Сучасне козацтво: КОЗАЧЧИНА ОБ'ЄДНУЄ ГРОМАДУ
21 вересня цього року славне українське містечко Славута вкотре святкувало свій день народження. Не так давно в місті відбулася історична подія – громада міста прийняла рішення про об’єднання престольного свята Кафедрального собору з Днем Славути.
Тисячі громадян та гостей міста зібралися на центральній площі, щоб відсвяткувати день рідного міста. Багато шанованих гостей приїхало з усіх куточків України та з-за кордону: Росії, Білорусі, Польщі, Ізраїлю тощо.
Місто зустріло гостей рівненько підстриженими газонами, побіленими бордюрами, морем квітів, майорінням різнокольорових прапорців.
Привітав гостей міста і славутичан зі святом міський голова Василь Сидор. Для участі в проведенні заходу загальноосвітні заклади міста підготували яскраве святкове вбрання, що віддзеркалювало їхню спеціалізацію. Кожне підприємство і організація готувалися до проведення заходу з натхненням, вся техніка була пофарбована і виглядала ніби щойно зійшла з конвеєра, а працівники були одягнені у фірмовий одяг.
Славутчани відгукнулися на пропозицію одягтися на свято у національний український одяг, чим теж приємно вразили гостей міста.
Як годиться за православним звичаєм, усі великі справи розпочинаються з молитви. Козаки Славутської Паланки на чолі з мером міста та отаманом Славутської Паланки Василем Сидором відвідали богослужіння в Різдво-Богородицькому храмі м. Славута. Святкові богослужіння відправляв владика Шепетівський та Славутський Діонісій та настоятель храму протоієрей отець Петро.
Урочисті події з нагоди святкування Дня міста розпочалися під голосні удари в литаври, що стояли на сцені й, за козацьким звичаєм, сповіщали про початок дійства. Невдовзі на головному майдані міста, як у народі кажуть, ніде було голці впасти. Вже давно в місті на площі не збиралося стільки людей. Кожному мешканцю хотілося долучитися до святкування і поділитися часткою своєї любові до Славути.
Прозвучали фанфари і на сцену вийшов міський голова Василь Сидор, а з ним – поважні гості та заслужені жителі міста. Окремо на сцену запросили священнослужителів.
Знову козацький дух витає над Славутою. Свято триває. Під звуки духового оркестру центральною вулицею марширують козаки. Старший козак попереду з похідним козацьким барабаном і двоє ще безвусих молоденьких джур несуть державний прапор і прапор міста. Як і належить, усі троє в козацькому святковому одязі: гарні пишні шапки з китайками та звисаючими китицями, в широких червоних шароварах, підперезаних козацькими поясами, в українських вишиваних сорочках та вичищених до блиску червоних чоботях. Пройшовши центральною вулицею, прапороносці піднімаються на сцену і установлюють там прапори. Прапор міста, що несуть прапороносці, для славутчан є святинею, адже він вишитий руками 12-х тисяч славутчан та гостей міста.
Парад продовжують учні навчальних закладів міста та працівники підприємств і організацій міста.
Завершують урочисту ходу козаки Славутської Паланки. Військова старшина відповідно до статусу одягнута в дорогі й пишні одежі верхом на вороних конях, на котрих оздоблена збруя, проїжджає біля трибуни. Позаду військової старшини їде козацька тачанка, прикрашена козацьким та державним прапорами. На тачанці сидять козаки Славутської Паланки, що здійснили більше дев’яти козацьких походів стежками козацької слави і звитяги.
З натовпу звучать вигуки: «Слава славутським козакам», «Слава Україні». Приємно спостерігати, з якою повагою люди ставляться до козацтва. Побачивши козаків, вони починають говорити про козаччину, згадувати свій рід і доводити, що його діди були козаками і боронили українську землю. Слухаючи таких людей, аж серце радістю наповнюється, що козацька слава жива і житиме, доки є такі люди на українській землі.
Варто також зазначити, що нещодавно розпорядженням
№ 41 від 12 вересня 2011 року Верховного отамана України та Діаспори, Гетьмана козацтво Запорозького Дмитра Сагайдака на посаду Наказного отамана Хмельницького округу МГО КЗ призначено отамана Славутської Паланки, адмірала Василя Сидора.
На святі міста є безліч різних розважальних атракціонів – на всі смаки і вподобання. Але для славутчан та гостей міста найбільш привабливими є приготування козацького кулішу і вони віддають перевагу козацькій кухні, що розмістилася неподалік центральної площі. Козаки на відкритому вогні в великих казанах готували козацький куліш, козацьку рибну юшку, гречану кашу та на великій пательні, метр у діаметрі, смажили ковбасу. Для всіх бажаючих вистачило і каші, і кулішу, і ковбаски і, як велить український звичай, бажаючим повнолітнім славутчанам для апетиту з великої пляшки наливали чарчину української горілки. Не минуло і двох годин, як казани були порожні.
Довго вирувало свято, виступало багато заслужених артистів України, аматорських колективів, художники представляли свої роботи – і всім було приємно, що відроджуються українські духовні традиції і козацький рух зростає з кожним днем. Серед виступів артистів найбільше запам’ятався виступ ще маловідомого колективу козацького бойового гопака. Юні хлопці, джури, у вишиваних сорочка, шароварах і босоніж демонстрували для глядачів елементи бойового гопака, вміння володіти шаблею, серпами, ціпами, косою, всією тією зброєю, якою володіли наші діди і прадіди, відстоюючи землю, її незалежність і волю. Насамкінець джури показали вміння ходити босоніж битим склом, що викликало у глядачів непідробне захоплення.
Завершилося святкування феєрверком на річці Утка, що протікає центром міста. Участь козаків у всіх заходах міста стала доброю традицією. І недаремно, адже багато славних козаків народив цей подільський край. По них залишилася слава і високі могили. Ми шануємо їх і відновлюємо козацьку славу.
На завершення свята міський голова Василь Сидор подякував усім за участь у святкових заходах і відзначив важливість відродження історії, традицій і козацького духу, без якого немислима Україна.
І це не просто слова міського голови і отамана Славутської Паланки Василя Сидора. Адже козаки під його проводом під керівництвом і за безпосередньої участі Гетьмана Дмитра Сагайдака здійснили дев’ять козацьких походів верхом на конях, у козацькому одязі й за козацькими звичаями. В походах були священнослужителі єпископ Шепетівський і Славутський Володимир, протоієрей отець Богдан, настоятель Славутського Різдво-Богородицького храму протоієрей отець Петро, головний отаман Волинського Округу МГО «Козацтво Запорозьке», генерал-полковник Петро Олешко, представники міліції, вчителі, лікарі, підприємці та джури, яким ще не виповнилося 14 років. В основному козацькі походи тривали від трьох до 15 діб, протяжністю від 50 до 350 км. Усі походи проходили верхом на конях у супроводі козацьких тачанок. Козацькі походи були організовані до Свято-Успенської Почаївської лаври – «Пам’яті загиблим за Волю та незалежність України», до Кам’янець-Подільського – «Волинь-Поділля» – стежками козацької звитяги», до м. Ізяслав «Стежками козацької звитяги», до м. Корець Рівненської області – «Ми всі козацького роду», до с. Самчики для супроводу прихожан, що переносили Ікону Божої Матері до Свято-Успенської Почаївської лаври, до с. Велика Радогощ Ізяславського району під назвою «Козацькому роду нема переводу», до м. Дубно Рівненської обл. – «Збережемо козацькую славу», до с. Нараївка – «Козацькому роду нема переводу», до м. Берестечко на поле Берестецької битви – «Не вмре, не загине козацькая слава». Організовано багато козацьких заходів, одними із яких є козацькі забави «Один день Запорозької Січі», в яких взяло участь понад 450 учнів зі шкіл міст Славута, Шепетівка, Ізяслав, Нетішин, Староконстантинів. Усі учні були розділені за куренями і кожний курінь мав свого отамана і власну козацьку назву. Кожний курінь особисто облаштував із підручних засобів собі курінь і презентував його, готував у польових умовах козацьку страву: тут були і козацький куліш, і юшка, і вареники, і все, що готували козаки. Козаками Славутської Паланки було організовано змагання з багатьох видів спорту, особливо всім сподобалася стрільба з луків.
Повертаючись до Дня міста, зазначимо, що фінальним акордом був великий концерт.
«У нас прекрасна молодь, – зазначає отаман Славутської Паланки Василь Сидор. – Ви тільки придивіться до них. Вони активні, цілеспрямовані і патріотичні. Шанують наші традиції, пропонують чудові ідеї, а нам залишається їх підтримати, і тоді все буде на відмінно».
Час ставить перед нами нові завдання. Українська приказка говорить: «Змирись з минулим, живи сьогоденням і плануй майбутнє».
Поки на українській землі живуть такі прекрасні люди і в них живе козацький дух, ми непереможені. Наші пращури протягом багатьох століть змогли відстояти свою державу, зберегти самобутність українського народу, і ми зобов’язані берегти Україну, її волю, незалежність, віру, мову і культуру, плекати молоде покоління в дусі любові до України, щоб потім у надійні руки передати державу.
Роман БАЧИНСЬКИЙ,
військовий старшина,
суддя Славутської Паланки
м. Славута Хмельницької обл.
