Медицина: «Ми намагаємося максимально задовольнити потреби наших пацієнтів і кваліфіковано підходити до їх проблем»

Нашим співрозмовником є цікава і талановита людина – ЯрославТанасійович Гулей – кандидат медичних наук, лікар-уролог, директор медцентру «Біомед».
– Розкажіть, будь ласка, про шлях вашого становлення.
– Народився я в селі Виженка Вижницького району, що на Буковині. Після 8 класу вступив до Вашківецького медучилища. Військову службу проходив у колишній Чехословаччині. По закінченні служби вступив до Чернівецького медінституту на лікувальний факультет. Це чудове місто залишило в моїй душі лише приємні спогади.
У 1992 році за розподілом я потрапив до Києва на інтернатуру з урології, в тодішню 25-у клінічну лікарню, це була база Інституту удосконалення лікарів, яка готувала урологів. Так моєю спеціальністю стала урологія – це хірургічна дисципліна. Саме хірургією я захоплювався ще у студентські роки, тому урологія мені була до душі. В цій лікарні я й залишився працювати після інтернатури, де пропрацював урологом 11 років. Згодом став головним урологом Шевченківського району і завідуючим хірургічним відділенням поліклініки при цій лікарні.
З 2003 року паралельно почав поєднувати державну роботу з приватною в медичному центрі «Біомед», який особисто заснував за такими напрямами діяльності: урологія, гінекологія, лабораторна та ультразвукова діагностика, консультації лікарів терапевтичного профілю.
З часом навантаження зростало, тому я відмовився від усіх інших робіт і зосередив свою увагу на роботі в медичному центрі «Біомед» та на написанні кандидатської дисертації.

– Створення приватного підприємства вимагає неабияких зусиль…
– Перші кроки у цьому напрямі мені допоміг зробити Анатолій Якович Карпенко – президент ЗАТ «Полюс». Це чудова людина, талановитий менеджер, меценат. Завдячуючи Анатолію Яковичу, його величезному професійному досвіду, я отримав масу безцінних порад і значну підтримку.
Паралельно з роботою на базі Інституту урології я писав кандидатську дисертацію, досліджував сечокам’яну хворобу і методику лікування консервативним способом. Через брак часу захиститися вдалося лише у 2009 році.
– У вас чудове приміщення...
– Для того, щоб його збудувати, ми змушені були взяти кредит. А з часом нам вдалося розширитися, збільшити перелік пропонованих послуг, що дало можливість задовільнити потреби більшої кількості пацієнтів. Наш центр сьогодні – установа амбулаторно-поліклінічного зразка. Крім того, завдяки сучасному обладнанню у нас є можливість проводити широкий спектр клініко-лабораторних досліджень та лікування.
– Скільки лікарів працює у центрі?
– Колектив наш сьогодні налічує десь 20 лікарів. Ми побудували графік таким чином, щоб вони працювали позмінно. Цю практику використовують більшість приватних медичних установ, адже вона виявилася надзвичайно зручною.
До нас приходять пацієнти з різними захворюваннями з усієї України, багато кого із них не влаштовує рівень обслуговування в державних установах, в інших труднощі з постановкою діагнозу або проведенням лікування, тому ми намагаємося максимально задовільнити їхні потреби і кваліфіковано підійти до цих проблем.

– Як щодо технічного обладнання у вашому закладі?
– Сьогодні слово за сучасною діагностично-лікувальною апаратурою. Усі новітні технології з нашої галузі ми намагаємося взяти на озброєння, постійно поновлюємо свій технічний потенціал. Наші лікарі їздять на науково-практичні конференції, освоюють все нове, що з’являється на медичному ринку послуг.

– Ви говорите про розширення. Сьогодні у вас гарне і сучасне приміщення…
– Частині наших пацієнтів не завжди зручно відвідувати нас у територіальному плані. Тому, йдучи їм на зустріч, ми плануємо відкриття нашого філіалу на Харківському масиві. Таким чином, до нас зможуть звертатися ті люди, для яких актуальним транспортом є метро. Філію ми плануємо також оснастити найсучаснішими технічними засобами.

– Чи плануєте продовжувати роботу на науковій ниві, взявшись за докторську дисертацію?
– Хотілося б. Така робота вимагає великого клінічного матеріалу, технічних можливостей і, звичайно, часу. Але я не відкидаю цієї ідеї і, можливо, зможу її реалізувати.

– Чи маєте ви вільний час і як його витрачаєте?
– З дитинства я люблю футбол. Ми навіть відкрили однойменний спортивний клуб «Біомед», де займаються діти з 9-ти до 14-ти років, а також дорослі. Ми виставляємо свої команди для участі в першості міста і вже маємо певні досягнення. Це, зокрема, призові місця на першості Києва серед дитячих команд.

– Який ваш сімейний статус?
– Я одружений, виховую доньку Іванну і сина Святославчика. Моя дружина Світлана також лікар – вона гінеколог.

Спілкувався Ігор КРАВЧУК