у нас близько 13 тис. гектарів та 1200 голів дійних корів, загальне поголів’я худоби понад 3500, маємо елеватор на 29 тис. тонн зерна, великий автопарк, сучасну техніку. Починали ми без значного досвіду, і перше, що потрібно було зробити – це підібрати фахову дисципліновану команду. На щастя, це вдалося. До того ж ми забезпечуємо роботою понад 500 осіб із повним соціальним пакетом.

– Які ж основні віхи діяльності вашого підприємства?

– Наш головний офіс знаходиться в Конотопі, а філії розкидані по району. Кожного року ставимо перед собою амбіційні завдання, які реалізовуємо. Зростає продуктивність у молочному скотарстві й рослинництві. На цей час на одній фермі закінчуємо реконструкцію великого корівника, на іншій здійснюємо монтаж доїльної зали, на третій – монтаж молокопроводу, добудовуємо зернозберігальний цех на 15 тонн з американською сушкою. Тобто плани наші цілком здійсненні за умови правильного планування і згуртованості команди, потрібно просто професійно підходити до кожної ділянки.

– Але ж ні для кого не секрет, що сільське господарство, зокрема скотарство, не перебуває на піку свого розвитку. Як же вам вдається без жодної підтримки з боку держави так грамотно вести свій бізнес і вести за собою людей? – Для прикладу, дуже часто від фахівців у галузі тваринництва можна почути, що українські корови не можуть давати 9-10 тис. літрів молока на рік. Але ми провели дослідження і довели зворотне: у кожному поголів’ї є 15-30 відсотків корів, які ці надої спроможні давати. Але потрібно цим досконало займатися й робити ставку на інвестиції у сільське господарство, а спеціалісти, здатні їх освоювати, обов’язково знайдуться. Наше підприємство – яскравий тому приклад.

Усе пізнається з власного досвіду, але ми вважаємо за потрібне вивчати і чужий, постійно цікавимося новітніми передовими технологіями у тваринництві, рослинництві, аналізуємо його застосування і тоді вже адаптуємо до своїх умов. Можна навіть сказати, що наша компанія інвестує сама себе, але не обділені ми й увагою нашого губернатора Юрія Чмиря. Все те, що він робить стосовно підтримки сільського господарства, повністю збігається з нашим баченням і діяльністю. Він сприяє позитивному інвестиційному клімату в області, зокрема у Конотопському районі. Варто сподіватися, що й надалі на чолі з таким керівником облдержадміністрації Сумська область розвиватиметься у позитивному ключі.

– Пане Сергію, ви повністю реалізували себе у професії, але ж, як відомо, не хлібом єдиним живе людина. Що залишаєте для душі?

– Звичайно, однією прагматикою ситий не будеш. Я високо оцінюю діяльність Сумського земляцтва у Києві, яке несе достовірну інформацію про нашу область на рівні всієї держави. Багато енергії і сил до цього докладає керівник земляцтва Іван Рішняк, його енергії можна лише позаздрити. Мені, наприклад, не вистачає часу слідкувати за всіма подіями, що відбуваються нині в області, тому ті заходи, що здійснює земляцтво в історичному та духовному напрямі, є надзвичайно цінними. Іван Миколайович Рішняк є моїм другом, тому я намагаюся не відставати від нього. Ми, наприклад, будуємо храми у двох селах району.

– Ви перебуваєте у гарній спортивній формі. Чи підтримується на підприємстві культ здорового способу життя?

– Так, я дружу зі спортом, займаюся бігом, граю у футбол, хокей, волейбол, теніс, можу навіть одіти боксерські рукавички; також полюбляю велоспорт і плавання. Тобто, коли знаходжу вільний час, провожу його з користю для свого здоров’я і привчаю до цього дітей, позаяк вважаю, що саме фізкультура і спорт дають чоловіку наснаги на звершення будь-яких виробничих справ. Хочу якомога довше залишатися у строю.