Світочі: ДУХОВНИЙ БАТЬКО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. В українського народу таким поетом є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. В історію світової культури він увійшов не тільки як геніальний народний поет України, а й як найбільший поет слов’янства, як поет-гуманіст світового значення.
Вже стало доброю традицією щороку відзначати шевченківські дні.
Цьому передував той факт, що Тарас Григорович Шевченконародився 9 березня 1814 року, а залишив цей світ рівно через 47 років – 10 березня 1861 року. Шевченківські дні святкують нині в усіх куточках України, особливо у навчальних закладах, передаючи таким чином спадщину Великого Українця наступним поколінням. Час не став для Кобзаря мірилом відстані між ним і наступними поколіннями. Адже свободолюбні, гуманістичні ідеї, якими пройнята його творчість, мали своїм джерелом настрої селянських мас, зростали на ґрунті поєднання революційної думки й передової художньої культури з визвольними прагненнями народу.

Тарас Шевченко – український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, тобто надзвичайно багатогранна людина. Його справедливо називають духовним батьком сучасного українського народу. Адже ця людина присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої української культури, тісно пов’язаної зі стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України. Він був і назавжди залишиться нашим духовним Месією, виразником одвічних сподівань українського народу.
У своїй творчості Кобзар відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Свідченням цьому є те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості селянських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам’ять. Саме за цією книжкою дітей навчали читанню.
З 47 років життя 24 роки поет пробув у кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Трагічно важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».
А революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов’язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте» був новим словом не лише в українській літературі. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні. Адже поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
Творчість Кобзаря така сама багатогранна, як і його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і два уривки з інших п’єс; дев’ять повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), чотири статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі незнайдених мистецьких творів.
Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову зі словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу.
Іменем Тараса Шевченка сьогодні названо населені пункти, вулиці, площі, навчальні заклади та інші організації України. Зокрема, в Києві чотири вулиці Шевченка та бульвар Тараса Шевченка.
В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі поблизу Канева. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філією є Літературно-меморіальний будинок-музей. В Торонто (Канада) існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці.
У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія – одна з найпрестижніших відзнак України. Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотій пам’ятній монеті номіналом 200 гривень.
Тарас Шевченко нині відомий у всьому світі. Саме ця людина асоціюється іноземцям зі словом «Україна». Це дійсно найяскравіша і найвідоміша постать у нашій державі. Поки українська земля ще не народила таку людину, як Тарас Шевченко, котру б знав увесь світ.

Оксана КРАВЧУК