Влада: Viribus unitis*

Сьогодні корупція стала безпосередньою загрозою конституційним правам і свободам громадян. Тому ліквідація корупційних схем та термінове схвалення антикорупційних законів – це моя категорична вимога.
Але навіть цих кроків замало. «Тіньові» корупційні послуги та корупційну ренту ми зможемо подолати лише за умови, якщо на боротьбу підніметься вся громадськість.
Я підтримаю всі ініціативи, пов’язані з моніторингом та виявленням корупціонерів, де б вони не працювали і якою б владою не володіли. Подолання корупції – це також важливий додатковий ресурс економічного розвитку».
Голосування за цей законопроект об’єднало і владу, і опозицію. До вашої уваги подаємо думки деяких народних депутатів про цю важливу та болючу проблему.

Олександр Чорноволенко (фракція НУ-НС):
– Спочатку до історії. Цей закон був підготовлений за допомогою західних експертів ще у 2005 році у Міністерстві юстиції України. Відтоді його намагалися і відтермінувати, і вихолостити. Тим не менше, ми за закон проголосували у 2009 році в непоганому вигляді. Але потім відкладали введення його в дію. Аж до того часу, коли за президентства Януковича не прийняли рішення замінити на інший. Цей закон про боротьбу з корупцією відрізняється від першого приблизно так, як «Кока-кола» від «Кока-коли Лайт». Наче газований напій, а цукру немає зовсім. Тому його можна розглядати як крок уперед, тільки за умови, що ми будемо оптимістами, будемо вірити, що в ньому буде зроблено поправки, які б його покращили в процесі, коли пройде півроку-рік, і закон запрацює. Тоді побачимо, які статті треба покращити. З іншого боку, до нього можуть бути внесені поправки, які його ще більше вихолостять і погіршать. Але закон про боротьбу з корупцією існує, тобто перед цивілізованим світом ми відзвітували. Це своєрідна радянська техніка окозамилювання. Треба прийняти – приймемо, але приймемо такий, яким буде незручно керуватися. Цей закон певною мірою дозволятиме владі чинити тиск на тих, хто з нею не погоджується, і переслідувати своїх політичних супротивників. Ще один серйозний недолік цього закону – він вимагає великої кількості підзаконних актів і функціонуватиме в «ручному управлінні». «Своїм друзям усе, – як казав Генералісимус Франко, – а ворогам – закон».
Недосконалість цього закону можна продемонструвати на такому прикладі: коло «підзвітних» родичів чітко не окреслено. Під дію закону потрапляють дружина і діти, які проживають разом. Але ж вони можуть і не разом проживати. Якщо є гроші, то ніхто не заважає купити їм «маленьку» квартирку збоку і зареєструвати там усіх своїх можливих родичів. Тоді вони перестають бути підконтрольними.

Володимир Яворівський (фракція БЮТ):
– В Україні сьогодні відбувається не боротьба із корупцією, а якась чергова імітація боротьби. А корупція тим часом все більше проникає в суспільство. Україна десь четверта серед найкорумпованіших країн світу.
Що сьогодні відбувається? У нас вже було прийнято три законопроекти про боротьбу із корупцією. Мені найбільше імпонував законопроект Анатолія Гриценка. Він жорсткий, але конкретний, оскільки передбачав перевіряти не лише прибуткову частину, а й витратну. Крім того, у ньому було впроваджено світові норми. Президенту Віктору Януковичу потрібно було запровадити цей закон, оскільки він у перші ж дні свого президентства проголосив боротьбу із бідністю й корупцією. Натомість дається вказівка відмінити попередні закони й прийняти новий. Навіщо? Адже закони було прийнято й апробовано. Навколо нового закону довго вовтузяться, з-під контролю правоохоронних органів виводиться вище керівництво країни, народні депутати, керівники областей. Натомість весь тиск так званої боротьби переноситься на вчителів, медиків, рядових громадян.
Люди прочитають цей закон і зрозуміють, що ніякої боротьби з корупцією немає. Навпаки, вона підігрівається ще більше. Будь ласка, ідіть у владу, крадіть і спіть спокійно. Все буде добре – ніхто вас не чіпатиме.
Через це деякі постулати закону перенесли на третє читання. Аналіз ситуації свідчить, я повторююсь, що ніякої боротьби з корупцією найближчим часом в Україні не буде.

Володимир Олійник (фракція ПР):
– На мою думку, дуже правильно зазначив у своєму виступі у Верховній Раді Президент, що нам усім – і владі, й опозиції, і громадськості – потрібно засукати рукави і працювати, заявити, що Україна – амбітна держава, у неї величезний потенціал і можливості. Ми можемо не тільки їздити Європою і жалітися на наші проблеми, а наполегливою працею їх вирішувати. Адже якщо в родині виникла складна ситуація, то розумна людина не бігає селом і залучає до її вирішення сусідів та знайомих. Тому що ніхто не допоможе: хто посміється, хто промовчить, а хто й порадить іти додому і вирішувати конфліктну ситуацію у вузькому сімейному колі. Не можна бути в опозиції до України. В опозиції можна бути тільки до влади, а це передбачає конструктив. Ми повинні зближуватися.

У фільмі, знятому за «Бесприданницей» Островського, один персонаж, поштмейстер, кинув репліку: «А я взяток не беру!» На що друга героїня презирливо зауважила: «А кто Вам их дает?» І дійсно, у нашому сьогоденні складається враження, що хабарі не беруть тільки ті, кому їх не дають. Але навіть не це є питанням життя і смерті. І не антикорупційний закон. Головне – чи знайдуться люди, які візьмуться втілювати його в життя. Дуже хочеться сподіватися, що знайдуться, і корупція буде подолана. Viribus unitis – спільними зусиллями, як казали давні римляни.

З Верховної Ради Марія СИЗОН