Культура та мистецтво: Окрилені піснею

Іван Гончаренко народився у мальовничому куточку Черкащини, Корсунь-Шевченківському районі, козацькому містечку Стеблів, батьківщині Нечуя-Левицького, на березі річки Рось.
Закінчивши школу, вступив до Донецького вищого військово-політичного училища. Він часто згадує місто юності. На службі у бригаді зв’язку, Військовому гуманітарному інституті, НДІ ПВМ Збройних сил України, Київському військовому інституті управління і зв’язку, Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ”КПІ”, Департаменті охорони здоров’я та Адміністративному департаменті Міністерства оборони України пройшов шлях професійного становлення від заступника начальника центру, начальника науково-дослідної лабораторії, старшого офіцера відділу виховної роботи, заступника начальника факультету, начальника відділу, тобто робота була пов’язана з особовим складом, виховною та культурно-просвітницькою роботою. Сьогодні полковник Іван Гончаренко – заступник начальника Української військово-медичної академії.
– У вашому фаховому житті, пане Іване, поєдналася виховна робота і медицина. Як це трапилося?
– У 2004 році моє життя остаточно поєдналося з військовою медициною. Спершу проходив службу на посаді помічника директора Департаменту з гуманітарних питань, був начальником відділу, помічником заступника Міністра оборони України. Згодом Вчена рада Української військової медичної академії обрала мене заступником начальника Української військово-медичної академії з виховної роботи. Тобто починав я з виховної роботи молодого поповнення українського війська, а потім повернувся знову до цього ж, але у значно ширшому масштабі, охоплюючи гуманітарною сферою найширший спектр військового загалу. До моєї компетенції окрім виховної роботи входить культурно-просвітницька діяльність, зв’язки з громадськістю та ЗМІ, робота з молоддю, ветеранами, козацтвом.
Ще з давніх часів медики були активними представниками творчої інтелігенції, тому й не дивно, що представники нашого закладу тримають високу професійну планку, не забуваючи про творчість.
Сама професія лікаря спонукає до пізнання глибин творчості, адже він є посередником між людьми і Богом. Лікар з людиною від її перших хвилин народження до останнього подиху життя. Тому й не дивно, що творча група Української військової медичної академії підняла свою планку на високий професійний рівень, знайшла своє амплуа і свого глядача. Вони завжди бажані гості на концертах найвищого рівня. Користуючись нагодою, хочу подякувати учасникам нашого колективу: Оксані Білозеровій, Катерині Олексишин, Дмитру Сухомовському, Катерині Пономаренко, Денису Лісницькому, Івану Олефіренку, які стояли біля витоків його створення. Крім того, я вдячний Світлані Рябовій, Світлані Коваленко, Катерині Кравченко, Ірині Веселовській, Ярині Савченко, Сергію Мартинову, Григорію Герасимчуку, Дмитру Сидоруку та Дмитру Муляру.
– Що у творчих планах?
– У перспективі – участь у міжнародних конкурсах вокалістів і виконавців, проведення концертів, випуск диску та створення фільму про наш творчий колектив. Тобто ми не зупиняємося у творчому розвитку. Будемо раді бачити нове поповнення у навчальному закладі та в нашому творчому колективі.

Роксолана КРАВЧУК