Світочі: НОВА КНИГА ПАТРІАРХА БОРОТЬБИ ЗА СВОБОДУ

Левко Григорович Лук’яненко – один із найяскравіших особистостей сучасного світу, або, як він сам себе називає, просто старий козак – не перестає дивувати своїм непересічним талантом письменника і філософа.

Книга, «Де ти, доле України?» – це останнє слово у філософії, політології та психології Української душі на сьогоднішній день.

Чи буде колись написана подібна праця, що може зрівнятися з цією за масштабністю піднятих тем, глибиною психологічного аналізу людини та націй, потужною позитивною енергетикою і колосальною інтуїцією, яка дозволяє автору проникати у безодню історичних процесів, глобальних катаклізмів як сивої давнини, так і сучасних політичних метаморфоз, та віднаходити закономірності – Волю Всесвітнього розуму, – я не знаю.

Праця «Де ти, доле України?» написана, звичайно, не за один день, але враження таке, що на одному подиху. Тому й читається легко, незважаючи на те, що автор на підтвердження власних тез робить глибокі, цікаві екскурси в археологію, історію, етнографію, соціологію, філософію. Легкість прочитання зумовлена ще й тим, що праця «Де ти, доле України?» написана в традиційному напрямі української філософії – «філософії серця», який відображає специфіку ментальної свідомості, що проявляється в яскравих емоційних формах «кордоцентризму», як методологічного принципу цілісного розуміння людини, та розкриває місце особистості в суспільстві.

«…сторінки цієї книжки, – пише Левко Лук’яненко, – поведуть тебе не від однієї наукової істини до другої, а по довгій дорозі лихої долі України з гострим камінням та колючим терням. Я спотикався об нього й ранив тіло колючками. Проте ніколи не збивався з шляху, бо дивився не під ноги, а вперед, за обрій, на зорю, яка все була попереду й манила до себе. І вздовж усього довгого – довгого шляху у вухах бриніла пісня, як туга за рідним краєм та біль за безталанною ненькою, такою гарною та милою і такою безжально скривдженою».

Безупинна боротьба Левка Лук’яненка за власну гідність, честь нації і кожного українця зокрема, впродовж усього життя, значна частина якого пройшла в совітських концтаборах, – ключ до пізнання великого творчого доробку автора. Така вже доля апостолів правди і свободи поневоленої нації: поетів, письменників, філософів, істориків, що свої твори обмірковували і писали не в затишних кабінетах, не в світлих залах бібліотек, а під гуркіт канонад, у темних і вологих казематах чи на вигнанні. Ось така творча лабораторія дісталася Тарасу Шевченку, Івану Франку, Дмитру Донцову, Миколі Міхновському, Михайлу Грушевському, В’ячеславу Липинському, Юрію Липі, Василю Стусу, Василю Лісовому, В’ячеславу Чорноволу, Левку Лук’яненку…

В їхніх творах немає лукавства, компромісів із совістю і страху, бо змогли піднятися над обставинами та стати вільними. І тільки слову таких особистостей можна вірити.

Характерною особливістю праці є не філософствування на тему долі української нації в історичній ретроспективі, вона має конкретне, навіть прикладне завдання, котре Левко Лук’яненко поставив перед собою при її написанні: як зробити Україну українською, а кожного українця – націоналістом, тобто патріотом, у вольовому дієвому вимірі, «…бо хочу бачити, – пише автор, – українців щасливими, а Україну передовою розвинутою, справедливою й моральною країною».

Таким чином, Левко Лук’яненко чи не вперше в історії українського суспільствознавства, політичної філософії не тільки відповідає на питання: що таке нація, націоналізм, національна свідомість і воля, але й дає відповідь: для чого це потрібно кожному українцеві і українській нації в цілому.

Ведучи небайдужого читача, як Учитель, Змієвими і Трояновими валами, битим шляхом історії України, Левко Григорович Лук’яненко прагне і нам допомогти не тільки зрозуміти розумом, а й відчути серцем долю України так глибоко, як відчуває її він, з’єднатися з тим містичним і водночас реальним торсіонним полем, де верховодить воля Святослава, Хмельницького, Шевченка… Щоб черпати з нього звитяжний дух нашої давнини і живити сучасними перемогами.

Ігор КРАВЧУК