Особистості: ОБЛИЧЧЯ ПЕРЕМОГИ
– Володимир Кличко після перемоги над Хеєм став абсолютним чемпіоном світу. Віталій Кличко зараз – просто чемпіон. Чи немає ревнощів до спортивних успіхів молодшого брата?
– З приводу ревнощів згадую одну цікаву історію. Не секрет, що Володимир відмовляв мене від повернення на ринг. Мовляв, повертатися після
40-місячної паузи надто ризиковано, це квиток в один кінець і так далі. Я, вкотре вислухавши його думку, запитав: «Ти не хочеш, щоб я став чемпіоном?». А взагалі про ревнощі між нами не може бути й мови. Ми – брати, нас двоє і цим ми подвійно сильні. Адже головне що? Що всі найпрестижніші титули в родині Кличків.
– Чи можна в найближчому майбутньому чекати бою Віталія Кличка з Девідом Хеєм?
– Девід Хей – це практично сімейна справа для нас із Володимиром. Протягом двох років цей боксер поводився, м’яко кажучи, не як справжній чоловік, а таке, повірте, не забувається. Справді, якщо мій молодший брат, впевнено вигравши у британця бій, не зумів його гарненько нокаутувати, то чому мені не виправити це прикре непорозуміння?! Якщо Хей не побоїться вийти проти мене в ринг, я вам обіцяю – поєдинок він закінчить у горизонтальному положенні.
– До речі, найбільшим подарунком для українських шанувальників боксу було б проведення цього поєдинку в Україні. Як ви вважаєте, чи можливо це?
– Ми з братом якраз говорили про це на прес-конференції після повернення Володі з Гамбурга. Ви знаєте, ми мріємо про те, щоб провести один зі своїх чемпіонських боїв в Україні. Я вірю, що ця мрія здійсненна, адже в житті немає нічого неможливого. Завдяки підготовці до Євро-2012 в Україні з’явилося кілька футбольних стадіонів, де можна було б проводити боксерські вечори світового рівня, збирати кращих спортсменів планети, запрошувати VIP-гостей. Це «Донбас Арена» в Донецьку, «Дніпро Арена» у Дніпропетровську та «Металіст Арена» в Харкові. На підході реконструйований стадіон «Олімпійський» у Києві, який ми повинні офіційно відкрити в жовтні. Підготовка до проведення Євро відбувається повним ходом, і я думаю, що Україна впорається з цим завданням. А ми, в свою чергу, знайдемо можливість подарувати українським фанатам вечір світового боксу.
– В якому співвідношенні, на вашу думку, сьогодні у професійному боксі знаходяться спорт, шоу і бізнес?
– Пам’ятаєте крики римського натовпу: «Хліба й видовищ!». З тих пір мало що змінилося. Професійний бокс – це мікс спорту та бізнесу. Ви ж розумієте, що для того, щоб глядач побачив красиву і яскраву картинку поєдинку, потрібно провести велику роботу – це і підготовка спортсмена, і оренда арени, і забезпечення телетрансляції, і продаж квитків... Бої в професійному боксі вимагають чималих фінансових вливань і грамотного підходу до організації.
- Як ви оцінюєте себе: політик, спортсмен, бренд, бізнесмен?
– Передусім – людина. Громадянин України Віталій Кличко. А вже потім політик, чи спортсмен.
– У Німеччині ви досить багато знімаєтеся в рекламі (McFit, Mercedes-Benz, Eunova, Warsteiner та ін.). За яким принципом погоджуєтеся на рекламні контракти? Чи існує продукт (послуга, бренд), який ви не погодитеся рекламувати за жодних умов і ні за які гроші?
– Ми не пропонуватимемо людям ті речі, з якими себе не асоціюємо. Той же McFit рекламує здоровий спосіб життя. До того ж, не варто забувати, що реклама може нести і соціальну складову. Так, колись в Україні ми з братом знялися в ролику однієї торгової марки, а отримані кошти направили на благодійний проект Фонду братів Кличків. Завдяки цьому багато талановитої молоді змогло отримати стипендії.
– Який рекламний контракт був для вас найбільш вигідним із фінансового погляду? Можете назвати найбільший свій гонорар?
– Знаєте, гроші – не ціль, а результат проведеної роботи, і ми ніколи не прагнемо заробити якусь суму – це не мотивація. Якщо щось робиш і досягаєш вершини, гроші приходять автоматично.
– У будь-якому виді спорту певну частину навичок, маючи завзятість і бажання, можна напрацювати. Яка це частина в боксі? Без яких якостей точно не стати успішним боксером? Як було у вас?
– Людей, які займаються боксом, багато, їх десятки тисяч, а мені потрібно було стати кращим – я постійно ставив перед собою нові цілі і йшов до них. Ви ж пам’ятаєте історію, як, будучи підлітком, я пообіцяв друзям забрати у Майка Тайсона пояс? Тоді мені ніхто не повірив, що я досягну свого.
Зараз, коли всі титули в нашій родині, я роблю все, щоб піти з боксу непереможеним!
– Кажуть, що хороший боєць до останнього уникатиме вуличної бійки. Як вплинула боксерська кар’єра на ваш характер: чи легко вас вивести з себе? Що може спровокувати вас на конфлікт?
– Усе життя мріяв захистити дівчину від хуліганів, але в моїй присутності чи то дівчат не ображали, чи то хулігани поводилися дуже тихо.
Не знаю жодного спортсмена високого рівня, який показує, наскільки він сильний поза рингом. Навпаки, лише невпевнений у собі й слабкий намагається зробити все, щоб показати, наскільки він сильний, і самоствердитися в очах оточуючих.
– Чи не збираєтеся віддати дітей на бокс?
– Знаю точно, що мої діти не стануть боксерами! Вони займаються різними видами спорту, і їм зовсім не обов’язково досягати в них якихось високих результатів. Головне – знайти собі заняття до душі.
– Скільки часу зайняли зйомки фільму «Кличко»? Чи важко далися?
– Режисерові довелося добряче постаратися, щоб переконати нас у цьому задумі. Адже від камер, уваги і постійних спроб залізти в особисте життя ми вже втомилися. Але Себастьян був наполегливий, і ми все-таки вирішили поцікавитися його біографією, подивитися, які картини він зняв... Навіть його стрічку «Сталінград» купив, щоб подивитися... Зізнаюся чесно, Денхардт виявився справді майстром кіно. У результаті – останні два роки нас супроводжувала його знімальна група...
– Ви бачили уривки або відразу подивилися фільм цілком?
– Дивився відразу повну версію. І ці 112 хвилин пролетіли як одна мить. Причому деякі фрагменти стали для мене відкриттям – бачив їх уперше. У Денхардта вийшло утримати увагу глядача з початкових титрів і до самого фіналу.
Незабаром стрічка буде в широкому прокаті і в Україні. Сподіваюся, вона зацікавить навіть людей, абсолютно байдужих до спорту, і тих, хто не має уявлення, хто такі Клички. Адже це фільм не про бокс – це історія про двох хлопців, які не просто мріяли, а йшли до того, щоб втілити мрію в життя.
– Ви не тільки посол Євро-2012, а й разом із братом Володимиром керуєте іменним благодійним фондом. Як виникла ідея стати меценатами?
– Ви знаєте, є гарне німецьке прислів’я: «Любиш брати – люби віддавати». Сьогодні, коли я досяг значних результатів у спорті, я розумію, як важливо не залишати без підтримки людей, які потребують допомоги. Пам’ятаю, коли я починав займатися боксом, у мене навіть спортивного взуття не було. І лише завдяки меценатам, які допомагали нашій секції, у нас з’явився спортивний інвентар, одяг, ми змогли їздити на змагання.
Пам’ятаючи власний досвід сходження на вершини спорту, ми з братом заснували цю благодійну організацію. Сьогодні Фонд братів Кличків – один із найперспективніших у країні. Ми відкриваємо дитячі майданчики, спортивні школи, організовуємо освітні проекти для школярів і студентів. Фактично ми даємо можливість молодому поколінню проявити себе, реалізувати свої таланти, заповнити чимось корисним вільний час, замість того, щоб сидіти перед телевізором або пити пиво на лавочках. Якщо хтось із них досягне результатів у житті – ми будемо дуже раді.
Сьогодні у фонду є багато різнопланових програм, тому ми з братом радіємо, що нас двоє. Приміром, цього літа ми з Володимиром одночасно були в таборах: я в тренувальному, а він – у дитячому, в рамках проекту «Майстерня успіху». Для фонду цей проект особливо цінний, адже це наш перший досвід роботи з дітьми-сиротами. Для них ми відкрили спеціальну телешколу, де учасники табору спробували себе у ролі журналістів, сценаристів, операторів, монтажерів... Звичайно, телешкола – це лише форма. Створивши щось своїми руками, діти переконалися в тому, що так само можна творити і власну долю.
– Віталію, поки у вас перерва у спортивних боях, чи встигли ви вже розпочати «бої за Київ»? Останні соцопитування дають вам найбільший рейтинг підтримки у столиці.
– Бій за Київ, як ви говорите, йде постійно. І навіть коли я перебуваю в «тренувальному таборі», постійно тримаю руку на пульсі київських подій. Тим більше, що в столиці у нас хороша команда, і я можу покластися на цих людей. Навіть якщо з якихось причин мені доводиться виїхати з міста, знаю, що робота не припиняється. І рейтинги, про які ви говорите, якраз і є результатом такої роботи.
Кияни знають, що наша фракція – єдина опозиційна сила в Київській міській раді, яка системно бореться з незаконними діями влади. Нам вдалося врятувати історичні будівлі від передачі в приватні руки, сквери та парки Києва – від вирубки, ми довели незаконність діючих у місті тарифів на ЖКГ. Як бачите, ми не тільки критикуємо владу, а й пропонуємо свої шляхи вирішення проблем міста. Кияни підтримують такий підхід, оскільки розуміють, що місту потрібні кардинальні зміни.
– Чи будете ви боротися за посаду мера Києва? Подейкують, що за відмову від участі в мерських виборах вам пропонували місце в парламенті...
– Усе це провокації. У столиці давно назріла необхідність провести вибори, і я, як і колись, не відмовляюся від своїх планів брати в них участь. Чи гідний я честі стати на чолі мого рідного міста – вирішать самі кияни. Але зараз абсолютно очевидно, що в Києві практично не працює місцеве самоврядування. І вплинути на це немає ніякої можливості. Києву потрібен законно обраний мер, який матиме широку підтримку, а також дієздатна Київрада, яка б працювала б в інтересах киян.
– Як ви оцінюєте сьогоднішню політику і політиків?
– Політику на державному рівні вже давно потрібно змінювати. Таке відчуття, що в країні, яка цього року відзначила 20-річчя незалежності, вирішили просто скасувати демократію, оскільки комусь там нагорі у надто вільній Україні незручно «працювати». Державі сьогодні не цікаві проблеми українського суспільства, вона зайнята винятково рішенням приватних чи вузькопартійних інтересів. Більшість політичних партій дискредитували себе через невиконання передвиборних обіцянок. А щодо політиків, то практично кожен другий замішаний у корупційному скандалі з незаконним використанням державних коштів. І найстрашніше, що для України така «політика» вже практично стала нормою, люди перестали зважати на те, що у нас все корумповано.
– Як із цим пропонує боротися ваша партія?
– Нашу державу потрібно лікувати. Ми вважаємо, що сьогодні надзвичайно важливі реальні реформи. Необхідні захист приватної власності, автономія судової влади, поділ інтересів держави і бізнесу, просування суспільства до європейських цінностей і європейського рівня життя. Хочу зазначити, що мета нашої партії «Український Демократичний Альянс за Реформи» – створити передумови для успіху країни, для її входження в європейське співтовариство. Для цього ми прагнемо об’єднати успішних, освічених, активних людей і долучити їх до управління державою. Тільки після цього в країні почнуться реальні зміни.
– Цього року вам виповнилося 40. Чи є відчуття того, що час підводити риску, робити якісь висновки, з чимось прощатися?
– Ви знаєте, коли мені було двадцять років, 40-річних чоловіків я вважав практично старими. Тепер розумію, що помилявся. Загалом, у 40 років життя тільки починається. І це дійсно так. Цього року в нашій сім’ї було надто багато подій – як радісних моментів, так і важких випробувань. Але я переконаний, що все, що з нами відбувається, лише зміцнює наш дух і віру в свої сили.
Щодо спортивної кар’єри, то бити рекорди Джорджа Формана, який був чемпіоном у 46 років, я не збираюся, і розумію, що кожен мій наступний вихід на ринг може стати останнім. Бути чемпіоном у 40 років – велика відповідальність. Моя дружина порівнює мене з хорошим вином – каже, що з часом я боксую все краще і краще. При цьому я знаю, яке б рішення я не прийняв – закінчити спортивну кар’єру або провести ще кілька поєдинків, стати парламентарем чи балотуватися на посаду мера столиці – моя родина підтримає мене і буде для мене опорою у важку хвилину. А це для мене найголовніше.
Торкнувшись «гладіаторської» теми у нашому інтерв’ю, Віталій Кличко висловив думку, що із давньоримських часів мало що змінилося. У багатьох аспектах це так. Але головним мотивом гладіаторського життя були багатство, слава і омріяна свобода. Віталій Кличко все це має вдосталь і хоче поділитися своїми здобутками із співгромадянами. Отож, побажаємо йому успіху на політичному рингу. І нехай ревіння Колізею наростає, як тайфун…
Ігор КРАВЧУК
