Особистості: Політик, що виграв війну з кризою

Розвиток цивілізації, її злети та невмотивовані падіння завжди спонукають звернутися до досвіду попередників, аби уникнути фатальних помилок та розширити горизонти пізнання. Зараз, коли світ уже кілька років поспіль трусить економічна та фінансова кризи – першої, другої і наступних хвиль, дуже доречним стає досвід подолання затяжної «великої депресії», яка в кінці 20-х років минулого століття охопила найбільшу країну світу. Вихід із неї пов’язують із легендарним президентом США Франкліном Делано Рузвельтом. Його постать унікальна не лише завдяки безпрецедентному чотирикратному обранню президентом США, а й з огляду на неабияку мужність та витримку, адже лідером світу (як часто називають Америку) правила людина з обмеженими фізичними можливостями і увійшла в історію як мужній та далекоглядний керівник, 130-ту річницю народження якого світ відзначає 30 січня.

Що ж передувало тріумфальному періоду правління 32-го президента США? Почнемо з того, що за роки Першої світової війни економіка США розвивалася так, що капітали вкладалися у галузі важкої промисловості, де вироблялися зброя та набої. Ці галузі й після війни мали найбільші прибутки, в той час як інші зазнавали збитків. Стихійне зростання обсягів виробництва у 20-х роках значно перевищило зростання прибутків більшості американців. З цієї причини товари не розкуповувалися й осідали на складах виробників. Непомірно великі пільги монополіям призвели до того, що вони диктували ціни на сировину і на готову продукцію. При цьому не зважали на ситуацію на ринку, а враховували лише інтереси монополій. Союзники, а також переможена Німеччина, заборгували США значні суми й не могли їх виплатити. Надання дешевих кредитів, які були доступні «середньому» американцю, призвело до величезних спекуляцій ними й надмірного захоплення американцями покупками. В населення ж не було коштів, щоб розплачуватися за них. У відповідь на прийняті в США закони, спрямовані на захист американського виробника, європейські країни також закрили свої ринки для американських товарів і послуг. До того ж Європа не мала чим розраховуватися за американський імпорт. І усе це зрештою призвело до краху, який увійшов в історію під назвою «Велика депресія».

Почалася справжня соціальна криза, яка викликала шоковий стан серед населення Америки, закрилося більше 5 тис. банків, зросла інфляція і ціни, промислове виробництво скоротилося вдвічі, акції знецінились на 40 млрд. доларів, а 12 млн. громадян стали безробітними. У лютому 1933 року всій банківській справі загрожував крах, і було кілька випадків голодної смерті в країні, яка страждає від надлишку продуктів харчування. Однією з областей, куди відразу після вступу на посаду втрутився уряд Рузвельта, оголосивши чотириденні банківські канікули (Bank holiday) та ввівши «Надзвичайний закон про банки», була система грошового і кредитного обігу США. Президент започаткував політику Нового курсу.

«New Deal» – Новий курс (точніше Новий підхід) – цими словами називають у США роки перших двох термінів президента Рузвельта. Це не була спеціально розроблена програма з комплексом взаємопов’язаних заходів. У багатьох випадках адміністрація Рузвельта змушена була діяти терміново, як пожежна команда через вкрай важке становище. Новими були адміністративні та організаційні ухвали, яких раніше в Америці ніколи не застосовували. На спеціальній сесії конгресу 9 березня було ухвалено закон про банки, пройшла їх санація. Скасовано вільний обіг золотих доларів. Вони обмінювалися на паперові. За одну ніч було надруковано два млрд. доларів і передано до банківської системи. Було відновлено кредит. Роботу людям дала CCC – Civil Conservation Corps – Громадянський корпус консервації природних ресурсів. У трудових таборах безробітні, переважно молодь, отримували житло, одяг, харчування, медичне обслуговування та скромне грошове забезпечення, більшу частину якого відсилали сім’ям. Завданням ССС було запобігання ерозії ґрунтів, лісопосадки, очищення заповідників, парків. За 10 років через табори ССС пройшло понад три мільйони людей. FERA – Federal Emergency Relief Administration – Управління надзвичайної федеральної допомоги та CWA, що його змінило – Civil Work Administration – Управління громадських робіт під керівництвом Гаррі Гопкінса, побудували 122 тис. громадських будівель, 77 тис. мостів та 285 аеропортів, проклали 1,2 млн. км нових доріг, 24 тис. км каналізації. Роботу отримали вчителі, художники, архітектори та письменники. Цим Рузвельт завоював довіру суспільного прошарку, який формує громадську думку. Роботу з урахуванням членів сімей отримали 25–30 млн. людей.

Тобто стає зрозумілим, що Рузвельт був людиною непересічною і рішучою, і не малою мірою в його становленні як особистості й політика зіграло походження. Ще в далекому ХVII сторіччі на землю Нового Світу ступив предок Франкліна – голландець Ніколас ван Рузвельт. Від його старшого сина пішла гілка, що дала Америці 26-го президента Теодора Рузвельта, рід молодшого сина породив Франкліна Рузвельта. Тож рід був аристократичним і належав до вищого світу, це від народження почав усвідомлювати і малий Франклін. Із перших кроків у великому світі мати й батько не втомлювалися повторювати синові, що він належить до обраного кола, еліти американського суспільства. Дитинство майбутнього президента минуло в родинному маєтку Гайд-парк у ста кілометрах від Нью-Йорка. До 14 років він діставав лише домашню освіту, встигнувши вивчити німецьку та французьку мови. Після чого його послали до приватної школи в Гортоні, де йому доводилося жити майже в спартанських умовах. Кімнати учнів були мізерно малі, вода в душі часто холодна, але всупереч усім незручностям на вечері учні мали бути в костюмах, білих сорочках з накрохмаленими комірцями й лакових черевиках.

Подальшу освіту здобував у привілейованій приватній школі в Гортоні, потім в Гарвардському і Колумбійському університетах. У 1905 р. одружився з далекою родичкою Елеонорою Рузвельт, племінницею президента Теодора Рузвельта; у цьому шлюбі народилося шестеро дітей. У 1907–1910 роках працював у юридичній фірмі. Рузвельт рано включився в активну політичну діяльність у лавах Демократичної партії. У 1910 році він був обраний у сенат штату Нью-Йорк. У 1913–1920 рр. працює помічником морського міністра в уряді президента Вудро Вільсона, виступав за посилення військово-морської могутності США, що було необхідно для здійснення політики «великого кийка». У 1920 р. – кандидат на посаду віце-президента США від Демократичної партії. Зазнав поразки і повернувся до приватної юридичної практики та підприємництва.

Із серпня 1921 року, після купання в озері Фанді (Канада), Рузвельт захворів поліомієлітом. У результаті лікарської помилки хірурга У. Кіна, йому було призначено неправильне лікування, яке призвело до паралічу. Після дзвінка з Бостона доктора Роберта Ловетта діагноз був встановлений, однак лікування не призвело до відновлення діяльності ніг. Політик на все життя став інвалідом, втратив здатність вільно пересуватися. Однак Рузвельт не змирився з хворобою, проходив курс спеціальних процедур і пізніше на публіці старався приховувати свій стан. До 1928 року залишався «в тіні», не заявляв про себе на громадській або політичній арені, але став помітною фігурою в керівництві Демократичної партії. 1928 р. всупереч порадам рідних і колег Рузвельт балотувався на посаду губернатора штату Нью-Йорк. Це один із ключових штатів у виборах. Із 16 президентів після громадянської війни 1861–1865 рр. дев’ятеро було губернаторами цього штату. Рішення доволі сміливе. І річ не лише в стані здоров’я. Демократична партія перебувала в стані розколу, республіканці домінували в політичному житті країни, в тому числі й у штаті Нью-Йорк. Виборчу кампанію було проведено блискуче. На президентських виборах демократи зазнали нищівної поразки, вони перемогли лише в штаті Нью-Йорк. Почавши керувати в губернаторському палаці в крихітному містечку Олбані в обстановці, здавалося б, вічного процвітання Рузвельт дуже скоро зіткнувся з проблемами кризи, яка почалася, а потім перейшла у Велику депресію. Ознаки економічного безладу з’явилися ще 1927 р., але на них не звернули уваги. Всі хотіли грати на біржі й швидко збагачуватися. Фантастичні статки набувалися буквально за ніч. Ті, хто купив 1921 р. акції «Дженерал моторс» за 25 тис. доларів, до 1929 р. були вже мільйонерами. Процвітали фінансові піраміди. З’явився термін «newly rich» – новий багатій, скоробагатько, який означав людину, що отримала майно шляхом спекуляцій. Аналогії з нашою дійсністю напрошуються самі собою.

Рузвельт був одним із небагатьох, хто зрозумів, що падіння виробництва відбувається всерйоз і надовго. Губернатор виступив за запровадження допомоги по безробіттю, за його ініціативи в штаті було ухвалено закон, який обмежує втручання судів у трудові суперечки. Рішення вельми обмежувальні, але, на відміну від інших губернаторів, Рузвельт не сидів склавши руки, а діяв, нехай і в міру своїх можливостей. У 1930 р. політик був переобраний губернатором штату Нью-Йорк величезною більшістю голосів.

Чим сильніше загострювалася криза, тим активнішим був Рузвельт. Для допомоги безробітним була організована TERA – Temporary Emergency Relief Administration – тимчасова надзвичайна адміністрація допомоги. Саме в TERA почав свою діяльність один із найближчих співробітників ФДР – Гаррі Гопкінс. TERA надала допомогу понад п’яти мільйонам мешканцям штату і стала моделлю для майбутніх подібних організацій вже в масштабах усієї країни.

Виконуючи обов’язки губернатора, Рузвельт готувався до битви за посаду президента. Як досвідчений політик Рузвельт розумів, що для перемоги потрібна продумана програма. Для її розробки було залучено групу відомих професорів Колумбійського університету. За ними закріпилася назва «мозкового тресту», яка потім увійшла до історії і тепер стала прозивною. Через передвиборні виступи Рузвельта червоною ниткою проходила думка: щоб вийти з кризи, необхідні докорінні зміни в керівництві країни. У країні виникла ліга прогресивних республіканців «За Рузвельта». Вибори 8 листопада 1932 р. закінчилися тріумфом. Він отримав 22,8 млн. голосів.

Хоча до часу вступу Рузвельта на посаду президента – тоді це відбувалося в березні наступного після виборів року – нижню точку кризи Америка пройшла, але становище в країні було дуже скрутним. У лютому 1933 р. закрилися банки в штаті Мічиган. Наступав економічний і фінансовий параліч. Але найстрашніше полягало вже у сфері психології. Більшість американців не вірила в майбутнє і зі страхом чекала на нього. Народ, чий оптимізм і життєва стійкість увійшли в прислів’я, став стрімко втрачати ці риси.

У день інавгурації 4 березня 1933 р. погода була холодною. Біля будівлі Капітолію зібралося понад 100 тис. людей. Панував смуток, у натовпі майже ніхто не розмовляв. Прийнявши присягу, Рузвельт виголосив промову, після якої у країни знову з’явилася надія.

На початку свого першого терміну Рузвельт діяв фактично в режимі надзвичайного стану, вирішуючи термінові проблеми, та робив ставку на спонтанність, могутню ініціативу, конкуренцію та суперництво як рушійну силу Нового курсу, а пізніше й військової економіки. Вже до 1941 р. рівень промислового виробництва дорівнював показникам 1929 р., а в 1941–1945 рр. США досягли темпів промислового зростання, які до цього вважалися нереальними, – 16,9% на рік. За цей же період інвестиції у виробництво зросли на 65%, потужність електростанцій зросла на 75%, промислове виробництво подвоїлося. І все це було досягнуто не за рахунок зниження життєвого рівня населення. Навпаки, реальна заробітна плата за роки війни виросла на 50%, а споживання продовольства на душу населення збільшилося на 15–25%.

Підвищення життєвого рівня населення було досягнуто за гігантських масштабів випуску військової продукції. США вдалося практично всю ціну війни сплатити за рахунок економічного зростання. Замість депресивної економіки була створена зовсім інша її модель на основі новітніх технологій. З його іменем пов’язана також одна із найзначніших сторінок в історії зовнішньої політики і дипломатії США і, зокрема, встановлення та нормалізація дипломатичних відносин із Радянським Союзом, участь США в антигітлерівської коаліції.

Рузвельт проявив себе як неординарний, гнучкий політик, який тонко відчуває ситуацію, здатний правильно вгадувати тенденції та своєчасно і точно реагувати на зміну настрою всіх верств суспільства. Він робив усе, щоб зберегти і розвинути існуючий суспільно-економічний лад у країні й зміцнити домінуюче положення США в усьому світі.

Як відомо, історія не знає умовного способу. Вираз «якби…» характерний для альтернативної історії, а це жанр літературний. Тому між теоретиками історичної науки і відбуваються постійні суперечки про роль особистості в історії людства. Одні схильні вважати, що саме герої, лідери вершать долі народів, інші – що історія закономірна, а особистості – лише виконавці. Правда, напевно, десь посередині. Але оскільки «якби» нам не підходить, ми приречені захоплюватися такими персонажами, як Франклін Делано Рузвельт. А також побажати Україні таких керівників і сподіватися, що «…діждемось свого Вашінгтона з новим і праведним законом. А діждемось таки колись…», – як пророкував Тарас Шевченко.

За матеріалами інтернет-видань Роксолана КРАВЧУК