Людина і суспільство: МАЙБУТНЄ ЗА НОВІТНІМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ КОТЕДЖНОГО БУДІВНИЦТВА

Серед будівельників із вуст у вуста передається така притча: «На зведенні собору працювали каменотеси. Повз проходили подорожні. Ось вони й питають робітників:

– Що ви робите?

– Тешемо камінь, – відказує один.

– Будуємо храм, – відповів інший».

Ця нехитра оповідка дуже гарно вчить ставленню до своєї праці. Той, що сказав «Тешемо камінь», – простий заробітчанин, поденщик, а інший – робітник-зодчий, який дивиться у майбуття. Тешучи камінь на підмурок храму, він уже бачить його куполи і чує величний святковий передзвін. Тому й робота його глибша та якісніша, тому й працюється йому вільніше і легше, адже хрести, які у майбутньому засяють у піднебессі, благословляють і підносять.

Сьогодні ми розмовляємо зі справжнім зодчим, державним та громадським діячем, Генеральним директором ТОВ «Білоцерківський домобудівний комбінат» Андрієм Григоровичем ДРОФОЮ

– Про славу Білоцерківського домобудівного комбінату і вас, Андрію Григоровичу, як його легендарного та креативного керівника, знають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Про зведення вами багатоквартирних будинків із застосуванням новітніх, енергозберігаючих технологій вже неодноразово розповідали різні періодичні видання та статті на сторінках журналу «Гетьман». А сьогодні на порядку денному зовсім новий напрям – будівництво котеджів. Розкажіть, будь ласка, що цьому передувало і чим зумовлена така зміна діяльності?

– Безперечно, що ідея одно-, двоповерхового будівництва виникла не на порожньому місці. Ми відвідували багато тематичних виставок, зокрема, у США. І саме там ми чітко зорієнтувалися, що майбутнє за котеджним будівництвом, оскільки Європа й Америка вже давно «осіли на землі» й це вважається престижним, а також на всі смаки і гаманці. В багатоповерхівках у них селяться переважно соціально незахищені верстви населення або розміщені заклади на зразок будинку людей похилого віку.

Років зо три ми це питання вивчали, але остаточне рішення прийняли нещодавно, хоча багатоповерхове будівництво також згортати не плануємо, адже роботи там ще не початий край. Проте все ж вважаю, що майбутнє саме за життям на землі, у власному просторі. Причому, будувати слід швидко і ефективно, тому наш менеджмент вивчав не лише попит на такий сегмент будівельного ринку, а й технологію будівництва.

– Тобто ви зі своїм менеджментом, як завжди, є першопрохідцем щодо нових ідей і технологій. Але ж освоєння зовсім нового ринку потребує не лише переоснащення технологічного виробництва, а й навчання кадрів. Які країни ви відвідали і чий досвід виявився вам ближчий?

– Безперечно, абсолютно нове виробництво потрібно вивчити до тонкощів і найменших дрібниць, тому нас найбільше привабила німецька технологія, яка за якістю перевищує, наприклад, канадську. У німців найважливішим є питання енергозбереження. Ця проблема дуже важлива й актуальна зараз для нас. Коли ми були на будівельному виробництві в Німеччині, то запропонували їхньому керівнику стати нашим «гідом»-партнером у системі новітніх котеджних технологій – навчати персонал, поставляти й монтувати обладнання. І він, звичайно, погодився, але за відповідні кошти, які ще потрібно було знайти...

Побували ми і у наших ближчих сусідів – чехів; вони також переорієнтувалися на котеджне будівництво, але майстерність їхня поки що нижча. Німці просто неперевершені у всьому, за що беруться, виконують все чітко і завзято. А в чехів ще не достатньо досвіду у цій новій справі, але вони швидко надолужать, було б лише бажання. Зате обладнання на чеських машинобудівельних заводах виготовляється за німецьким проектом. І ми вирішили, що налагодити співпрацю з чехами нам вигідніше: це й територіально ближче, і ментально зрозуміліше. І ось із минулого року почалася наша співпраця – ми підписали угоду та замовили технологічне обладнання для виготовлення елементів будинків.

– Думаю, що ваш величезний виробничий досвід допоміг і тут, адже Білоцерківський ДБК має власний цикл виробництва.

– Так, багато з того, що чехи купують, ми робимо самі – столярні, металопластикові, пінопластові вироби, розпилювання бруса тощо. Просто за допомогою чехів нам потрібно навчати персонал і вдосконалювати технологію. Чеські фахівці, що до нас прибули, також переконалися, що навколо них не дилетанти, а справжні професіонали будівельної справи. У нас також можна повчитися проектуванню. Будівництво котеджу ми розпочинали разом із чехами, а закінчували ми вже без них.

Попрацювавши з чехами, ми все ж вирішили орієнтуватися на оригінальну німецьку технологію й навіть удосконалювати її. Німці за сприятливих умов за день, маючи фундамент, можуть звести каркас котеджу; ще один день витрачають на монтаж внутрішніх стін, потім – день на покрівлю. Але для нас ці терміни поки що не реальні, головне, «відкатати» технологію, вникнути в усі тонкощі й дати зрозуміти нашим потенційним клієнтам-замовникам, що ми звели цей будинок індивідуально під їхні потреби.

– Звичайно, багато людей хотіли б мати житло на землі. Але чи підйомна ціна для пересічного українця?

– Так, наші громадяни все більше починають розуміти перспективу проживання саме в котеджах і віддають йому перевагу. Різниця в ціні між квартирою і окремим котеджем не дуже велика. Новий котедж може обійтися за ціною три-, чотирикімнатної квартири. Зате це зовсім змінює енергетику, а іноді навіть філософію людини.

– Чи вдається втілювати ці плани у життя? Адже чиновники більше підтримують вже обкатані проекти.

– Місцеві керівники вже виділяють цілі мікрорайони під будівництво таких котеджів із розрахунку 10 соток на один котедж. Зокрема, до мене звернулися губернатори Черкаської і Чернігівської областей. Адже таким повним циклом технології і виробництва володіємо поки що ми одні. Якісь мізерні будівельні фірмочки з рекламних біл-бордів не є нашими конкурентами. Безумовно, ми розвиватимемо обидва напрями будівництва, і котеджна забудова йтиме паралельно з багатоквартирною, адже попит на соціальне житло залишається ще надзвичайно високим.

– Ви розповідали про високі технології енергозбереження, що запроваджують німецькі виробники. Які перспективи реалізації цих технологій в Україні?

– Німці запустили технологію «будинку-термосу». Стіни зроблені з такого енергозберігаючого матеріалу, який у кілька разів кращий за монолітно-каркасне, панельне і навіть цегляне будівництво. Якщо наш найкращий коефіцієнт енергозбереження становить 2,85, то в них доходить до семи.

Наведу приклад: зводили ми другий котедж уже після новорічних свят, коли настали сильні морози. Увімкнувши на першому поверсі 1,6 кіловатний обігрівач, усі працівники, навіть на другому поверсі, працювали без верхнього одягу. І це при тому, що на вулиці було мінус 20-25 градусів. Тобто за такими технологіями дійсно наше майбутнє. Це досягається за рахунок поєднання дерева, пінопласту та мінеральної вати. Відповідно і енергоресурсів – газу чи електрики – таке житло споживає менше.

У той час, коли будівельна галузь тільки виходить з кризи, Білоцерківський ДБК освоює новий для себе напрям роботи і вже завтра селитимемо людей в екологічно чисті та теплі оселі.

Сподіваємося, що ключі від теплих, надійний осель вручить щасливим новоселам людина, котра так багато працює на розбудову Київщини і всієї України Голова Київської облдержадміністрації Анатолій Йосипович ПРИСЯЖНЮК.

Можна позаздрити Андрієві Дрофі. За що не візьметься – ведеться йому. Але це неспроста. Андрій Григорович будує не тільки будинки та котеджі. Він також займається меценатством, допомагає тим, хто потрапив у скруту. А також будує церкви.

Пам’ятаєте фільм «Покаяння»? Там один персонаж – старенька жіночка – запитує головну героїню:

– Ця дорога веде до храму?

– Ні, не веде, – відповідає та.

– А навіщо дорога, якщо вона не веде до храму? – зауважила старенька.

До храмів, які побудував Дрофа, ведуть широкі дороги. А по них ідуть люди: туди, де дзвонять дзвони, де сяє сонце. Та й сама дорога, якою крокує зі своїми однодумцями-колегами Андрій Григорович Дрофа, веде до храму – храму Духовності, Добробуту та Добра.

Спілкувався Ігор КРАВЧУК