Людина і суспільство: КАРАПИШІ – СЕЛО ЗДОБУТКІВ І ТЕПЛА

Якими б манівцями не водило людину життя, а повертається вона саме туди, де її чекає тепло рідного дому, рідних душ. І навіть, коли чекати вже нікому, в серці назавжди зберігається образ рідної хати і найчарівніший час дитинства. Недаремно отчий дім та родина оспівані у творчості народу та практично усіх майстрів слова. Так уже склалося історично, що українське село було і до цих пір залишається колискою та найголовнішим середовищем збереження народної традиції, духовності та моралі, попри те, що у часи урбанізації межа між селом та містом усе більше стирається. Варто трохи від’їхати від гамірливого Києва, як відразу потрапляєш у автентичний світ щирості та простоти, хоча й він не позбавлений сучасних проблем та негараздів.

Миронівщина – край на теренах сучасної Київської області, на межі із мальовничою Черкащиною. І саме тут, за 120 км від Києва, знаходиться прекрасне село Карапиші, про яке надзвичайно ємко і глибоко сказав Андрій Малишко:

«Карапиші у сяєві зорі,

Де половецькі урвища старі,

Убралися в сади вишнево-карі…

І люди там, немов залізо в горні,

Іскристі та гарячі».

Уквітчане буйними вишневими садами, розкинулось воно на чудових просторах лугів біля витоків річки Росавки. Походження назви села достеменно невідоме. Дослідники припускають, що у перекладі з тюркської це слово може означати «чорний» (кара) «паша», з інших легенд – «кара» – чорний, «пиш» – хліб. Але як би там не було, а саме сельчани Карапишів примножили славу і рідного села, й усієї України. Вони завжди розділяли з Україною одну долю. Пережили і горно громадянської війни, і розкуркулювання, і голодомори, і кровопролитну Другу світову війну, і післявоєнну відбудову. Як не парадоксально, але і часи незалежності стали для села справжнім випробуванням. Але Карапиші не лише встояли, вони розквітли завдяки небайдужим людям і справжнім господарям, на честь яких звучать скромні рядки місцевих поетів:

«Карапиші – село здобутків і тепла.

Тут господарі є надійні –

Даниленками їх величать».

Далеко не кожне село може похвалитися наявністю чотирьох великих виробничих комплексів – ПП «Агротехспілка «Україна», ДП «Карапиші Насіння», КРП «Металіст» та СТОВ «Агросвіт», які забезпечують не лише добробут односельців, а й розвиток їхньої соціальної інфраструктури. Завдяки їм у селі функціонують два дитячі дошкільні заклади, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дві бібліотеки, Будинок культури та історико-краєзнавчий музей села. За медичною допомогою також не потрібно далеко звертатися: у селі є своя дільнична лікарня та аптека. А нещодавно для задоволення спортивних амбіцій тритисячної карапишівської громади запрацював ще й прекрасний спортивний комплекс, якому могли б порадіти навіть столичні дітлахи.

Ось уже понад десятиліття СТОВ «Агросвіт» очолює прекрасна жінка, депутат Київської обласної ради Валентина ДАНИЛЕНКО, яка всією душею вболіває за рідне село та його добробут.

– Наш милий оку і серцю край із маленького фортечного поселення виріс за соціально-економічними показниками у цивілізоване сучасне село європейського рівня і став гордістю не тільки Київщини, а й всієї України, – із гордістю та любов’ю в голосі говорить пані Валентина.

Її слова підтверджують конкретні справи: у 2010 році середньорічна чисельність працівників товариства становила 307 осіб. Річний фонд оплати праці склав 10 млн. 16 тис. грн. Тобто середньомісячна заробітна плата одного працівника становила 2750 грн. Для багатьох сіл, де безробіття вже стало хронічним, ця сума є просто захмарною. Застосовуються у господарстві й передові технології аграрного виробництва та м’ясо-молочної галузі.

Вихідці з Карапишів настільки цінують рідне село та гордяться ним, що навіть створили Карапишівське земляцтво, аби не втрачати зв’язок із рідною землею. Серед них і відомий український художник Володимир ГАРБУЗ, і Герої Соціалістичної праці Василь ТОНКОШКУР та Надія КРИВОШЕЯ, і ректор Білоцерківського національного аграрного університету, доктор економічних наук, професор Анатолій ДАНИЛЕНКО.

Анатолій Степанович – не просто державна людина високого рангу, а й великий патріот рідного села, який багато часу і сил віддає для його процвітання. Розпочав він трудову діяльність у Карапишах на посаді ветлікаря, а згодом очолив місцевий колгосп. Навіть перебуваючи на різних високих посадах, Анатолій Степанович ніколи не зраджував і не цурався свого села. Жителі Київщини добре пам’ятають діяльність Анатолія Даниленка на посаді голови Державного комітету України з земельних ресурсів та його принципову позицію щодо збереження земель у власності держави.

Сільський голова с. Владиславка Лариса ЗЮМЕНКО зазначає:

– У 2003 році Анатолій Степанович допоміг владиславцям у виготовленні державних актів на право власності на земельну частку-пай. Причому абсолютно безкоштовно. Він – справжній меценат, підтримує людей творчих і талановитих.

Отже й не дивно, що з такими людьми – лицарями високого духу – Карапиші розвиваються і примножують славу своїх попередників. Новий 2012 рік розпочався із приємної події – відкриття довгоочікуваного спортивного комплексу. На свято завітали високі гості на чолі з головою Київської ОДА Анатолієм ПРИСЯЖНЮКОМ.

– Сучасний спортивний комплекс – це справжня гордість не лише для села Карапиші та Миронівського району, а й усього Київського регіону. Тому стільки людей, незважаючи на сильний мороз, прийшло розділити радість із карапишівцями, – наголосив голова Київської обласної держадміністрації.

Будівництво цього комплексу було започатковано в далекому 1995 році, тобто це справжній довгобуд, яких ще багато на Київщині. Наполеглива і планомірна робота влади призводить до того, що незавершені будівництва завершуються і починають служити людям. У цьому прекрасному комплексі проводитимуться обласні змагання, тренуватимуться діти у багатьох нових спортивних секціях. Губернатор започаткував ініціативу придбання 100 автобусів для шкіл Київщини, і один із них належатиме новій Карапишівській спортивній школі.

Вітаючи присутніх зі святом, голова Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» АПК України Марія Власенко наголосила, що це справжня подія в житті спортивної Київщини. Адже вперше, навіть не в райцентрі, а в селі з’явилася така прекрасна споруда. Товариство «Колос» також бере під свою опіку спортивно-оздоровчий комплекс і проводитиме тут міжобласні та всеукраїнські змагання і спартакіади, планує відкрити відділення ДЮСШ, а на перспективу – навіть школу олімпійського резерву, або дитячу спортивну школу-інтернат, щоб діти зі всієї України мали змогу розвивати свої спортивні таланти.

На правах не лише запрошеного, а й господаря, ректор Білоцерківського національного аграрного університету, депутат Київської обласної ради Анатолій Даниленко відзначив, що ця споруда стане справжнім спортивним центром Київщини, тому що потрібно формувати здорову націю. Велику увагу цьому питанню надає і Президент Віктор Янукович. У Програмі про розвиток освітянської галузі йдеться, зокрема, і про розвиток фізичної культури та спорту. У 2011 році на Київщині відкрили кілька загальноосвітніх шкіл. І цей спортивний комплекс – яскраве підтвердження слів Анатолія Йосиповича, що потрібно не жалітися, а професійно робити свою справу, кожному на своєму місці. Тобто у всіх нас, незалежно від партійної приналежності, насправді одна справа – добробут людей на нашій дорогій Київщині.

Ось такі вони Карапиші – трудові й святкуючі, хліборобні й творчі, думаючі, прогресуючі. Воістину за селом відродження і нації, і держави.

«Здавна праця й пісня поруч

Процвіта в Карапишах»,

– такі рядки присвятила своїм рідним Карапишам поетеса Зінаїда Крикун.

«Славні в праці та веселі

Наші люди. Від душі

Ми запрошуєм до себе –

Приїздіть в Карапиші».

Ігор КРАВЧУК