Сучасне козацтво: БУДУЙМО ДЕРЖАВУ І САМИХ СЕБЕ
Володимир Лебедевич – генерал-отаман Південно-Бузько-Десенської Січі, отаман Гетьманського округу Українського козацтва, голова Козацького благодійного Фонду Івана Богуна – міжнародної організації. Так сталося, що він тричі святкує свій день народження. Людина року – 2010 за визначенням Конгресу інтелігенції України, виховав 49 сиріт через військово-спортивні ліцеї, що служать на благо України; побудував 18 курганів, три храми на Вінниччині разом із громадою, нагороджений орденами Архістратига Михаїла, Володимира Великого ІІІ і ІІ ступеня і 11 козацькими орденами. Має сьомий ступінь лікаря нетрадиційної медицини
– Пане Володимире, зрозуміло, що козаками не народжуються, ними стають і проносять цей гарт і лицарську честь через життя. Розкажіть, будь ласка, про свій шлях у козацтво.
– Моє дитинство проходило у Писаревій долині, де коронували – висвячували на гетьманів Тараса Федоровича (Трясила), Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Данила Нечая і т.д. На Вінниччині (Брацлавщині) були різні битви і набіги, тож, дивлячись на стару карту XIV-XVII ст. і заглянувши у минуле, робимо певний аналіз із підтвердженням історичних фактів. На мій світогляд великий вплив мав мій дід – Антон Лебедевич, який окрім п’ятьох рідних дітей виховав ще двох сиріт. Тож моя родина налічує 83 особи і я пишаюся тим, що я його старший онук. У 12 років дід почав пояснювати мені, що це за кургани і хрести, на яких написано «1648 рік» (1607 р. – доба Конашевича-Сагайдачного). Тим паче, що директором школи у мене була Настя Яківна Орлик – прямий нащадок Пилипа Орлика, який написав першу Конституцію України. Це задокументовано у архівних документах. Моєю першою вчителькою була Ольга Зеленська, її рід походить від полковника Зеленського, який керував Немировом, Грановом, Оратовом.
Пройшло чимало часу, відновилася українська держава і я познайомився з нащадками Лесі Українки, з учителькою, родина якої працювала у музеї-бібліотеці понад 30 років у Луцьку. Вони дозволили мені переглянути їхню домашню бібліотеку, з якої я не виходив чотири дні, бо доступ до цих документів мало обмежене коло осіб. Відтоді я захопився дослідницькою темою. Я розпочав пошуки родоводу та історичних даних про Поділля спільно з письменниками, Конгресом інтелігенції України та українською діаспорою. Трохи пізніше, ставши помічником народного депутата України Василя Червонія, мав доступ до різних джерел . Це надало мені наснаги до відновлення козацьких курганів, які були фактично знищені. Почав залучати до цієї справи широке коло патріотів.
Мене вчив ще дід: бути мужчиною – це не тільки носити штани, а бути передусім здоровим духовно і фізично. Якщо вже прийшов у це життя, то свою місію повинен виконати так, щоб не було соромно перед нащадками.
– Але ж ви не лише захопилися козацькою минувшиною, а почали втілювати у життя її постулати.
– У 1993 році, я вступив у козацтво. Звів 18 курганів на Вінниччині, Хмельниччині, Рівненщині та Тернопільщині. За моєї ініціативи козаки побудували всього 21 курган, бо за козацьким законом, записаним ще за Івана Сірка, якщо ти не дав десятину-двадцятину на храм, не поставив дубовий хрест, камінь (курган), не допоміг сироті і вдові, не можеш називатися козаком. Адже козак – це передусім внутрішня сутність, а не зовнішні атрибути. І найперша рекомендація в козаки, окрім трьох поважних козаків, має бути від священика-монаха. Ми знаємо з історичних джерел, що Запорозьку Січ вважають серцем козацтва України-Руси. Проте була ще й Волинська Січ і Подільська та інші. Вони теж мають цікаву історію. Їх я теж вивчаю.
– Ви у чудовій спортивній формі.
– Я служив у спецназі, семиборець, дворазовий чемпіон із біатлону.
– Де ви здобували освіту?
– Закінчив технікум, Академію сільського господарства та Інститут нетрадиційної медицини, займаюся народною медициною. Нині пишу кандидатську дисертацію на медичну тему.
– З чого ж почалося вивчення вашого родоводу?
– Я дослідив, що мій рід походить від родини князя литовського Ольгерда Великого, який керував Волинською Січчю. На той час ще не було Вінниці, Житомира, Хмельницького, а було велике воєводство Брацлавське і ще кілька сторіч потому там правили онуки Ольгерда – Ольгерд і Олександр. Всього у Ольгерда Великого було 16 дітей і 23 онуки, й одна з цих гілок дала наш рід.
Земля Вінницька дихає глибиною віків, на території Оратівського, Ілліннецького та Погребищенського районів було знайдено чотири кам’яних баби. Їх ставили лише там, де проживали старожили, яким було за 100 років. У VIII-IX ст. тут було гончарство, самобутня культура, розвивалася торгівля, якуна ці терени принесли візантійці й греки.
Тож рід мого діда походить від князів Коріатовичів. У них була земля, ліс та селище на
410 хат, потім вони поріднилися з Лебедевичами і Мазепами. Про це мені розповіла бабця, яка прожила 99 років, знала чотири мови, хоча мала лише чотири класи церковно-приходської школи, але допомагала мені з математикою навіть у 9-му класі. Я віднайшов шість козацьких реєстрів. Протягом 12 років я їздив збирати матеріали до Австрії, Польщі, Франції. Сьогодні я готую книгу «Край козацької слави і вольності» про період на Поділлі з ХІV-XVII століть за підтримки НАНУ та доктора історичних наук Тараса Чухліба.
Ще великий Гете писав, що держава без історії – просто територія!
– Ваші дослідження – не лише потрібна річ для розширення кругозору, вони мають, передусім, виховне значення для підростаючого покоління.
– Я вважаю, що кожна людина повинна знати рідну мову, своє коріння і свій родовід. І чим глибше, тим краще, інакше в неї є всі шанси перетворитися на манкурта без роду-племені. Колись українських дітей спеціально забирали від батьків у рабство і робили з них яничар. Їхні загони були найбільш жорстокими, бо їм нічого було втрачати.
Я дослідив свій рід із різних колін і можу з впевненістю заявити, що він по дідовій лінії походить від Коріатовичів, Максимовичів, Лебедевичів, Нартовських, Пелехів, Співаків, Соколовських, Прокоповичів, а по бабусиній лінії йдуть Мазепи, які походили з сіл під однією назвою – Гоноратка, але різних областей – Рівненської і Вінницької.
У ближчих поколіннях – багато лікарів, ветеринарів, лісників, військових. Я за фахом – зооветеринар. Існує думка, що фітотерапія і мікробіологія – це найвищі науки на планеті. Адже, якщо лікар вивчає й визначає загальний стан організму людини, то ветеринарія це робить на клітинному рівні – від інфузорії-туфельки до блакитного кита. На 80 відсотків фізіологія і мікробіологія всього живого на планеті органічно поєднується з фітотерапією, тому всім, а лікарям особливо, потрібно вивчати травознавство, бо за його допомогою можна вилікувати 77 відсотків захворювань людини. Лише в поєднанні астрономії, астрології, хімії і медицини можливе гармонійне поєднання фізичного і духовного.
Чим вдумливіше людина ставитиметься до свого здоров’я, як фізичного, так і духовного, тим довший буде її вік. Тому найприскіпливішого дослідження потребують старожили, які прожили понад 90 років. Особливо слід бувати там, де чисто, намолено. У здорової людини є чотири енергетичних поля, у слабшої – три і у зовсім хворої – два. Лише життя у гармонії з природою і самим собою здатне зробити людину щасливою і здоровою. Я зайнявся нетрадиційною медициною після 32 років, коли потрапив у автомобільну аварію і мене врятувала сім’я старожилів – травами, молитвами, спеціальними вправами. Вони поставили мене на ноги.
Тоді я зацікавився древньою медициною. Коли почав читати книги XV-XVII століть, то зрозумів, що українські козаки також вивчали нетрадиційну медицину. А бойовий гопак – це одна з її частин. І коли козак робив «вісімку» чи «драбину» лезом шаблі, виконуючи ритуальні рухи, то підключав своє енергетичне поле. Тому козацьке військо вважалося непереможним і козак міг битися по 4-6 годин поспіль.
Найціннішу інформацію і старовинні карти за останніх 12 років мені надали старожили, найстаршому з яких було 114 років. Вони правдиво розповідали про бурхливі періоди в Україні у ХІХ-ХХ століттях.
– Однак ви дослідили не лише свій власний рід, а й у процесі пошуків відкрили багато відомих нині прізвищ. Це чудово, що ви намагаєтеся увіковічнити історію рідного краю.
– Такі мужні й великі люди, як чемпіони світу Клички, є в реєстрі Животівського полку – Кличко Остап, який бився навіть не шаблею, а ядром, маючи 130 кг. Не кожен кінь міг витримати вагу такого козака. Також славетні люди нашої України брати Вірастюки ведуть свій родовід від реєстру Федоровичів. Також є архівні документи про дев’ятьох Ющенків у Кальницькому і Брацлавському полках, двох Януковичів, родовід яких також йде від Коріатовичів, що виготовляли на Поділлі гроші – срібні трояки і півтораки. Данило Янукович був старостою у Вінниці, а також біля п’яти років у Животівській фортеці й постачав до Києва провізію – мед, м’ясо, овочі, крупи. Ця фортеця була збудована ще в 1312 році. Маємо багато знатних прізвищ у реєстрах, які пізніше опублікуємо.
Я маю книжку 1526 року видання, підписану «Федір І». За неї деякі «бізнесмени» пропонували мені трикімнатну квартиру. Тому, якщо буде Божа воля, а я молюся за це щодня, дуже хочу побудувати церкву-музей, куди люди приноситимуть історичні речі. Вже є креслення, затверджене авторитетними людьми України. І хоча музею ще немає, ми вже збираємо раритети. Нам передана кружка 1704 року з гербом Мазепи, а також полковницький пернач і прапор 1628 року знайдені вже у Оратівському районі. Ще в 1968 році у селі Богданівка було знайдено два глечики-близнюки зі срібними монетами доби гетьмана Тараса Федоровича (Трясила).
– Окрім козацької діяльності ви очолюєте благодійний фонд. Розкажіть, будь ласка, про його діяльність.
– Основне завдання фонду – це допомога дітям-сиротам і відновлення історії. Благодійний фонд надає допомогу сиротам і напівсиротам, які навчаються у 7-9-х класах, у їхньому подальшому навчанні у військово-спортивних ліцеях, після яких відкрита пряма дорога до навчання у вищих навчальних закладах. Звертатися за тел.: 097 348-81-99.
Також важливе питання, над яким працюємо, – це центр бойових мистецтв на Вінниччині. Ми пропонуємо переобладнати малокомплектні школи під літні козацькі табори.
Благодійним Фондом імені Івана Богуна було виготовлено орден на честь 20-річчя незалежності України І і ІІ ступенів, яким буде нагороджено почесних людей України.
У книзі, що готується до друку, розповімо, що у цьому році виповнилося 360 років визволення Вінниччини від польської шляхти та про Берестецьку битву, де наказний гетьман України, полковник Іван Богун зумів зберегти життя козаків і змінити хід битви.
– Як відомо 5 грудня ви будете проводити великий захід.
–Так. В Оратові Вінницької області біля кургану на честь козаків ми будемо проводити масштабний захід. Там у саркофазі ми перезахоронили трьох козаків. Поклали з ними і знайденого під час розкопків поштового голуба часів хмельниччини. У програмі вшанування полеглих, нагородження тих, хто доклався до справи відродження нашої минувшини, покладання вінків до кургану і до дуба у Кальнику, який був посаджений за переказами при врученні пернача полковнику Івану Богуну.
Раді будемо бачити на ньому як депутатів, керівників держадміністрацій так і Президента. Тобто всіх хто шанує нашу історію.
Шановні козаки та всі небайдужі люди, хто мені допомагав протягом 12 років зводити кургани, відроджуючи історію України, низько всім кланяюсь і тричі б’ю чолом, і за вас молюся.
Вітаю всіх із Покровою Пресвятої Богородиці, зокрема Володимира Продівуса, Олександра Дана, родини Кобців, Волкотрубів, Коблянських, Володимира Іжевського, Людмилу Богун, Олега Олексу, Івана Сітка, Бориса Гнатика, Віктора Тяжлова, Івана Кулака, Олександра Шевчука, Михайла Ковальчика, Едуарда Пашкевича, Сергія Кордуляна, Івана Продіуса, Василя Лисецького, Григорія Ігнатова, братів Вірастюків, Миколу Сохацького, Миколу Нечипорука, Костянтина Парамонова, Василя Подоляна, Героя України Анатолія Пачевського. Бажаю всім козацького здоров’я, мішок мудрості та ангелів-охоронців у непростому вирі життя.
Спілкувалася Ольга ГОРОДНЯ
