Особистості: Діловий імідж України. Визнання року – 2010

Уже 15 років компанія «Робота Плюс» (номінант почесної відзнаки «Національне визнання–2010») успішно працює на українському ринку праці. Здається, тільки вчора побачив світ перший номер відомого нині видання «Пропоную роботу». А на той час перший номер – чотири тонкі сторінки – точка відліку. П’ятнадцять років. Надій, сподівань засновниці потужної компанії Наталії Олександрівни Ковріної Уяник. Завдяки її творчим зусиллям та професіоналізму створюється компанія, що розвивається і стає лідером, зберігаючи свій імідж і ділову репутацію, надаючи комплекс кращих рекламних та інформаційних послуг на ринку праці. За першим номером газети вийшов другий, десятий, сотий... Як віхи великого шляху: від перших 240 оголошень пілотного випуску до 15 тисяч щотижневих вакансій.
Друковані видання, інтернет-ресурси, рекрутингове агентство – основні напрями діяльності компанії сьогодні.
Жодне видання з працевлаштування в Україні не має такої великої кількості читацької аудиторії, як тижневик «Пропоную роботу». Не менш популярні видання компанії «Навчання та професійні курси», «Робота для жінок», щоденна газета «Срочно требуются!», «Пропонуємо оголошення про товари та послуги нашого міста».
За паперовими з’явились електронні сторінки — чотири інтернет-ресурси. Власне рекрутингове агентство «Пропоную роботу» надає якісні послуги з пошуку роботи та підбору персоналу.
Секрет успіху компанії в тому, що під керівництвом молодої чарівної жінки Наталії Олександрівни працює дружня команда професіоналів. За час своєї діяльності компанія «Робота Плюс» сприяла працевлаштуванню більш як 15-ти мільйонам спеціалістів. Така корисна й відповідальна робота, звичайно, не залишилась непоміченою. Головний редактор видання Наталія Олександрівна Ковріна Уяник отримала подяку Київського міського голови за вагомий особистий внесок у сферу працевлаштування та підтримку засобів масової інформації. Колектив неодноразово нагороджувався Дипломами Міжнародного академічного рейтингу популярності і якості «Золота фортуна». Видання шість разів поспіль отримувало найвищу нагороду у сфері журналістики «Золоте перо» у Міжнародному рейтинговому конкурсі засобів масової інформації. У 2007 та 2008 роках в офісі компанії гідне місце посіли кубки, дипломи та медалі Всеукраїнського конкурсу «Кращий вітчизняний товар року» у номінації «Засоби масової інформації». А в 2010 році як кращий соціальний партнер Державного центру зайнятості — виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття приватне підприємство «Робота Плюс» і тижневик «Пропоную роботу» відзначено відомчою нагородою. За 15 років існування компанія «Робота Плюс» під керівництвом Наталії Олександрівни здобула статус надійного ділового партнера. Вирішення проблем безробіття в столиці, питання працевлаштування людей найрізноманітніших професій, освіти, віку – стало не просто роботою, а щоденною турботою, покликанням. Видання на чолі зі своїм керівником бере участь у всіх спеціалізованих виставках і, звичайно, отримує нагороди – дипломи за внесок у розвиток інтелектуального потенціалу України.
Уже багато років Наталія Олександрівна Ковріна Уяник займається благодійністю, допомагаючи Ворзельському Будинку маляти і 10-й київській міській лікарні, Інституту акушерства, педіатрії та гінекології УАМН, ветеранам ВВВ та ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. У цьому немає нічого дивного, оскільки керівник не тільки успішна бізнес-леді, а й мама чотирьох чудових дітей і не є байдужою до чужої біди. За щирість серця, відкритість до людей і милосердя Наталія Ковріна Уяник має найдорожчу нагороду – відзнаку Блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всієї України, та грамоту Священного Синоду УПЦ. Не менш значущі для неї медалі св. Анни IV ступеня та «Народна шана – за благодійну діяльність». Попереду у керівника компанії «Робота Плюс» нові задуми, проекти. Вона вірить в успіх, у свою шляхетну команду, надійних партнерів і в те, що наполегливість і щоденна праця можуть подолати будь-які труднощі.

Сьогодні представляємо учасника програми, номінанта почесної відзнаки “Національне визнання–2010” Національний заповідник «Херсонес Таврійський» (м.Севастополь).
Велику культурну й наукову установу створено в 1994 році Указом Президента України на базі одного з найстаріших археологічних музеїв півдня нашої країни. До її складу входить територія стародавнього міста Херсонес Таврійський (VI ст. до н.е. – XV ст. н.е.), пам’ятки його античної округи (хори), некрополі, а також середньовічні фортеці Чембало (м.Балаклава) і Каламіта (м.Інкерман). Загальна площа заповідника нині становить близько 300 га. Його фонди налічують понад 200 тис. експонатів, більшість з яких є унікальними.
Руїни стародавнього міста – городище Херсонеса Таврійського, площею понад 40 га – є основним об’єктом заповідника. Засноване в кінці VI століття до н.е. як грецька колонія, місто зберегало еллінську культуру та звичаї, на рубежі нашої ери воно стало форпостом римських військ у Тавріке. У середні віки Херсонес називався Херсоном, а в староруських літописах – Корсунем. Упродовж тисячі років він був частиною могутньої Візантійської імперії, християнською столицею півострова – у місті будувалася безліч церков та монастирів. Тут, за переказами, побували по дорозі в Хазарію святі «солунські брати» – Кирило і Мефодій, творці слов’янської азбуки. Тут прийняв святе хрещення київський князь Володимир. У період середньовіччя місто жило завдяки торгівлі – як з навколишніми племенами, так і з іншими візантійськими містами. Пізніше суперництво з італійськими купцями підірвало економіку міста, і воно вже не відродилося від чергового набігу кочівників – наприкінці XIV століття військо хана Едигея спалило й розграбувало візантійський Херсон.
У 1827 році почалися археологічні розкопки на території стародавнього городища, що тривають донині. За цей час було відкрито оборонні стіни, житлові квартали, храми з мозаїчними підлогами і мармуровими колонами, громадські та інженерні споруди, єдиний у Північному Причорномор’ї античний театр. Величезна кількість знахідок – різноманітні предмети мистецтва й побуту херсонеситів – прикрашає колекція створеного тут у 1892 році музею. Він складається з двох експозицій – античної та середньовічної історії. Прикрасою відділу античної історії є твори стародавнього живопису, у тому числі т.з. портрет юнака, виконаний восковими фарбами на стелі з місцевого вапняку. Світове визнання здобула Присяга громадян Херсонеса, висічена на мармурі на початку III століття до н.е., а також чудові архітектурні деталі й скульптура, амфори й статуетки, ювелірні вироби й багато чого іншого. У середньовічному (візантійському) відділі великий інтерес відвідувачів викликають ікони зі стеатиту, хрести-енколпіони, чудова колекція декоративних полив’яних тарілок з якнайтоншим гравіюванням, натхненні зображення святих на фресках, численні вироби середньовічних ремісників. Фортеця Чембало (м.Балаклава) виникла внаслідок генуезької колонізації Криму в XIV – XV століттях на південно-східному березі Балаклавської бухти. Руїни фортеці збереглися до наших днів.
Фортеця Каламіта (м.Інкерман) розташована в гирлі річки Чорної і пов’язана з діяльністю мангупського князя Олексія (ХV ст.).
Щорічно в Національному заповіднику працює понад 10 археологічних експедицій, дослідження спільно проводять вчені України, Росії, Польщі, США та інших країн. Заповідник є організатором низки міжнародних наукових конференцій, у його колективі працюють вісім кандидатів наук. Керівництво та науковий колектив заповідника беруть активну участь у проведенні туристичних ярмарків, створенні книг і мультимедійної продукції з історії Криму та Херсонеса. Досить популярними в заповіднику є такі заходи: Дні відкритих дверей, лекції, уроки-екскурсії, краєзнавчі турніри. На базі Херсонеса відбуваються міжнародні кіно- та музичні фестивалі, Дні мистецтв, концерти, театральні спектаклі. Заповідник широко представлений у глобальній мережі Інтернет.
Херсонес Таврійський входить до складу 100 пам’яток світу, збереження яких курирує Світовий фонд пам’яток. У серпні 2007 року Херсонес Таврійський було названо у складі «Семи чудес України», його пам’ятки номінуються Україною для включення до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перспективним планом розвитку Національного заповідника передбачено створення першого в Україні Археологічного парку в адміністративних межах Севастополя. До його складу ввійдуть, окрім Херсонеського городища і некрополів, укріплені поселення, сільські садиби, виноградники, агротехнічні споруди періоду еллінізму, прибережна акваторія з античними і середньовічними пам’ятками на дні, середньовічні фортеці та інші об’єкти.
З 1985 року музей очолює генеральний директор Леонід Васильович Марченко, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, фахівець у галузі античного господарства та містобудування. Під його керівництвом працює високопрофесійний колектив наукових співробітників, щороку проводяться археологічні дослідження городища Херсонеса та його околиць і міжнародні конференції, видаються наукові праці. За великі заслуги в справі охорони культурної спадщини Леоніда Васильовича відзначено Подякою Президента України та орденами «Знак Пошани» і Ярослава Мудрого V ступеня.

Один із духовних спадкоємців кращих традицій минулого в Києві – Кловський ліцей № 77 (номінант почесної відзнаки «Національне визнання–2010») – нещодавно відсвяткував 110 річницю від дня заснування. 1 жовтня 1900 року при найстарішому з київських заводів – «Арсеналі» – на кошти його робітників та демократичної інтелігенції було відкрито школу для дітей заводчан.
У 1923 році вона отримала номер 77. Сучасне приміщення школи збудовано у 1937 році на місці стародавнього Кловського монастиря ХІ століття, зруйнованого ще монголо-татарами.
Усе, що випало на долю країни, позначилося і на долі школи: революція та громадянська війна, будівництво 30-х років, страшні репресії, Велика Вітчизняна війна, перші роки перебудови і демократизації, і врешті-решт здобуття Україною незалежності. У 1993 році школі надано статус закладу нового типу – ліцей. Нині Кловський ліцей № 77 – один із провідних навчально-освітніх закладів міста.
Школа завжди працювала творчо та напружено. У 1977 році вона однією з перших отримала звання зразкової і упродовж багатьох років є флагманом української освіти. За результатами державної атестації навчальних закладів у 2004 році ліцей визнано атестованим з відзнакою.
Понад 40 років ліцей очолювала Народний учитель України, Герой Соціалістичної Праці Галина Євдокимівна Глущенко. Зараз директор ліцею – Інна Борисівна Співакова. Нині колектив ліцею працює над розробкою та апробацією нового змісту освіти, інтенсивних методів і форм навчання та виховання, над втіленням надбань сучасної педагогічної науки та передового педагогічного досвіду.
Розвиток інтересу до пізнання та самоосвіти, формування гуманістичного світогляду, толерантності, прилучення учнів до надбань національної та світової культури, розвиток творчих здібностей ліцеїстів, сприяння самовираженню особистості в різних видах діяльності – основні напрями діяльності педагогічного колективу Кловського ліцею № 77. У навчальному закладі вивчають більш як 20 дисциплін гуманітарного та природничо-математичного профілів, кілька іноземних мов (англійську, німецьку, французьку). У найближчій перспективі – збільшення кількості іноземних мов, що вивчаються. Ліцей має багаторічний досвід упровадження спецкурсів, факультативних занять, проведення індивідуальної роботи.
У ліцеї працює високопрофесійний колектив педагогів (70 вчителів, у тому числі 4 Заслужені вчителі України, 45 вчителів-методистів та старших вчителів). Це талановиті та віддані своїй справі професіонали, які понад усе люблять дітей, віддають їм свої душу й серце.
Ліцей співпрацює з 16 вищими навчальними закладами м. Києва, а також підтримує партнерські зв’язки з навчальними закладами інших країн. До викладання в ліцеї залучають фахівців зі США, Великої Британії, Німеччини. Багато учнів Кловського ліцею постійно перемагають на олімпіадах і в конкурсах, у тому числі й міжнародних. Як правило, усі випускники ліцею стають студентами престижних ВНЗ нашої країни та зарубіжжя. Кредо педагогічного колективу: «Гордість ліцею – справи її випускників».
Цікавим та насиченим є життя ліцеїстів. У ліцеї діє учнівське самоврядування – президентська Рада. Багато років ліцей видає свою газету – «77 меридіан». Працює сучасний інформаційно-бібліотечний комплекс. Упродовж тридцяти років функціонує музей історії ліцею, у якому зібрано унікальні документи, листи, фотографії, особисті речі, пов’язані з життям учнів та вчителів за 110 років його існування. Музей – це збереження пам’яті поколінь, це збереження культури. За цей час він став центром виховної роботи, місцем, де проводяться міські, всеукраїнські, міжнародні конференції та семінари.
Ліцей має багато традицій, які сумлінно підтримують нині і учні, і вчителі ліцею. У ліцеї працюють учнівські театральні колективи, у тому числі англомовна театральна студія «Софіт» – багаторазовий переможець театральних конкурсів, клуб спортивного танцю «Шанс», спортивні гуртки та секції, дебатний клуб «Пандора», де учні відшліфовують вміння вести діалог, відстоювати свою думку рідною та іноземною мовами. Ясько Катерина, учениця Кловського ліцею № 77, була обрана для зустрічі та привітання 42-го Президента США Білла Клінтона від імені учнівської молоді України. Це стало результатом блискучої роботи дебатного клубу «Пандора». Кловський ліцей № 77 до сьогодення зберігає кращі надбання радянської школи, що важливо для тих, хто свідомо ставиться до навчання та виховання дітей.

Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. В.Г. Магара (номінант золотої відзнаки «Визнання року–2010») є культурним центром Запорізької області та одним із найкращих професійних колективів України впродовж багатьох років. Його блискуча історія розпочалась 5 березня 1929 року, зазнала розквіту в часи народного артиста СРСР В.Г. Магара, який очолював колектив у 1936–1965 роках, продовжилась в успіхах 1970–1980 років і стала основою блискучої сучасності. Постановки театру та колектив неодноразово були відзначені почесними нагородами. Гордістю стала Державна премія УРСР імені Т. Шевченка (1969 р., вистава «Ярослав Мудрий», постановник – народний артист УРСР С.К. Сміян). Народні та заслужені артисти України, провідні актори й обдарована молодь, професійний балет й естрадно-симфонічний оркестр, керівництво в особі директора, заслуженого діяча мистецтв України Валентина Слонова та головного режисера, заслуженого діяча мистецтв України Євгена Головатюка – ось той потужний колектив, який забезпечує творчий успіх і популярність театру серед мешканців міста й області.
Діючий репертуар охоплює понад 40 вистав і щорічно поповнюється вісьмома-дев’ятьма прем’єрами. Світова й українська класика, сучасні комедії, казки для дітей, масштабні полотна просто неба й експериментальні спектаклі на малій сцені користуються неабияким попитом запоріжців: щороку театр відвідує понад сто сімдесят тисяч глядачів.
Будучи провідним культурним закладом області, театр створює вистави, що безпосередньо стосуються історії та сучасності нашого краю. Як, наприклад, трагігротеск «Нестор Махно» (2003, режисер – заслужений діяч мистецтв України І. Борис) і мюзикл «Любов на Зарічній вулиці» (2006, режисер – заслужений діяч мистецтв України В. Денисенко).
Створення ексклюзивних, авторських вистав – це один із стратегічних напрямів діяльності театру. Серед таких проектів – театралізовані видовища на о.Хортиця, ідея постановки яких належить директору театру В. Слонову. Ці вистави поєднують акторську майстерність і вправність вершників, бойові мистецтва й піротехнічні ефекти, яскраву видовищність і глибокий зміст. У 2006 році, вперше в Україні, відбулась прем’єра героїчної саги «Тарас Бульба» за повістю М. Гоголя (режисер – Є. Головатюк). Високий художній рівень саги, гостра актуальність і вражаюча видовищність стали запорукою надзвичайного успіху та численних нагород. У 2008 році спектакль став номінантом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Цього ж року відбувся показ наступної вистави просто неба – театралізованого дійства «Мамай» К. Карпенка. Постановка привернула увагу глядачів і стала цікавим явищем у культурному й туристичному житті регіону.
Мистецький пошук, прагнення створити неповторне видовище, аналогів якому не буде в театральному просторі України й закордоння, лягли в основу великого творчого проекту в П’яти діях, що ґрунтується на класичній музиці. У 2008 і 2010 роках світ побачили Дія Перша та Друга – музично-пластичні вистави «Таїнство творіння» на музику А. Вівальді та «Пори року» на музику П. Чайковського.
Потужно і значуще прозвучали прем’єри 2010 року – драма «Апостол Андрій» (режисер – І. Борис) та драма за романом Л. Толстого «Анна Кареніна» (режисер – Є. Головатюк). Перша з них, присвячена діяльності Андрія Первозваного в Римській імперії та на слов’янських землях, викликала значний резонанс, що підтвердив, наскільки актуальним є прагнення театру говорити з глядачем на небуденні теми. Цією постановкою, як і виставою «Анна Кареніна», ми продовжили діяльність у напрямі створення масштабних сценічних полотен, що тяжіють до філософських узагальнень та відтворюють долю особистості на історичному зрізі.
Важливою частиною культурного життя запоріжців став фестиваль театрального мистецтва «Данапріс», започаткований театром у 2007 році. Три роки фестиваль діяв як всеукраїнський, а в 2010-му – набув статусу міжнародного, що розширило творчі обрії театру та можливості глядачів бачити світове мистецтво.
Яскраві творчі особистості та готовність керівництва до мистецького пошуку, наполеглива праця всього колективу і широка жанрова палітра репертуару, актуальність тем й оригінальність художніх рішень стали запорукою успіху театру, який з повним правом можна назвати театром ХХІ століття.